20 – Молитва

І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох.

І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові. Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду. І нехай буде дївчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись менї, і промовить менї: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові. І сталось, перш нїж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму.

Молився Ізаак Господеві про жену свою, бо неплідна була. Послухав же його Бог, і завагонїла Ребека, жінка його.

Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло; Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним. І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене. Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков. І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору. І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там. І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.

І був там він з Господом сорок день і сорок ночей, хлїба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова завіту, десять слів.

І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тїла! Один чоловік согрішив, а гнїв би твій мав бути на всю громаду?

Но ви шукати мете Господа, Бога вашого; і ти знайдеш його, як шукати меш його всїм серцем твоїм і всією душею твоєю. В тїснотї твоїй, і як все те постигне тебе при кіньцї днїв, ти навернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш голосу його. Бо Господь, Бог твій, милостивий Бог; він не покине тебе і не скарає тебе, і не забуде про завіт батьків твоїх, що про його клявся перед ними.

Як вийшов я на гору, щоб приняти камяні таблицї, таблицї завіту, що вчинив його Господь із вами, то пробував я на горі сорок день і сорок ночей, хлїба не їв я і води не пив,

І припав я до землї перед Господом сорок день і сорок ночей, як перше, хлїба не ївши й води не пивши, за всї гріхи ваші, якими ви согрішили, витворюючи ледаче перед очима Господа, чим ви дразнили його.

І припав я ниць перед Господом, благав я сорок день і сорок ночей на колїнках; казав бо Господь, що хоче погубити вас.

А я пробував на горі, як у перші днї, сорок день і сорок ночей, і послухав мене Господь і сим разом; Господь не схотїв тебе знївечити.

Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови.

Тодї всї сини Ізрайлеві і ввесь люд пійшли і прийшли в дім Божий, і сидїли там плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, і приносили всепаления й мирні жертви перед Господом.

І прийшов Господь, став і промовив, як і за першими разами: Самуїле! Самуїле! Самуїл сказав: Глаголи, твій раб чує.

Та й від мене далека думка грішити перед Господом тим, що немолився б за вас, і я вказувати му вам добру й просту путь.

І приступив Соломон до жертівника Господнього поперед всієї громади Ізрайлевої, й зняв руки свої 'д небу, І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.

Як докінчив Соломон всї цї молитви й благання до Господа, піднявся він із перед жертівника Господнього, де стояв навколїшках із простягнутими у небо руками.

А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлїв! Покажи сьогоднї, що ти один Бог ув Ізраїлї, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велїнню. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешнїй Бог, і що ти навернеш серця їх. І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові. Як побачив се нарід, то й припав лицем до землї, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!

Прихили, Господи, ухо твоє та й почуй; одкрий, Господи, очі твої, та й побач! Почуй же слова Сеннахирима, що прислав, щоб живого Бога зневажити!

Тепер же, Господи, вирятуй нас із руки його, щоб усї царства на землї зрозуміли, що ти, Господи, єдиний Бог!

І повернув він лице своє до стїни й молився Господеві сими словами: Ой Господи! спогадай же, що я ходив вірно й з щирим серцем перед обличчєм твоїм, і чинив праведне в очах твоїх. Та й заплакав Езекія в голос.

І покликався Явис до Бога Ізрайлевого і промовив: Ой коли б ти благословив мене твоїм благословеннєм, роспросторив мої межі, й рука твоя була надо мною, обороняючи мене від напасти, щоб я не бідував! І Бог послав, чого він просив.

Славіте Господа, проповідуйте імя його, оповіщайте народам про дїла його;

Питайте про Господа та силу його, шукайте по всяк час лиця його;

Славіте Господа, бо його милость віковічна.

(А левіти) щоб ставали що-ранку дякувати й славити Господа, а так само що-вечора

І став Соломон перед жертівником Господнїм поперед усієї громади Ізраїлської, й зняв руки свої, - Бо Соломон зробив був мідяний амвон, завдовжки пять локот, і завширшки пять локот, а заввишки три ліктї, й поставив його серед двора -, й став на йому, й припав на колїна поперед усієї громади Ізраїлської, і зняв свої руки до неба, І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! Нема Бога, рівного тобі нї на небі нї на землї. Ти додержуєш заповіт і ласку до слуг твоїх, що обертаються до тебе усїм серцем своїм:

Але зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи Боже мій! почуй взиваннє й мольбу, якою слуга твій молиться перед тобою. Нехай очі твої споглядають на храм сей в день і в ночі, на місце, де ти обіцяв положити імення твоє, щоб вислуховувати молитву, якою раб твій буде молитись на сьому місцї. Вислуховуй благаннє слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї; вислуховуй в місцї пробутку твого, в небі, почуй і помилуй!

То всяку молитву, всяке благаннє від якої небудь людини або від усього народу твого Ізраїля, коли вони почують кожний своє горе й нужду свою, й простягнуть руки свої до храму сього, Ти почуй з неба, з місця пробування твого, й прости, й відплати кожному по всїх поступках його, так як ти взнаєш серце його, бо ти один знаєш серце синів людських, - Щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всї днї, доки живуть на землї, що дав єси батькам нашим.

Боже мій! нехай будуть очі твої отворені й уші твої вважливі на молитву в сьому місцї.

І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх. Тепер будуть очі мої отворені й уші мої вважливі до молитви на місцї сьому.

І чинив він погане, бо не приспособив серця свого до того, щоб шукати Господа.

І покликнув Аса до Господа, Бога свого, й промовив: Господи! чи ж се не в твоїй руцї, помогти чи сильному чи малосилому? допоможи ж нам, Господи, Боже наш, бо ми на тебе покладаємо надїю і в твоє імення вийшли ми проти сієї многоти. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе тебе чоловік!

І відновили завіт, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх із усього серця свого й з усієї душі своєї;

І встали сьвященники та левіти, і благословили народ; і був вислуханий голос їх, і дійшла молитва їх до сьвятого пробутку його, на небеса.

І помолився царь Езекія й пророк Ісаїя Амосенко, і взивали до неба.

І оповістив там піст коло ріки Агави, щоб нам впокоритись перед лицем Бога нашого, та просити в його щасливої дороги для себе й наших дїтей, та для усього нашого добутку; Бо менї було сором прохати в царя війська та кінноти для нашого захисту від ворога в дорозї, ми бо, говорячи з царем, сказали: рука нашого Бога є найлїпша для всїх, хто його шукає, а його сила й гнїв його на всїх, хто його покидає! Так то ми постили й просили Бога нашого про се, й він почув нас.

А в часї вечерньої жертви встав я з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на колїна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого, І промовив: Боже мій! я соромлюсь і боюсь здійняти лице моє до тебе, Боже мій, бо беззаконностї наші уросли висше голов наших, а провина наша уросла до небес.

І встав Ездра й пійшов від дому Божого в господу Йоханана Еліяшивенка, й прийшов туди. Не їв він хлїба й не пив води, бо впав в тугу через провину переселенцїв.

Почувши сї слова, сїв я й заплакав, і був смутний кілька день, і постив та молився перед Богом небесним, І говорив: Господи, Боже небес, Боже великий і страшний, додержуючий завіт і ласку тим, що люблять тебе й перестерігають заповідї твої! Нехай будуть уші твої вважливі й очі твої отворені, щоб вислухати молитву слуги твого, якою я тепер день і ніч благаю тебе за синів Ізрайлевих, слуг твоїх, і сповідаюсь в гріхах синів Ізрайлевих, якими согрішили ми перед тобою, согрішили - й я і дім отця мого.

І возхвалив Ездра Господа Бога великого. І ввесь народ відповідав: амінь, амінь, здіймаючи в гору руки свої, і кланялись і падали ниць до землї перед Господом.

На двайцять четвертий день сього місяця зібрались усї сини Ізрайлеві, спощені й в дранках і з попілом на головах своїх. І віддїлилось насїннє Ізрайлеве від усїх чужородцїв, і стали й сповідались із гріхів своїх і з проступків батьків своїх.

Так само і в кожній країні й місцї, куди тільки доходило слово цареве й приказ його, був великий смуток в Юдеї і піст, і плач, і крик; веретища й попіл були многим їх постїллю.

Пійди, збери всїх Юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постьте ради мене, і не їжте й не пийте три днї нї вдень, нї вночі, та й я з моїми служницями так само постити му, а потім пійду до царя, хоч се проти закону; й коли загинути - загину.

І встав Йов, роздер одежу на собі та й обстриг волоссє на голові, припав до землї й поклонився,

Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові, Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,

Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя,

Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,

Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.

Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.

Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей. Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те.

І вернув Господь Йовові втрату, як він помолився за свої друзі, й дав Господь Йовові удвоє тілько, як мав уперед.

Голосом моїм кличу до Господа, і він чує мене з гори сьвятої своєї.

Начальнику хора: на струнах. Псальма Давидова. Коли взиваю, вислухай мене, Боже правди моєї! В тїснотї робив Ти менї простір; помилуй мене й вислухай молитву мою.

Проводиреві хора: на трубних. Псальма Давидова. Почуй, Господи, слова мої, зглянься на тугу мою. Прислухайсь голосу кликання мого, мій царю і Боже, бо до тебе молюся. Досьвіта почуєш, Господи, мій голос, досьвіта стану перед тобою, і дожидати му.

І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нїкого, хто шукає тебе, Господи.

В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

Молитва Давидова. В ислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих.

До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої.

В тїснотї моїй заквилив я до Господа, і благав Бога мого; він почув з храму свого голос мій, і благаннє моє дійшло до слуху його.

Веди мене в правдї твоїй, і навчи; ти бо єси Бог спасення мого; на тебе цїлий день я вповаю.

Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнїм поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його.

Почуй, Господи, голос мій взиваючий; зглянься, і вислухай мене. Про тебе сказав я собі в серцї: Шукайте лице моє. Господи, лице твоє шукати му.

Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.

Псальма Давидова. Д о тебе, Господи, кличу; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб, коли цурати мешся мене мовчки, не бути менї як ті, що йдуть у яму. Почуй голос благання мого, як на поміч тебе кличу, коли здіймаю руки мої до храму сьвятостї твоєї!

Проводиреві хора: Псальма Давидова. На тебе вповаю, Господи; не дай менї осоромитись по віки; по твоїй справедливостї спаси мене. Нахили до мене ухо твоє, спаси мене скоро! Будь менї баштою, домом оборонним, щоб спасти мене!

Я шукав Господа, і він озвався до мене, і від всякої журби збавив мене. Хто вбачає на Господа, розвеселиться, і лице його не осоромиться. Той бідолашний благав, і Господь почув його, і від всїх напастей вислобонив його. Ангел Господень чатує кругом боящихся його; і визволяє їх. Спробуйте і дізнайтесь, що Господь благий; щасливий чоловік той, що вповає на него.

Очі Господнї на праведних, і уші його на молитву їх; Лице Господнє проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землї. Праведні взивають, і Господь чує і збавить їх з усїх тїснот їх. Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його.

Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.

Вповай тихим серцем на Господа, і дожидай його! Не запалюйся гнївом на того, кому щаститься дорога, на чоловіка, що лихі задуми свої сповняє!

Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.

Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.

Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.

Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь. Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене. Ти моя поміч і моє спасеннє; Боже мій, не загайся!

В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.

Вгамуйтесь і пізнайте, що я Бог! Я вознесуся між народами, вознесуся на землї! Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.

Жертвуй Богу хвалу, і віддай Всевишньому обіти твої! І клич мене в день тїсноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене.

Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість.

Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. В ислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.

Кличу до Бога, і Господь спасає мене. Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.

Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.

Сило моя! До тебе я обертаюсь, ти бо прибіжище моє. Бог милосердний на зустріч менї вийде; Бог дасть менї втїху над ворогами моїми.

Проводиреві хора: при струнах; Давидова. Почуй Боже просьбу мою, вислухай молитву мою! З кінця землї взиваю до тебе, бо серце моє ниє; ти виведеш мене на скелю, що за висока для мене.

Проводиреві хора: про Ідутуна; псальма Давидова. Т ілько на Бога вповає тихо душа моя, від него моє спасеннє. Він тілько моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; не захитаюсь нї трохи.

На одного Бога вповай, душе моя! Бо на него надїя моя. Тілько він є моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; я не захитаюсь. В Бозї моє спасеннє і моя слава; сильна моя скеля, моє прибіжище в Бозї. Вповай, народе, на него по всякий час! Виливайте перед ним серця ваші!

Давидова псальма про те, як він був у пустинї Юдейській. Боже, ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Жадає тебе душа моя, за тобою прагне тїло моє у землї висохлій, прагнущій, безводній,

До него взивав я устами моїми, і величав язиком моїм. Коли б я бачив в серцї моїм беззаконнє, то Бог не почув би мене. Та Бог почув, він зглянувся на голос молитви моєї. Благословен Бог, котрий не відкинув молитву мою, і не одвернув милосердє своє від мене.

Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.

Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!

Проводиреві хора: "Не запропасти"; псальма Асафова, пісня. С лавимо тебе, Боже, прославляємо; і близько імя твоє, чудеса твої про се звіщають.

Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене. В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради.

Послухаю, що Господь Бог скаже; обявить бо він мир народові свому і вгодникам своїм, щоб тільки вони не вернулись до нерозуму свого!

Приклони, Господи, ухо до молитви моєї, і почуй голос благання мого! В день туги моєї покличу тебе, ти бо вислухаєш мене.

Пісня, псальма, для синів Корея; проводиреві хора, під Махалят Леанот; на науку; від Емана Езрагітського. Господи, Боже мій спасителю! В день і в ночі благаю тебе. Нехай дійде до тебе молитва моя! Приклони ухо твоє до мого благання!

Я ж, Господи, благаю тебе, і вранцї зустрічає тебе молитва моя.

Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!

Х то під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.

Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тїснотї; вислобоню його і прославлю.

Псальма, пісня; на день суботнїй. Благо є, прославляти Господа, і сьпівати псальми імені твому, Всевишнїй! Вранцї звіщати милість твою, і вірність твою поночах,

Прийдїте, поклонїмся йому богомільно, приклонїм колїна наші перед Господом, що сотворив нас! Бо він Бог наш, а ми нарід пасовиска його, і стадо руки його. Ой, коли б ви сьогоднї, як почуєте голос його, Та не стали тверді серцями, як в Мериві, як у день Масси в пустинї!

Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій! Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.

Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.

Хвалїтесь імям його сьвятим! Нехай радується серце тих, що шукають Господа! Шукайте Господа і силу його, шукайте пильно лице його!

Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.

Л юблю Господа; він бо почув голос мій, благаннє моє; Він бо прихилив до мене ухо своє; буду призивати його по всї днї мої. Обняли мене смертні пута, і підземна тїснота постигла мене; в горю і в тузї я зостарівся. І призвав я імя Господа: Благаю тебе, Господи, спаси душу мою.

Тобі принесу жертву хвали, і призову імя Господа.

З тїсноти кликав я до Господа; Господь вислухав мене, вивів на простір широкий.

Буду прославляти тебе, ти бо вислухав мене, і стався спасеннєм моїм.

Блаженний, хто сьвідчення його хоронить, хто цїлим серцем його шукає,

Цїлим серцем моїм шукав я тебе; не дай менї відхилитись від заповідей твоїх!

З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му. До тебе кликав я; спаси мене і сьвідчення твої сповняти му. Перед досьвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє. Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти. Почуй голос мій по милостї твоїй; Господи, по суду твому оживи мене.

Посходня пісня. З глибинї кличу до тебе, Господи! Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!

Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його. Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.

Х валїте Господа! Він бо благий, милість його вічна.

Хвалїте Бога над богами! Бо милість його вічна.

Хвалїте Пана над панами! Бо милість його вічна;

Псальма Давидова. Господи! До тебе кликав я, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли до тебе взиваю! Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня!

Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Голосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся. Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тїсноту мою.

Псальма Давидова. Господи, вислухай молитву мою, нахили ухо до благання мого! Вислухай мене по вірностї твоїй, по справедливостї твоїй!

Очі всїх на тебе споглядають, і ти даєш їм свого часу поживу їх. Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає. Господь справедливий у всїх дорогах своїх, і благий у всїх дїлах своїх. Господь близько до всїх, хто кличе його, до всїх, що кличуть його в правдї. Він сповняє бажаннє тих, що бояться його; чує благаннє й спасає їх.

Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене. За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли, Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;

Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.

Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва - хиба лиш гидота.

Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а ти на землї; тим нехай у тебе буде слів не багацько.

Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх. І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови. Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло;

От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його.

Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї.

На Сионї люд жити ме знов, знов у Ерусалимі; й не будеш гірко плакати, - він змилосердиться на голос плачу твого, й скоро його почує, - дасть відповідь тобі.

Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.

Шукайте Господа, докіль можна знайти його, кличте до його, коли до вас близько.

Тих приведу я на сьвяту гору мою й звеселю-ущасливлю в мойму домі молитви; всепалення їх і жертви їх будуть любі менї на жертовнику моїм; бо дом мій названий буде домом молитви про всї народи.

Чи се такий піст, який я собі вибрав, - день, коли то чоловік впокорює душу свою, похилює, наче тростина, голову свою й попіл та верітку підстилає під себе? Чи се назвеш ти постом та днем угодним Господеві? Ось - піст, який я люблю: зніми кайдани несправедливостї; розвяжи повязі ярма, одпусти придавлених на волю, і розірви всяку кормигу;

Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати.

Я дав пізнати себе тим, що про мене не питались; мене знайшли такі, що мене не шукали. Ось я! ось я! сказав я народові, що не звав себе моїм іменем.

І буде так, що перш, нїж вони до мене покликнуть, я озвуся; вони ще промовляти муть, а я вже вислухаю.

Тим то ось як говорить Господь: Наведу на їх лихолїттє, з якого не здолїють урятуватись, а як вони тодї до мене будуть взивати, я не почую їх. І пійдуть міста Юдині й осадники Ерусалимські взивати до богів, що перед ними кадили, та вони не поможуть їм у їх недолї.

Бо тілько я самий знаю задуми мої про вас, говорить Господь, - задуми на добро, а не на лихо, щоб забезпечити вам будущину й надїю. Ви покликнете до мене, й вернетесь; помолитесь, і я почую вас; І шукати мете мене та й знайдете, як тілько шукати мете мене всїм серцем вашим. І я дам вам ізнайти мене, говорить Господь, і поверну вас із неволї й позбіраю вас із усїх народів і з усїх місць, куди вас був повиганяв, говорить Господь, приведу вас назад у те місце, звідки вас вивів.

Покликни до мене, й я обізвуся, та й обявлю тобі велике й неописане, чого досї не знав єси.

Так ійди ти, й прочитай із книгового звитка написані з уст моїх слова Господнї голосно перед народом в день посту; та й перед усїма Юдеями, що поприходять із городів своїх, прочитай їх на голос. Може вони стануть засилати покірні молитви перед лице Господнє і кожне з них вернеться з ледачої дороги своєї; бо великий гнїв і досаду обявив (менї) Господь на сей нарід.

У ті днї, і в ті часи, говорить Господь, поприходять сини Ізраїля вкупі з синами Юдиними, а йдучи, плакати муть (з радощів) і шукати Господа, Бога свого. Про дорогу до Сиону питати муть, а, обернувши туди лиця, будуть казати: Ійдїть і прилягнїте до Господа завітом (умовою) вічним, що вже не забудеться.

Благий Господь до тих, хто надїється на його, - до душі, що його шукає. Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.

Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):

І сказав ізнов до мене: Чи бачиш, чоловічий сину? та обернись, а побачиш іще гірші гидоти. І повів мене на середнє дворище в дому Господньому, і ось, там коло ввіходу в дом Господень, між сїньми та жертівником стоїть чоловіка з двайцять і пять, плечима до дому Господнього, а лицем ід сходу сонця. І каже менї: Бачиш, чоловічий сину? Ще мало Юдиному дому тої гидоти, що вони тут коять, вони ще й надто сповняють землю безбожностю, і доводять мене до гнїву. Дивись, вони прикладають галузки до носів своїх. За те ж і я чинити му в досадї своє. Не пощадить око моє, й не помилую; і хоч би вони громовим голосом до уш моїх покликали, я їх не вислухаю.

Він змінює час і роки, скидає царів і настановлює царів, дає мудрість мудрим і розум розумним; Він відкриває, що глибоко й закрите, він знає, що в темряві, і сьвітло пробуває з ним. Дякую тобі й славлю тебе, Боже батьків моїх, що обдарував мене мудрістю й силою, та відкрив менї те, про що ми благали тебе; бо ти відкрив нам цареву річ.

Усї князї з царства, намїсники, сатрапи, радники й отамани врадили між собою, щоб вийшла така царська постанова й оповіщено приказ, щоб того, хто в трийцятьох днях засилати ме будь-яку просьбу до котрого бога або до чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму поміж левів. Так стверди ж, царю, сю постанову й підпиши приказ, щоб він був незмінний, як закон у Мидиї та в Персиї, та й щоб нїхто його не нарушував. Царь Дарій підписав ту постанову й той приказ.

Даниїл же, - хоч довідався, що підписаний такий приказ, пійшов до свого дому. А тут він, відчинивши в горницї вікна навпроти Ерусалиму, припадав тричі на день навколїшки й молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього. Тодї сї люде підглядїли й знайшли Даниїла, що молився й просив милостї в свого Бога. І прийшли вони до царя та й почали говорити про царський приказ: Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра в трийцятьох днях просити ме будь-якого бога або чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму між леви? Царь відповів і сказав: Се слово незмінне, як закон у Мидиї й Персиї, його не можна нарушувати. Тодї відповіли й сказали вони цареві: Даниїл, що з полонених синів Юдейських, не вважає нї на тебе, царю, нї на приказ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.

І обернув я лице моє до Господа Бога в молитві й благаннї, в постї, в веретищі й попелї, І молився я Господеві Богові мойму, й сповідався, й говорив: Благаю тебе, Господи, Боже великий і дивний, додержуючий завіт і ласку до тих, що тебе люблять і певнять прикази твої! Ми согрішили, творили неправедність, поводились упрямо й відступали від заповідей твоїх і від постанов твоїх,

Тепер же почуй, Боже наш, молитву слуги твого й благаннє його і глянь ласкавим лицем твоїм на спустошену сьвятиню твою, задля тебе самого, Господи. Прихили, Боже мій, ухо твоє й вислухай, відтули очі твої й зглянься на спустошеннє наше й на місто, що на ньому назване ймя твоє; ми бо складаємо перед тебе благання наші, покладаючи надїю не на праведність нашу, а на твоє велике милосердє. Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, вваж і вчини; не зволїкай задля тебе самого, Боже мій, бо твоє ймення назване на містї твому й на народї твому!

І як я ще говорив і моливсь, та сповідався в моїх гріхах і в гріхах мого народу, Ізраїля, і складав молитву мою перед Господом, Богом моїм, за сьвяту гору Бога мого, - Як я молився ще далї, муж Гавриїл, що я бачив його переднїйше в видиві, летючи швидко, доторкнувся до мене - того часу, як приносять вечірню жертву. І, навчаючи мене, говорив зо мною й сказав: Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння. Як ти почав молитись, вийшло (од Бога) слово, й я прийшов оце сповістити тобі його, бо ти - людина бажання; так вважай на слово й зрозумій видиво:

А був я, Даниїл, під той час у смутку три тижнї. Смачної страви я не їв; мяса й вина не брав і в уста мої, та й не намащувався мастями до кінця трьох тижнїв.

Та ось, до мене доторкнулась рука й поставила мене на колїна мої й на долонї рук моїх. І промовив він до мене: Даниїле, людино бажання! вважай на мої слова, що тобі скажу, й стань просто на ноги твої, я бо посланий тепер до тебе. Як він проговорив до мене сї слова, встав я, дрожучи. Але він сказав менї: Не бійся, Даниїле! від першого дня, як ти приспособив твоє серце, щоб розуміти, та й смирив себе перед Богом твоїм, слова твої почуто, й я б прийшов був задля просьб твоїх; Та князь (ангел) царства Перського стояв проти мене двайцять один день, аж ось Михаїл, найвизначнїйший князь, прийшов менї до помочі, й я зістався там при цареві Перському. Тепер же прийшов я сповістити тобі, що станеться з твоїм народом в останні часи, бо видива належать до далеких днїв. Як він говорив менї такі слова, припав я лицем моїм до землї й став нїби нїмий.

Пійду, вернусь на моє місце, аж доки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.

Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.

Та тепер ще говорить Господь: Обернїтесь до мене всїм серцем в постї, в плачу й у жалї. Роздирайте серця, ваші, а не одежу, й навернїтесь до Господа, Бога вашого, він бо благий і милосерден, довготерпеливий і вірно милуючий та й болїє над нещастєм.

І молився Йона Господеві з черева в кита І промовляв: В смутку мойму покликнув я до Господа, й він вислухав мене; з черева преисподньої взивав я, а ти почув мій голос.

Як душа завмірала в менї, спогадав я на Господа, й ось, молитва моя дійшла до тебе, до храму сьвятого твого.

І повірили Ниневійцї Богу: оголосили піст, і понадївали волосяницї, від найбільшого та й до найменьшого. Бо поголоска про се дойшла до царя Ниневійського, - й устав царь із свого престолу, скинув із себе царську одежу свою, й закутавсь у волосяницю, і сїв на попелї. І звелїв сповістити в Ниневії й заповісти від іменї царського й вельмож своїх, щоб нї люде, нї скотина, нї воли анї вівцї нїчого не їли й не пасли та й води не пили; Та щоб окриті були вереттєм - людина й скотина, й скілько сили, взивали до Бога, та щоб кожне покинуло ледачу дорогу свою й неправедні вчинки рук своїх. Хто знає, може Бог іще змилосердиться й відверне від нас палаючий гнїв свій, і ми не погинемо. І побачив Бог їх учинки, що вони покинули свою ледачу дорогу, й пожалував Бог наслати на них те лихо, яким їм був загрозив, і не наслав.

Ой будуть же вони взивати до Господа, та він їх не почує; і закриє лице своє перед ними на ввесь той час, як вони лихо коять.

Я ж буду споглядати до Господа, буду вповати на Бога рятунку мого: Бог мій почує мене.

Шукайте Господа, всї ви покірні в землї, що певните закони його; шукайте справедливостї, шукайте смирностї; може хоч ви оцїлїєте в день гнїву Господнього.

Скажи всьому народові в краю й сьвященникам так: Коли ви в пятому й сьомому місяцї вже сїмдесята, років постили й плакали, так чи ви ж постили справдї мені?

І будуть приходити осадники одного міста до осадників другого та казати: Ось; ходімо туди, помолитись перед лицем Господнім й шукати ласки в Господа сил небесних; і скажуть ті: пійду й я. І приходити муть многі племена й сильні народи шукати Господа Саваота в Ерусалимі й благати Господа.

І введу ту третину в огонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як чистять золото: Вони будуть призивати ймя мов, а я вислухаю їх і скажу: Ось, се мій нарід, а вони казати муть: Господь - се Бог мій!

І постив він сорок днїв і сорок ночей, потім забажав їсти.

Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані. Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.

Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї. Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі. Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє; щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось? Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба. А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.

Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам: кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. Або, чи є між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя? або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку? Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?

Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть.

І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.

А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся; і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;

Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною. І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне. Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.

І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце, й там молив ся.

А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити. Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.

І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.

Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому. І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.

Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.

І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь. І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте. І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти. І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.

І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.

Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,

і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв.

Він же виходив у пустиню та молив ся.

Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити? Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.

Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.

Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.

Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись. І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.

І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх. Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї. Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.

І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним; а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі: глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.

І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам. Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?

і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весїлля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому. Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих: істино глаголю вам, що підпережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.

Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати, глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся. Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм. І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь, то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї. Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже! Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник. Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю. А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному. Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.

я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.

Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу. А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся, глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде. Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю. І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку, і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.

Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.

Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.

Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.

Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!

І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї. Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. Коли любите мене, хоронїть заповідї мої. І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, - Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.

Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.

Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам.

Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам. Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.

Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічнє життє. Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа. Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити. А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути. Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони. Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе. Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справдї, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав. Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої. І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них. І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми. Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось. Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі. Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта. Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла. Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта. Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда. Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт. І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою. Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене, щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно. Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси. Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта. Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав. І я обявив їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.

Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню - з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі. І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли. І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них. І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

І каже Корнелий: Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годинї молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежі, і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостинї твої згадано перед Богом.

Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него. Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї. І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.

Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.

Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.

І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.

А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.

Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.

Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.

Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.

в надїї веселї; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,

Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.

Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,

Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.

Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.

Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне. Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами. Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.

Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений. І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.

Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.

Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.

не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх, щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його,

тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.

Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас. Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.

бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві, дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,

Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих,

Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас, (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,)

І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї, щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа, сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом. І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.

Все здолїю в Христї, що мене покрепляє. Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю.

Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї.

Дякуємо Богу й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, молячись всякого часу за вас,

Того-то й ми, від того дня, як почули, не перестаємо за вас молитись і просити, щоб ви сповнились розуміннєм волї Його у всякій премудрости і розумі духовному,

В молитві кріпіть ся, пильнуючи в нїй з подякою, молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаголати тайну Христову, за котру я і в кайданах,

Витає вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій.

Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,

Всякого часу радуйтесь. Без перестану молїтесь. За все дякуйте: така бо воля Божа в Христї Ісусї про вас.

Браттє, молїте ся за нас.

На останок, молїтесь, браттє, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас,

Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всїх людей, за царів і за всїх, що мають власть, щоб тихим і спокійним життєм нам жити у всякому благочестї і чистотї.

Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місцї, здіймаючи вгору преподобні руки, без гнїва і змагання.

Бо всяке створіннє Боже добре і нїщо не гидке, коли з подякою приймаємо; осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.

Тая ж справдї вдовиця, котора одинока, (та) вповає на Бога і пробуває в молитвах і благаннях день і ніч.

Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,

Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."

то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."

Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом). Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.

Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть "овощ уст", що визнають імя Його.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому. Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.

Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники. Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе. Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.

Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся; хто радїє? нехай сьпіває. Чи хто нездужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє; і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому. Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна. Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяцїв. А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.

Бо очі Господнї на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Господнє проти тих, що зле роблять."

Усьому ж конець наближив ся. Будьте ж оце мудрі і тверезі до молитов.

всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.

Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.

і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповідї Його, і угодне перед Ним робимо.

І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас; і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прощення від Него.

Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй.

Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.