01 – Свята Біблія

І бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою.

"Змій же був хитріщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жіньцї: Чи справдї Бог сказав: Не мусите їсти нї з якого дерева райського?

Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе,

Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він.

І прийшов Мойсей і повідав людям усї слова Господнї і всї суди: і відказав увесь люд в один голос: Усї слова, що глаголав Господь, певнити мемо. І написав Мойсей всї слова Господнї, і встав рано враньцї, і спорудив жертівника під горою, та дванайцять стовпів по дванайцяти колїнах Ізрайлевих.

Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.

Не прибавите ви до слова, що я заповідаю вам, і не вбавите нїчого, пильнуючи заповідей Господа, Бога вашого, що їх заповідаю вам.

Гледи, навчив я вас установ і присудів, як заповідав менї Господь, Бог мій, щоб ви сповняли їх серед землї, що до неї прийдете, щоб заняти її. Пильнуйте ж і сповняйте їх! Бо се мудрість і розум ваш перед очима народів, що чути муть всї встанови сї й казати муть: Сей великий нарід справдї мудрий і розумний нарід.

Про той день, як стояв єси перед Господом, Богом твоїм, під Горебом, як Господь промовляв до мене: Збери менї люд сей, щоб я дав їм почути слова мої, з котрих навчаться боятись мене по всї днї життя свого на землї, і навчать синів своїх.

Бо Господь, Бог ваш, се поломя жеруще, Бог ревнивий!

Оце ж пильнуйте, щоб ви сповняли їх, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте нї праворуч нї лїворуч.

І мусиш любити Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю і всією силою твоєю. І слова сї, що я заповідаю тобі сьогоднї, мусять бути в серцї твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, седючи в домівцї твоїй, і йдучи в дорозї і лягаючи і встаючи. І привязувати меш їх на руку собі, і будуть вони начільником між очима в тебе; І написувати меш їх на одвірках домівки твоєї і на брамах твоїх.

І впокорював тебе, і морив тебе голодом; і годував тебе манною, що не знав її, і не знали батьки твої, щоб ти довідався, що не хлїбом тільки живе людина, а всїм, що промовляють уста Господнї, і тим живе людина.

Тим же то мусиш додержувати заповідї Господа, Бога твого, ходити дорогами його і боятись його.

І промовив до мене Господь: Бачив я нарід сей, та ось він упертий нарід.

Тепер же, Ізраїлю, чого вимагає в тебе Господь, Бог твій, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усїма дорогами його, і любив його і служив Господеві, Богу твому, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю, Додержуючи заповідї Господнї й установи його, що їх сьогоднї заповідаю вам, вам самим на добро?

Люби ж Господа, Бога твого, і сповняй повелїння його і встанови його і присуди його і заповідї його, по всї днї.

Сї слова мої вложіть у серце ваше і в душу вашу, і привязуйте їх як знаки на руку вашу, і нехай будуть вони начільниками між очима вашими; І навчайте їх синів ваших, промовляючи їх, як седиш у домівцї твоїй, і коли йдеш дорогою твоєю, лягаючи, і встаючи; І написуй їх на одвірках у домівки твоєї і на брамах твоїх,

Ось, я кладу сьогоднї перед вами благословеннє і прокляттє: Благословеннє, як будете слухати заповідей Господа, Бога вашого, що заповідаю вам їх сьогоднї, Прокляттє, як не будете слухати заповідей Господа, Бога вашого, та й позвертаєте з дороги, що вам сьогоднї заповідаю, та будете ходити за иншими богами, яких не знаєте.

Усе, що заповідаю вам старайтесь сповняти; нїчого не причиниш, і нїчого не уймеш.

Коли між вами з'явиться пророк або сновидець, і покаже тобі ознаку або чудо, І справдиться ознака або чудо, про котре він казав тобі, говорючи: Ходїмо слїдом за иншими богами, що їх ти досї не знав, та будемо служити їм; То не будеш слухати того пророка або сновидця; бо Господь, Бог ваш, спокушує вас, щоб довідатись, чи справдї ви любите Господа, Бога вашого, всїм серцем вашим і всїєю душею вашою. За Господом, Богом вашим, будете слїдом ходити і його боятись; і будете ви додержувати заповідї його і слухати голосу його і служити йому і до його вірно прихилятись.

І буде вона в його, і читати ме її поки життя його на сьвітї, щоб вчивсь боятись Господа, Бога свого, та щоб додержував усї слова закону сього, і сповняв сї встанови;

Того дня заповідає тобі Господь, Бог твій, сповняти сї встанови й присуди; оце ж додержуй їх і сповняй їх всїм серцем твоїм і всїєю душею твоєю.

Проклят, хто не піддержить слів сього закону, щоб сповнити їх! І ввесь нарід скаже: Амінь!

І коли будеш пильно слухати голосу Господа, Бога твого, і старатись сповняти всї заповідї його, що заповідаю їх тобі сьогоднї, так Господь, Бог твій, поставить тебе висше над усї народи землї.

Коли ж не слухати меш голосу Господа, Бога твого, і не старати мешся сповняти всї заповідї його і встанови, що заповідаю тобі сьогоднї, так прийдуть на тебе всї 'цї прокляття і справдяться над тобою:

Що втаєне, те належить Господеві, Богу нашому; що ж відкрите, те наше і дїтей наших, по віки, щоб ми сповняли всї слова закону сього.

Коли слухати меш голосу Господа, Бога твого, додержуючи заповідї його, і коли вернешся до Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю.

Кличу сьогоднї проти вас за сьвідки небеса і землю: Поставив я перед тобою життє і смерть, благословеннє і прокляттє! Вибирай же життє, щоб жити на сьвітї тобі і твому насїнню,

Згромадь людей, чоловіків і жінок і малолїтків і пришляка твого, що в оселях твоїх, щоб слухали та навчались боятись Господа, Бога вашого, і додержували усї слова закону сього, сповняючи його.

Возьміте книгу сього закону і положіте з боку у завітній скринї Господа, Бога вашого, і буде вона сьвідком проти тебе. Бо знаю я добре упертість твою і твою тугу шию. Вже тепер, за життя мого з вами, ви опирались проти Господа; що ж по смертї моїй?

Сю книгу закону повсячасно мусиш держати в устах і міркувати про неї день і ніч, щоб зважувати нею все, що в нїй визначено: тодї щаститись ме тобі у всїх задумах твоїх і будеш поступати розумно.

Тільки бійтесь Господа і служіте йому щиро від усього серця, самим бо вам розумно, які великі дїла він удїяв на вас.

І промовив Самуїл: Чи Господеві такі радощі з усепалень і з колених жертов, як із покори Господньому повелїнню? Нї, покора лучша за жертви, й послух дорожчий від баранячого товщу; Бо непослух, се такий гріх, як і чарівництво, а своя воля, се таке як ідолопоклонність; за те, що ти відкинув слово Господнє, відкинув і він тебе, щоб не був ти царем. І каже Саул Самуїлові: Провинив я, переступивши Господнє повелїннє і твій розпорядок; тільки ж я бояв ся люду, тим і вволив його волю.

Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова. Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.

Але вони не слухали, й бували тугошийими, як їх отцї, що не довіряли Господеві, Богу свойму;

Пійдїть, запитайте в Господа про мене й про оставших в Ізраїлї, і про Юду що до слів сієї знайденої книги; бо великий гнїв Господа, що запалав на нас за те, що батьки наші не держали слова Господнього, щоб чинити все написане в сїй книзї.

Але вони знущались над посланими від Бога й нехтували його словами, й глузували з пророків його, доки не зійшов гнїв Господа на народ його так, що не було йому спасення.

Бо Ездра звернув серце своє на те, щоб виучувати закон Господнїй і виконувати його, й навчати в Ізраїлї закону й правди.

Тодї зібрались до мене всї, що боялись слова Бога Ізрайлевого задля провини переселенцїв, я ж седїв засумований до вечерньої жертви.

А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!

Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.

Озвався Господь до Йова з бурі й промовив: Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами? Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї: Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!

Но в законї Господа любується й розмишляє о законї його день і ніч!

Слова Господнї - слова чисті, срібло очищене від землї, в горнилї сїм раз перетоплене. Ти, Господи, сохраниш їх, заступиш їх на віки од кодла того.

Бо державсь я на дорозї Господнїй, і не відступив, як безбожний, від Бога мого.

Дороги Божі праві; слова Господнї чисті; він щит для всїх уповаючих на него.

Закон Господнїй звершений, душу оживляє; сьвідоцтво Господнє вірне простоту навчає. Велїння Господнї праві, серце звеселяють; заповідь Господня пресьвітла, очі просьвіщає. Страх Господень чистий, вічно пробуває. Присуди Господнї правдиві, всї справедливі. Вони дорожші над золото і над щире золото, і солодші над мід і патоку. І слузї твому вони в науку; хто держить їх, тому буде велика нагорода.

Бо милість твоя перед моїми очима, я жию по правдї твоїй.

Голос Господень потужний, голос Господень величнїй.

В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди!

Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду. Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою.

Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всї, що жиють на сьвітї!

Присуд Господнїй тріває вічно, помисли серця його з роду в рід.

Прийдїте, сини людські, послухайте мене; навчу вас страху Господнього.

Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене. Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого. Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш! Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.

До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій? Ти ж зненавидїв докір, і кинув слова мої позад себе.

Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!

Господь прорік слово, і було вістовниць велика сила.

Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.

Та народ мій не послухав голосу мого, і не покорився менї Ізраїль. І я покинув їх на волю запеклого серця їх. Нехай ходять собі своїм робом. Ой, коли б то народ мій та послухав мене, коли б Ізраїль, було, ходив дорогами моїми! Скоро покорив би я ворогів їх, і проти гнобителїв їх обернув би руку мою. Ненавидники Господа покорили б ся йому, піддобруючись, а будучність була б їх на віки.

Покажи менї, Господи, дорогу твою; буду ходити в правдї твоїй; прихили серце моє до страху імені твого.

Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.

Наслав темряву і стало темно, і не противились слову його.

Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього, Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них.

Посилає слово своє і вертає їм здоровлє, і спасає їх від домовини їх.

Дїла руки його правда і правосуддє; всї заповідї його вірні; Установлені на віки вічні; в правдї і правотї виповнені.

Страх перед Господом - початок мудростї; добрий розум у всїх, що заповідї сповняють. Хвала його по віки вічні.

Аллилуя! Щасливий чоловік, що боїться Господа, що дуже любить заповідї його!

Лучче вповати на Господа, як покладатись на чоловіка. Лучче вповати на Господа, як на князїв надїятись.

Алеф. Блаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить!

Тодї б я не посоромився, на всї заповідї твої зважаючи.

Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх.

Цїлим серцем моїм шукав я тебе; не дай менї відхилитись від заповідей твоїх!

Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.

Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх.

Отвори очі мої, і побачу дива закону твого!

Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми.

Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх.

Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй менї!

Вибрав я дорогу вірностї, твої присуди поставив перед собою.

Дай менї розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цїлого серця.

І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки.

І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих менї.

Обгорнув мене гнїв великий на беззаконних, що закон твій покинули.

Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити.

Благо менї, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись.

Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод.

На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах.

Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його.

Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм!

Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун.

Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй.

Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех.

Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповідї Бога мого.

Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.

Пора Господеві до дїла; вони закон твій зломили.

Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде.

Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої.

Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх.

Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.

Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти.

Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливостї твоєї вічній. Шін.

Безвинного гонили мене дуки; та слова твого боїться серце моє.

Радїю словом твоїм, як той, хто здобич велику находить.

Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя.

Буду поклонятись перед сьвятим храмом твоїм, і хвалити імя твоє задля милостї і правди твоєї; ти бо над усе возвеличив слово твоє й імя твоє.

Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?

За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли, Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми; За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.

Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання; Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом; Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, - Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.

Нехай любов тебе не кидає та правда; носи на шиї їх і напиши на таблицї серця твого, -

Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум.

Набірайся премудростї, набувай розуму; не забувай сього й не відхиляйся від речей з уст моїх. Держися її, а буде вона охороною тобі; люби її, а буде вона обороною твоєю.

Сину! слухай слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю; Не давай їм з очей твоїх зникнути; заховай їх у самій серединї в серцї твойму.

Очі твої нехай просто позирають, і війки твої нехай справляються впрост навперед тебе. Обдумуй стежку ногам твоїм, і всї ходи (вчинки) твої нехай будуть постійні. Не звертай нї праворуч нї лїворуч, і держи твою ногу від зла далеко.

Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука;

Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.

Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий;

Почин премудростї - страх Господень, а пізнаннє сьвятого - се розум;

Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.

Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.

При дурневі не говори, він бо знехтує розумні речі твої.

Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва - хиба лиш гидота.

Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його. Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.

Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка.

За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували.

І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;

Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, - як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.

Ійди ж, напиши се їм на таблицї, запиши в книгу, щоб воно в їх перед віччу, поки сьвіт сьвітом, стояло. Бо се люд упрямий, дїти віроломні, що не хочуть слухати Божого закону, Що видющим ось як говорять: "Нїчого не бачте!" а пророкам: "Не прорікайте нам правду, говоріте, що нам любе, віщуйте, що миле: Зійдїте з дороги, відвернїться від правої путї; відсуньте нам із перед очей Сьвятого Ізрайлевого!" Тим то Сьвятий ув Ізраїлї ось як говорить: Що ви слово спасенне моє відкидаєте, а вповаєте на оману й неправду, та в тому шукаєте опори, - То беззаконство се буде вам, мов щілина перед розпадом, що показалась у мурі високім, - грухне він нагло, в хвилинї.

Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.

Хто пійме віри тому, що ми чували, й кому явна правиця Господня?

Мої мислї - се не ваші мислї, та й ваші дороги - не мої дороги, говорить Господь. Нї, як небо висше землї, так дороги мої висше доріг ваших, і задуми мої висше задумів ваших.

Так і слово моє, що виходить із уст у мене, - до мене не вертається впорожнї, але чинить те, що менї вгодно, й довершує те, чого я послав його.

Як ти заголосиш, - чи ж поможе тобі збір твій? - та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надїю на мене, той унаслїдує землю, й посяде сьвяту гору мою.

А се завіт мій з ними, говорить Господь: Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вложив в уста тобі, не одступлять від уст твоїх і од уст потомства твого, анї од уст синів внуків твоїх від тепер і по віки, говорить Господь.

Все ж бо те зробила рука моя, й все од мене постало, говорить Господь. А ось, на кого я ласкаво спогляну: на смирного й сокрушеного духом та й на того, що тремтить перед словом моїм.

Так само й я обійдусь із їх оманою, й наведу на них страшне їм; за те, що я кликав, а нїхто не озивався; я говорив, а вони не слухали, та чинили зло в очах моїх, і вибирали те, чим я гидував. Почуйте ж слово Господнє, ви, що дрожите перед словом його: Ваше браттє, що не любить вас, і прогонить вас од себе задля імени мого, говорить: Нехай лиш явить себе в славі Господь, а ми побачимо вас веселих! Але їх окриє сором:

Твої ж, Господи, очі хиба не на правду дивляться? Ти побиваєш їх, та їх наче б не болїло; ти вигублюєш їх, та вони не хочуть знати науки; лиця в їх поробились твердїйшими од каменя - не хотять навернутись. Я думав собі: вони, може бути, люде прості, вони дурні, то ж і не знають путя Господнього, нї закону Божого.

Слухай, земле! се я наведу лихолїттє на сей люд, - овощ мислей їх; бо вони на мої слова не вважали, а науку мою відпихали.

Но дав їм таку заповідь: Слухайте голосу мого, то я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми; і ходїте кожною дорогою, що я вказую вам, щоб вам було добре. Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого, а жили по думцї й упрямостї ледачого серця свого, й повернулись до мене плечима, не лицем.

Осоромились мудрі книжники, стуманїли й заплутались; вони відкинули слово Господнє; в чому ж мудрість їх?

Коли ж сього не послухаєте, то душа моя буде по безлюдних місцях оплакувати гординю вашу; гірко плакати ме, очі мої будуть розпливатись в сльозах, бо займуть у полонь стадо Господнє.

Знайшов я слова твої і неначе з'їв їх; і було слово твоє менї в радість і в веселощі серцю мойму; бо названо мене імям твоїм, Господи Саваот.

Так говорить Господь: Проклята людина, що вповає на людей, і робить тїло опорою своєю, а серце її цурається Господа.

Хоч, правда, вони не слухали, й не прихиляли уха свого, а показали себе тугошийими, щоб не слухати й не приймати науки.

Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля. Ось, я пошлю на сей город і на всї міста його все те лихолїттє, що висказав проти него, бо вони показали себе тугошийшими й не слухали слів моїх.

Ще так говорить Господь сил небесних: Не прислухуйтесь словам тих пророків, що вам пророкують: вони зраджують вас, оповідають мрії серця свого, а не з уст Господнїх.

Хиба ж моє слово не похоже на огонь, - говорить Господь, - і не поможе молот, що розбиває скелю?

Ще ж посилав Господь заздалегідь раз-пораз до вас слуги свої, пророки, та ви не слухали, анїже не нахиляли уха вашого, щоб слухати.

І говори до них ось як: Так каже Господь: Коли не послухаєте мене, щоб ходити в мойму законї, що я дав вам, Щоб слухати слів рабів моїх, пророків, що невгавно до вас посилаю та й посилаю, дарма що ви не слухаєте їх, То я з сим домом зроблю те, що з Силомом, а місто се подам на прокляттє всїм народам на землї.

Тим же то навправте ви ваші путї й вчинки ваші, й послухайте голосу Господнього, Бога вашого, а Господь відмінить те лихо, що виповів на вас.

Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Не давайте себе ошуковати вашим пророкам, що між вами, та вашим віщунам, і не діймайте віри снам, що вам сняться; Неправду пророкують вони вам в імя моє; не посилав я їх, - говорить Господь.

Ось, надходить час, - говорить Господь, що вчиню нову вмову з домом Ізрайлевим і з домом Юдиним, Не такий завіт, який я з їх отцями вчинив, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Египту; той завіт вони поламали, хоч я все зоставався їм вірним, говорить Господь. Нї, ось який завіт учиню я в той час з домом Ізрайлевим, говорить Господь: вложу закон мій у внутро їм, і напишу його на серцї їх, і буду Богом їх, а вони будуть людьми моїми. Потім уже не будуть навчати одно одного, чи брат брата й казати: Познайте Господа; самі бо знати муть мене від найменшого до найбільшого, говорить Господь, бо я прощу провини їх і не згадувати му вже гріхів їх.

Коли ж скажете: Несправедлива путь Господня, - то послухай, ти, доме Ізраїля! Чи то ж моя путь несправедлива? Чи скорше не ваші дороги неправедні?

Вони мають навчати люд мій розбірати, що сьвяте, а що не сьвяте, й вияснювати йому, що чисте а що нечисте.

А вигублений буде нарід мій за незнаннє (закону); та як ти відкинув знаннє, так і я відкину тебе од сьвященничої служби передо мною; та як ти забув про закон Бога твого, так і я забуду про дїтей твоїх.

Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї; загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене! Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене.

Се надходять днї, говорить Господь Бог, що пішлю голод на землю, - не голод хлїба, та й не жадобу води, а жадобу почути Боже слово.

Вони ж не хотіли на се вважати, одвертались від мене й затулювали собі уші, щоб не чути, І заткали серця свої, щоб не слухати закону й слів, що Господь Саваот посилав Духом своїм через прежнї пророки; за-те ж і досяг їх великий гнів Господа сил. Через те ж і бувало: як він накликав, а вони не слухали, так само й вони взивали, а я не слухав, говорить Господь сил.

Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.

Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити. Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.

Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелї, й багацько таких, що ними входять: вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.

Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили? І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

Оттим же, всякий, хто слухає сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що збудував свій будинок на каменї; і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї. А всякий, хто слухає сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що збудував свій будинок на піску; і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.

А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусїть і порох із ніг ваших. Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене. Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її. Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.

Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.

Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете. Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх. Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують. Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули. Оце ж послухайте приповістї про сїяча. Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. Се перва й велика заповідь. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець.

Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.

Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого, і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи. І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте? Сїяч слово сїє. Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх. Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся. А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово, та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? Або що дасть чоловік у замін душі своєї? Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?

І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.

Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву. Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.

(і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.

І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.

На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.

Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли. Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже. Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся. Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають. Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу. Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.

Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.

Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її. Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши? Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого. Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже. Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм. Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.

Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них: Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.

Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути. І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його. Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.

Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх. Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся. Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.

Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.

Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.

Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?

Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє. Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.

Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.

Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.

і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте. Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.

Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете, і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. А що я правду глаголю, не віруєте менї. Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї? Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.

Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.

Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, -

Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її. Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.

Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.

Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.

Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.

Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.

Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

Рече тодї Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.

Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.

Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є.

Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.

Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.

Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже, (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)

Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові. Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде. Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї. Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явив їм. Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання. Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх. Славлячи себе мудрими, потуманїли,

Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання? Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі. Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо? Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.

яко ж писано: що нема праведного нїкого, нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.

Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.

Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.

Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.

Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.

А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.

(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.

Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них. Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають, а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,

Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.

Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.

Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!

Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?

котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої, як же не більше служеннє духа буде в славі? Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.

а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом. Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите, в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.

Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.

Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.

Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду.

Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє. Воно то не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове. Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.

Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те.

Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,) щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру.

Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насїнням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.

Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.

То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?

щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,

щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,

щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,

і шолом спасення візьміть і меч духовний, котрий єсть слово Боже.

І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї, щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа,

держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.

коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем.

Гледїть, щоб хто не пожакував вас философиєю і марним підступом, по переказу людському, по первотинам сьвіта, а не по Христу.

молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаголати тайну Христову, за котру я і в кайданах,

І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,

нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.

Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили, в огнї поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа. Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його,

І тодї відкриєть ся беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленнєм приходу свого. Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани, і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм. І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї, щоб прийняли суд усї, хто не вірував правдї, а кохавсь у неправдї.

Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить, знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв, про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся, по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.

Се бо добре і приятно перед Спасителем нашим Богом, котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли.

коли ж загаюсь, щоб ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди.

Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,

Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси.

Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки.

Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.

Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,

Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.

Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним, щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди,

що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.

і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса. Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою. Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом, і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.

щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі,

Ти ж говори, що личить здоровій науцї:

Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте, не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї, де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років. За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх; так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій. Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його. Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть менї народ.

"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.

Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,

Бо наш Бог - огонь пожирающий.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші. Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

Перелюбники і перелюбницї! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога. Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?" Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать." Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас. Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники. Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе. Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.

Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро, як народжені не з тлїнного сїмя, а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік. Бо "всяке тїло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав; а слово Господнє пробуває по вік." Се ж слово - благовіствоване між вами.

яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;

Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї"; і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.

Бо пора початись судові від дому Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому?

І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій. Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших; се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм. Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелї, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль. І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть; і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.

яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль. Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження;

А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо. Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди; хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому. Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.

Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.

Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо.

Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.

І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.

Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина. Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його; хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

Приганути ж хочу вам, котрі загально се знаєте, що Господь, хоч спас нарід із землї Єгипецької, то опісля погубив тих, що не вірували.

а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй.

Знаю дїла твої, і труд твій, і терпиливість твою, і що не можеш терпіти лихих, і досьвідчив тих, що зовуть себе апостолами, та ними не є, я знайшов їх ложниками,

Покай ся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх.

Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх. Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий.

І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповідї Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа.

І бачив я иншого ангела, що летїв серед неба, а в нього Євангелия вічна, що мав її благовіствувати домуючим на землї, і всякому народові, і родові, і язикові, і людові, глаголючи голосом великим: Бійте ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод.

Хто не убоїть ся Тебе, Господи, і не прославить імени Твого? Ти бо один сьвятий, бо всї народи прийдуть і поклонять ся перед Тобою; бо Твої суди обявились.

Очі ж у Нього, як огняна поломінь, а на голові Його много корон; а мав Він імя написане, котрого нїхто не знав, як тільки Він сам. А з'одягнений Він в одежу, закрашену кровю, а ймя Його зоветь ся: Слово Боже.

А з уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і сам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя.

І другі побиті мечем сидячого на конї, що виходив з уст Його; і все птаство наситилось тїлами їх.

Сьвідкую ж також кожному, хто слухає словес пророцтва книги сієї: коли хто доложить до сього, доложить йому Бог і пораз, що написані в книзї сїй. Коли ж хто уйме від словес книги пророцтва сього, уйме Бог часть його з книги життя, і з города сьвятого, та й з того, що написано в книзї сїй.