09 – Покаяння

І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти. З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.

А як було Аврамові девятьдесять і девять год віку, явивсь Господь Аврамові, і рече йому: Я Бог всемогущий. Ходи передо мною і бувай щирий і праведен.

І рече Мойсей людям: Не бійтесь; бо щоб випробувати вас, прийшов Бог, і щоб страх його був перед лицем вашим, щоб ви не согрішали.

І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всї сини Левієві.

І положить руку свою на голову жертви всепалення, і знайде ласку в Господа, щоб спокутувати гріхи свої.

І має бути, коли він провинив чим небудь таким, так мусить признатись, чим согрішив він.

І подасть жертву за провину свою Господеві, барана без скази з отари по цїнуванню твойму, на жертву сьвященникові.

І відправить покуту за сьвятиню задля нечистот у синів Ізрайлевих, і задля переступів їх по всїм гріхам їх; і те ж саме вчинить про соборний намет, що між ними, серед нечистот їх.

У той бо день покутувати ме сьвященник за вас, щоб очистити вас; будете чисті перед Господом од усїх провин ваших.

Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу.

Осьвячуйте ж себе й бувайте сьвятими, бо я, Господь, Бог ваш.

І нїякої роботи не робити мете в той самий день; бо се день премирення, щоб робити покуту за вас перед Господом, Богом вашим. Тим же то всяка душа, що не впокорювати меться того дня, викорениться зміж люду свого.

І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,

Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа,

Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:

Но ви шукати мете Господа, Бога вашого; і ти знайдеш його, як шукати меш його всїм серцем твоїм і всією душею твоєю. В тїснотї твоїй, і як все те постигне тебе при кіньцї днїв, ти навернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш голосу його. Бо Господь, Бог твій, милостивий Бог; він не покине тебе і не скарає тебе, і не забуде про завіт батьків твоїх, що про його клявся перед ними.

Оце ж пильнуйте, щоб ви сповняли їх, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте нї праворуч нї лїворуч.

І мусиш любити Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю і всією силою твоєю. І слова сї, що я заповідаю тобі сьогоднї, мусять бути в серцї твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, седючи в домівцї твоїй, і йдучи в дорозї і лягаючи і встаючи. І привязувати меш їх на руку собі, і будуть вони начільником між очима в тебе; І написувати меш їх на одвірках домівки твоєї і на брамах твоїх.

Господа, Бога твого, будеш боятись і йому служити, і його імям будеш клястись.

Бо вони відхилять синів твоїх від мене, щоб вони иншим богам служили; і запалав би гнїв Господень на вас, і швидко вигубив би він тебе. Та ось що маєте чинити з ними: жертівники їх зруйнуєте, стовпи їх поломите, сьвяті гаї їх зрубаєте а тесані постатї їх огнем спалите. Бо ти нарід сьвятий у Господа, Бога твого; тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був народом наслїддя зміж усїх народів, що на землї.

Ти ж мусиш бути звершеним перед Господом, Богом твоїм:

І Господь, Бог твій, обріже серце твоє і серце дїтей твоїх, щоб ти любив Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю, щоб остався при життю.

І промовили тодї сини Ізрайлеві до Господа: Провинили ми; чини з нами все, що схочеш, тільки визволь нас тепер.

Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.

Та вдарила Давида совість після того, як він звелїв перелїчити люд. І промовив Давид до Господа: Тяжко провинив я тим, що вчинив тепер, але молю тебе, Господи, прости гріх раба твого, бо я вельми (збуяв) нерозумно вчинив.

І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.

Усяку молитву, взяке благаннє від якої людини з усього народу твого Ізраїля, коли вони почують горе в серцї свойму й простягнуть руки свої до сієї сьвятинї, Почуй у небі, в місцї пробутку твого, й помилуй; вчини й відплати кожному по заслузї його, так як ти взнаєш серце його, один бо ти знаєш серце всїх синів людських: -

Сьпівайте Господеві, всї краї, сповіщайте щоденно про спасеннє його.

І ти, Соломоне, сину мій, знай Бога - отця твого, й служи йому щирим серцем і всією душею, бо Господь вивідує всї серця й знає усї ворушення думок. Коли шукати меш його, то знайдеш його, а коли покинеш його, то й він відкине тебе на завсїди.

Коли ж вони согрішать перед тобою, - бо нема людини, щоб не грішила, - а ти розгнїваєшся на їх, і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та одведуть їх чи то в далеку чи близьку сторону, І коли вони в землї, де будуть в полонї, схаменуться й навернуться, й будуть молитись до тебе в землї неволї своєї, кажучи: Ми согрішили, вчинили беззаконність, ми винуваті, І обернуться до тебе всїм серцем своїм і всією душею своєю в землї свого полону, куди зайнято їх в неволю, та коли молити муться, вернувшись в сторону землї своєї, що дав єси батькам їх, і 'д містові, що ти вибрав, і до храму, що я збудував іменні твойму, - Тодї почуй з неба, з місця пробутку твого, молитву їх і благання, й вчини, чого їм треба, та прости народові твойму, в чому він согрішив перед тобою.

І з'явився Господь Соломонові в ночі, і рече до його: Вислухав я молитву твою, і обрав собі се місце за дім жертвоприносин. Коли я замкну небо й не буде дощу, і коли звелю саранї пожерати край, або нашлю пошесть на народ мій, І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх. Тепер будуть очі мої отворені й уші мої вважливі до молитви на місцї сьому.

І відновили завіт, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх із усього серця свого й з усієї душі своєї;

Почувши се слово, розпанахав я мою спідню й верхню одежу й рвав волоссє на моїй голові та на бородї моїй, і седїв смутний. Тодї зібрались до мене всї, що боялись слова Бога Ізрайлевого задля провини переселенцїв, я ж седїв засумований до вечерньої жертви. А в часї вечерньої жертви встав я з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на колїна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого,

Коли Ездра так молився й сповідався, плачучи й припадаючи ниць перед домом Божим, зійшлась до його дуже велика громада Ізрайлитян, чоловіків і жінок та дїтей, бо й народ дуже плакав.

Почувши сї слова, сїв я й заплакав, і був смутний кілька день, і постив та молився перед Богом небесним, І говорив: Господи, Боже небес, Боже великий і страшний, додержуючий завіт і ласку тим, що люблять тебе й перестерігають заповідї твої! Нехай будуть уші твої вважливі й очі твої отворені, щоб вислухати молитву слуги твого, якою я тепер день і ніч благаю тебе за синів Ізрайлевих, слуг твоїх, і сповідаюсь в гріхах синів Ізрайлевих, якими согрішили ми перед тобою, согрішили - й я і дім отця мого. Ми проступились перед тобою й не додержали заповідей і постанов, і законів, що дав єси Мойсейові, слузї твойму.

І прочий народ, сьвященники, левіти, воротарі, сьпівцї, нетинеї і всї, відлучились від чужоземських народів до закону Божого; й жінки їх, сини їх і дочки їх, усї, що могли втямити, Пристали до братів своїх, до переднїйших їх, і дали обітницю з клятьбою й заприсяглись поступати по закону Божому, даному рукою Мойсея, слуги Божого, й держати й хоронити всї заповідї Господа, Бога нашого, й постанови його й закони його,

Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій! За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?

І я в тїлї мойму побачу Бога.

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї. Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.

Я чув ухом казане про тебе, а тепер мої очі бачать тебе; Тим то я зрекаюсь слова мого та каюсь в поросі й попелї.

Знайте, що Господь звеличив праведника свого. Господь почує, коли буду молити його.

Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій. І він, він судити ме весь сьвіт по правдї, і зробить суд над народами по правотї.

І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нїкого, хто шукає тебе, Господи.

"Я же вповаю на доброту твою; серце моє нехай зрадується спасеннєм твоїм.

Я був правий перед ним, і стеріг ся робити кому кривду.

Веди мене в правдї твоїй, і навчи; ти бо єси Бог спасення мого; на тебе цїлий день я вповаю.

Не згадуй про гріхи молодостї моєї, нї про переступи мої; згадай мене по благодатї твоїй, задля доброти твоєї, Господи.

Споглянь на горе моє, і на труди мої, і прости всї гріхи мої!

Воздайте Господеві красоту імени його; поклонїтесь Господеві у пишній сьвятинї!

В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди!

Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.

Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.

Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всї, що жиють на сьвітї!

Очі Господнї на праведних, і уші його на молитву їх; Лице Господнє проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землї. Праведні взивають, і Господь чує і збавить їх з усїх тїснот їх. Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його.

Господь спасає душі слуг своїх, і всї, що вповають на него, не дознають лиха.

Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.

Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.

Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. П омилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої! Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого! Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною. Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.

Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший!

Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої! Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного! Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.

Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.

Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.

Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.

Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали! Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!

Ти бо, Господи, благий і лагідний, і дуже милосердний для всїх, хто призиває тебе.

Господь милосердний і благий, до гнїву повільний, а добротою великий.

Не по гріхам нашим дав нам, анї по несправедливостї нашій відплатив нам. Бо як високо небо над землею, така велика милість його над тими, що бояться його. Як далеко схід від заходу, так віддалив від нас переступи наші.

Милість Господа од віку до віку над тими, що бояться його, і справедливість його над дїтьми дїтей їх, Над тими, що заповіт його хоронять, і про заповідї його памятають, щоб сповняти їх. Господь утвердив престіл свій на небесах, і над усїм володїє царство його.

Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.

Страх перед Господом - початок мудростї; добрий розум у всїх, що заповідї сповняють. Хвала його по віки вічні.

Не нам, Господи, не нам, но імені твому дай славу по милостї твоїй, по правдї твоїй!

Алеф. Блаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить! Блаженний, хто сьвідчення його хоронить, хто цїлим серцем його шукає, Хто кривди не робить, його дорогами ходить!

Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.

Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде.

Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.

Господеві любі боячіся його, і хто вповає на милість його.

Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум. У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої. Премудрим сам себе не величай у думцї; бійся Господа й остерегайсь лихого.

Не ходи стежкою безбожних і не любуйся дорогою лихих. Покинь її, не ходи нею, відхиляйся від неї й простуй собі мимо;

Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.

Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва - хиба лиш гидота.

Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить. Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.

Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;

Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка. Бог бо судити ме все, що дїється; навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.

Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло;

А тодї прийдїть - і розсудимось, - говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця - я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, - обмию їх, як вовну.

Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота! Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!

І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.

Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним;

Я, я сам (з ласки) затираю проступки твої задля себе самого, та не памятаю гріхів твоїх. Пригадай менї; станьмо на суд; говори ти, як можеш оправдатись.

Розжену, мов туман, твої беззаконня, мов ту хмару, - гріхи твої. Звеселїтеся ж, ви, небеса, про Господнє дїло; викликайте, глибинї земні; зашуміте радісно, ви гори з гаями й борами своїми; відкупив бо Господь Якова й прославиться в Ізраїлї.

Розсудїте між собою та й скажіть явно: Хто се звістив ще з давен давнезних, хто прорік се наперед? Чи не я ж, - Господь? Крім мене нема другого Бога; - нї, Бога справедливого й спасаючого нема крім мене. Обернїтесь же до мене, й прийміть спасеннє, всї краї землї, бо ж я - Бог, а иншого нема.

Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна - над головами їх; вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть.

Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші; се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені. Всї ми блукали, як вівцї, кожен ходив своєю дорогою, - провини ж усїх нас вложив Господь на него одного.

Шукайте Господа, докіль можна знайти його, кличте до його, коли до вас близько. Нехай безбожник путь свою покине, а беззаконник помисли свої, та нехай обернеться до Господа, а він помилує його, й до Бога нашого, бо він на ласку пребагатий. Мої мислї - се не ваші мислї, та й ваші дороги - не мої дороги, говорить Господь. Нї, як небо висше землї, так дороги мої висше доріг ваших, і задуми мої висше задумів ваших.

Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.

Дух Господа Бога (спочив) на менї, бо Господь помазав мене на те, щоб принести благу вість убогим; післав мене сцїляти сокрушених серцем; вістити невольникам визвол на волю, а увязненим - відчиненнє темницї; Проповідувати рік примирення Господнього й день пімсти Бога нашого, потїшити всїх засумованих; Сповістити сумним у Сионї, що даний їм буде вінець замість попелу, замість плачу - єлей радощів; замість сумовитого серця - одежа слави; й назвуть їх сильними в справедливостї, насадом Господнїм на його прославу.

Всї ми породились - як прокажений, і вся праведність наша - як поваляна одежа; всї ми повяли, мов те листє, і гріхи наші, наче вітер, розносять нас.

Все ж бо те зробила рука моя, й все од мене постало, говорить Господь. А ось, на кого я ласкаво спогляну: на смирного й сокрушеного духом та й на того, що тремтить перед словом моїм.

Признай тілько провину твою, що відпала єси від Господа, Бога твого, що блудувала з чужими під усяким гілястим деревом, мого ж голосу не слухала, говорить Господь.

Ми лежимо у соромі нашому й стид наш укриває нас, провинили бо ми Господеві, Богу нашому, - ми й наші батьки, з молодощів та й по сей день, - і не слухали поклику Господа, Бога нашого.

Позмивай же ледарство з серця твого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гнїздити муться в тобі ледачі думки?

Слухай, земле! се я наведу лихолїттє на сей люд, - овощ мислей їх; бо вони на мої слова не вважали, а науку мою відпихали.

Я ж пильно прислухався: не говорять вони правду, нїхто не кається в свойму ледарстві, щоб казати: "Що се я вкоів?" Усї звертають на свою путь, мов той кінь, що чвалить у бій.

Господь же говорить так: За те, що вони покинули закон мій, який я дав їм, і не слухали голосу мого та й не ходили по йому; А ходили за упрямим серцем своїм та слїдом за Баалом, як їх отцї їх навчили.

Хоч наші лиходїйства сьвідкують проти нас, та ти, Господи, вчини з нами ласку задля імені твого, зрада бо наша велика, ми согрішили перед тобою.

Признаємось, Господи, в нашій безбожностї, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.

Оздоров же мене, Господи, так я й одужаю; спаси мене, а я спасен буду; ти бо хвала моя.

І дам їм серце, щоб мене взнали, що я Господь; і будуть вони моїми людьми, а я буду їх Богом; бо вони обернуться до мене всїм серцем.

Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується. Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!

Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились. Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили! От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!

Ось бо, всї душі - мої, чи душа батькова чи душа синова, - мої вони. Котора душа провинить, тота й умре.

Та душа, що грішить, та й вмерти мусить. Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде.

Ба й безбожник, як одвернеться од усїх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всї мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливостї, буде жити, не вмре. Усї проступки його, що їх коїв, не будуть пригадуватись йому; по своїй праведностї, що буде чинити, він жити буде. Хиба ж менї безбожникова смерть люба, говорить Господь, - а не те, щоб він вернувся з дороги своєї та й жив?

Коли ж би праведник одступив од своєї праведностї і жив неправедно, та коїв усї ті гидоти, що беззаконник творить, то - чи ж йому жити? Нї, не спогадаються йому всї його праведні вчинки, що він чинив, а за беззаконство своє, що його творить, і за гріхи свої, якими грішить, мусить він умерти.

Коли ж скажете: Несправедлива путь Господня, - то послухай, ти, доме Ізраїля! Чи то ж моя путь несправедлива? Чи скорше не ваші дороги неправедні?

Та ж коли праведник відступає од своєї праведностї і творить ледарство, то він умерає за свою неправедність, що вчинив.

Коли ж безбожник навертається од безбожностї своєї, що її коїв, та чинить суд і правду, то він навертає свою душу до життя. Він нарозумився і відвернувсь од усїх своїх ледачих учинків; тим і зостанеться живим, не вмре.

Та й ще сьміє дом Ізраїля говорити: Не по правдї чинить Господь! Чи справдї ж бо мої путї несправедливі? чи ж то не ваші дороги неправедні?

Тим же то я й судити му вас, доме Ізраїля, після доріг ваших, говорить Господь Бог; покайтеся ж і відвернїтеся від усїх проступків ваших, щоб безбожність не була вам спотичкою. Повідкидайте від себе всї гріхи ваші, якими ви грішили, й сотворіте собі нове серце й дух новий; а тодї чого ж би вам умірати, доме Ізраїля? Менї бо не люба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Бог; обернїтеся ж і жийте!

І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили.

Коли праведник од своєї праведностї відступить і чинити ме ледарство, так за те мусить умерти. І коли ледачий навернеться од свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим.

І вилию на вас чисту воду, й станете чисті від усїх ваших нечистот, і від усїх ваших ідолів очищу вас. І вложу вам нове серце й дам нового духа, й викину камяне серце з вашого тїла, а дам вам серце мясне.

І обернув я лице моє до Господа Бога в молитві й благаннї, в постї, в веретищі й попелї, І молився я Господеві Богові мойму, й сповідався, й говорив: Благаю тебе, Господи, Боже великий і дивний, додержуючий завіт і ласку до тих, що тебе люблять і певнять прикази твої! Ми согрішили, творили неправедність, поводились упрямо й відступали від заповідей твоїх і від постанов твоїх, І не слухали слуг твоїх, пророків, що від твого імени вговорювали царів наших і князїв наших, і батьків наших, і ввесь народ у країнї.

Господи! в нас на лицях сором, у царів наших, у князїв наших і в батьків наших, ми бо согрішили перед тобою,

А в Господа, Бога нашого, милосердє і прощеннє. Ми бо ворохобились проти нього. І не слухали голосу Господа, Бога нашого, щоб жити по його закону, який дав нам через слуг своїх, пророків.

І як я ще говорив і моливсь, та сповідався в моїх гріхах і в гріхах мого народу, Ізраїля, і складав молитву мою перед Господом, Богом моїм, за сьвяту гору Бога мого, -

І багато з тих, що сплять в поросї земному, прокинеться, одні на вічне життє, другі на вічний сором і ганьбу.

Вернися же, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти впав через безбожність твою.

Та тепер ще говорить Господь: Обернїтесь до мене всїм серцем в постї, в плачу й у жалї. Роздирайте серця, ваші, а не одежу, й навернїтесь до Господа, Бога вашого, він бо благий і милосерден, довготерпеливий і вірно милуючий та й болїє над нещастєм.

Товпи, товпи в долинї відплатній! бо не далекий день Господень від долини суду!

І повірили Ниневійцї Богу: оголосили піст, і понадївали волосяницї, від найбільшого та й до найменьшого. Бо поголоска про се дойшла до царя Ниневійського, - й устав царь із свого престолу, скинув із себе царську одежу свою, й закутавсь у волосяницю, і сїв на попелї. І звелїв сповістити в Ниневії й заповісти від іменї царського й вельмож своїх, щоб нї люде, нї скотина, нї воли анї вівцї нїчого не їли й не пасли та й води не пили; Та щоб окриті були вереттєм - людина й скотина, й скілько сили, взивали до Бога, та щоб кожне покинуло ледачу дорогу свою й неправедні вчинки рук своїх. Хто знає, може Бог іще змилосердиться й відверне від нас палаючий гнїв свій, і ми не погинемо. І побачив Бог їх учинки, що вони покинули свою ледачу дорогу, й пожалував Бог наслати на них те лихо, яким їм був загрозив, і не наслав.

Мушу гнїв Господень перетерпіти, - бо я согрішив перед ним -, доки не скінчить справу мою, не довершить суду надо мною; а тодї він виведе мене на сьвітло, а я спізнаю справедливість його.

О, хто такий Бог, як ти, що гріхи прощаєш, і не памятаєш проступків останкові наслїддя твого? Нї, він не гнївається по віки, бо любить милосердуватись. Так, він ізнов змилосердиться над нами, зотре беззаконність нашу. Ти вкинеш у глибінь морську гріхи наші.

І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.

і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.

Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська, і хрестились в Йорданї від него, сповідаючи гріхи свої.

Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва? Принесїть же овощ достойний покаяння;

Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь. Я оце хрещу вас водою на покаяннє; а Той, що йде за мною, потужнїщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем. У руцї в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.

Приходить тодї Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него. Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене? Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо так годить ся нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.

люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країнї й тїнї смертній, засяло сьвітло. З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.

Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне. Блаженні сумні, бо такі втїшять ся. Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю. Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся. Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані. Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога. Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся. Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному. Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло. І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.

Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.

Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї. Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме вам. Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.

Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле. Коли ж у тебе око лихе, то й все тїло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!

Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.

А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.

Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелї, й багацько таких, що ними входять: вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.

Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий. Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго. Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь. Оце ж по овощам їх познаєте їх.

Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили? І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

І ненавидїти муть вас усї за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

І не лякайтесь тих, що вбивають тїло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тїло в пеклї.

От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене. Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:

Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою?

і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне.

Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.

Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.

Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.

І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.

Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу; і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав. Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів. Багато бо званих, мало ж вибраних.

Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. Се перва й велика заповідь. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.

Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові. Пять же були з них розумні, а пять необачні. Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї. Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми. Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули. О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої. Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть. Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі. Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері. Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.

Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї. Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту. Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене; нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене. Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли? Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли? Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе? І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили. Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його: бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене; був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене. Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі? Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили. І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.

се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.

Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів. І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріцї Йорданї, сповідаючи гріхи свої.

і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому. І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка. З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий, де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий, де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.

Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.

Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.

Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.

Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.

служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.

щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

І ходив він по всїй околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів,

Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва? Принесїть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дїтей Авраамові. Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.

Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?

Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,

Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.

Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден. І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.

Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.

Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.

Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її. Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї. Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.

Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене перед людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими. Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь перед ангелами Божими.

І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали? Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете. Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі? Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.

Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

Рече ж: Один чоловік мав два сини, і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток. І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток. І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї. І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому. Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його. Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись. Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване. Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє; веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.

Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся. Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому. І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.

глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.

Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси? Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.

і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.

Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта.

Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.

Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже. Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух. Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.

І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє. Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє. Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його. Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.

Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.

Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.

Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.

Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.

Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня. Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.

Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.

Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.

Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток. Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому. Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною. Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.

Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете, і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.

І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною. І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.

Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.

Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.

Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.

Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас. Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.

А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: за гріх бо не вірують у мене; за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.

Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

Рече йому Ісус: Що видїв єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не видїли, та й вірували. Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй. Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.

Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,

і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.

Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.

І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.

Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог, а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.

І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим. Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.

Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!

Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса, перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся; і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.

укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись? Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.

От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повелїває всїм людям усюди каятись; бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.

Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились.

Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса. Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.

І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.

сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.

відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.

Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, - сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв, осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних, нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих. Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

Знаємо ж, що суд Божий по істинї на тих, що роблять таке. Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого? Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуєш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде? По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнїв на день гнїву і відкриття праведного суду Бога, котрий віддасть кожному по дїлам його: тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; а которі сварливі і противлять ся істинї, корять ся ж неправдї, (тим) ярость та гнїв. Горе й тїснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека; слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові. Нема бо в Бога вважання на лиця.

в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа.

яко ж писано: що нема праведного нїкого, нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

Нема страху Божого перед очима їх. Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;

тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

всї бо згрішили, і лишені слави Божої, оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї, котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,

Думаємо оце, що чоловік оправдуєть ся вірою, без учинків по закону.

Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої. Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє, терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю, надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його. Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.

Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати, щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічнє Ісусом Христом, Господом нашим.

Що ж скажемо? чи зостанемось у грісї, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так). Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому? Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?

Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо, знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху. Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.

Хто бо вмер, той визволивсь од гріха. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним, знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує. Бо що вмер, за гріх вмер Він раз; а що живе, Богові живе. Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христї Ісусї, Господї нашім.

Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христї Ісусї, Господї нашім. Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його; анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправдї, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові. Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.

Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались. Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди. Почоловічи глаголю ради немочи тїла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистотї і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правдї на сьвятість.

Тепер же визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічнє. Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічнє в Христї Ісусї, Господї нашім.

Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї. Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.

Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.

Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх. Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї. Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.

Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові, бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх. Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.

Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, - про духовне. Думаннє бо тїлесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити. Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі. Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.

Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас! Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз. Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.

Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь. Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся. Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.

щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє. Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його. Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.

Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.

Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.

Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

То ж благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.

Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.

Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, нїж як ми увірували.

Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догоджуйте тїлу в похотї.

Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим. Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога. Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.

Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.

котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.

Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

щоб не величалось нїяке тїло перед Ним. З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,

Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите? Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.

Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудники, нї ідолослужителї, нї перелюбники, нї пещені, нї мужоложники, нї злодїї, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслїдять. А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та оправдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.

Утїкайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить. Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої? Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.

Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.

Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими.

Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайцять три тисячі. Анї спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк. Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя. Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.

Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.

Бо одним Духом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всї одним Духом напоєнї.

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї. Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.

Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите, в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.

всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся. Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.

Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.

Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.

Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.

Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом. Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

(Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)

Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?

Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас, і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.

Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.

Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас. Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить. Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.

Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усїма,

Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу; щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.

Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.

та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.

Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.

Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тїлесного не звершуйте. Бо тїло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили. Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.

Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї, зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.

А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра, тихість, вдержливість. На таких нема закону.

А которі Христові, ті розпяли тїло з страстьми і хотїннєм. Коли духом живемо, духом і ходїмо.

Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна; що бо чоловік сїє, те й жати ме. Бо хто сїє тїлу своєму, од тїла жати ме зотлїннє; а хто сїє духу, од духа пожне життє вічнє.

У Христї бо Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а нове створіннє.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї, яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови, наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння свого, на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім, в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його, котру намножив нам у всякій премудростї і розумі,

у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по радї волї своєї, щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його; і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим, котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його.

І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими, в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору, між котрими й ми всї жили колись у хотїнню тїла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дїтьми гнїва, як і инші. Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас, і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені), і воскресив з Ним, і дав нам сидїти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї, щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа. Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар; не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся. Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили.

щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, а обновлятись духом ума вашого, та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.

І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.

Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.

Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим, нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє. Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога. Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові, щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.

впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре дїло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа.

по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життєм, чи то смертю. Бо життє менї Христос, а смерть надбаннє.

Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,

Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.

Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,

(Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового, котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.) "Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все."

Все здолїю в Христї, що мене покрепляє.

котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї, в котрому маємо викуп кровю Його і прощеннє гріхів.

І вас, що були колись відчуженими і ворогували думкою у лукавих дїлах, тепер же примирив у тїлї плоти Його смертю, щоб поставити вас сьвятими й непорочними й неповинними перед собою,

В котрому ви й обрізані обрізаннєм нерукотворним, скинувши тїло гріхів тїлесних в обрізаннї Христовому, погрібшись із Ним хрещеннєм, і в котрому і встали вірою в силу Бога, котрий воскресив Його з мертвих. І вас, що були мертві в провинах і в необрізанню тїла вашого, оживив з Ним, простивши вам усї провини,

Про гірнє думайте, (а) не про земне. Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї. Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.

Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, похоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє, за се йде гнїв Божий на синів неслухняности, між котрими і ви колись ходили, як жили між ними. Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших. Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з дїлами його,

Одягнїть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя, добрість, смирність, тихість і довготерпіннє, терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви. Над усїм же сим любов, котра єсть союз звершення,

А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице (в Бога).

щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.

Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду, щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честї,

Бо не призначив нас Бог на гнїв, а на одержаннє спасення, через Господа нашого Ісуса Христа,

Всього дослїджуйте; доброго держітесь. Од усякого виду лихого вдержуйтесь. Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.

Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди,

знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв, про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,

Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне.

котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли.

Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми.

Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових, в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,

І се наказуй, щоб непорочні були.

додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа,

Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога, що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних, тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм,

Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою. Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем. Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.

Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним, щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди, і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні, нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра, зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, нїж Бога, мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.

І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть.

Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.

І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, і спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.

в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,

Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям, навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віцї, ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителїв добрих дїл.

не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,

щоб оправдившись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надїї життя вічнього.

Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.

Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."

І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово. Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.

Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть менї народ.

Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."

анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.

І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.

А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

І як призначено людям раз умерти, а потім суд, так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.

По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,

Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих. Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше: "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх, і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже." А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою, дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм, і Єрея великого над домом Божим, приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив? Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх." Страшно впасти в руки Бога живого.

Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.

Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.

Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,

Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

Чесна женитва у всїх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог.

Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть "овощ уст", що визнають імя Його.

Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його. Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю. Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші. Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.

Яка користь, браттє моє, коли хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його? Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви, а з вас хто скаже їм: Ідїть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь? Так само й віра, коли дїл не має, мертва сама по собі.

Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?

Яко бо тїло без духа мертве, так і віра без дїл мертва.

Перелюбники і перелюбницї! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога. Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?" Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать." Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас. Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники. Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе. Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.

Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.

і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому. Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.

Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих, до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас, котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасеннє, готове явитись останнього часу.

Сим радуйте ся, мало нинї (коли треба), смуткуючи у всяких напастях, щоб випробувана віра ваша, геть дорожча золота пропадущого, хоч і огнем випробуваного, знайшлась на похвалу і честь і славу в одкриттю Ісус-Христовому. Котрого не бачивши любите, і на котрого нинї не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною, приймаючи конець віри вашої, спасеннє душам.

Яко дїти слухняні, не водячи себе по давнїм хотїнням вашим, що в незнанню, а, яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті у всьому життю будьте: бо написано: "Будьте сьвяті, бо я сьвят."

І коли Отцем зовете Того, що, не вважаючи на лице, судить кожного по дїлу, то зо страхом провожайте час вашого домування, знаючи, що не тлїнним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отцїв переданого, но дорогоцїнною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця,

Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро, як народжені не з тлїнного сїмя, а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік. Бо "всяке тїло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав; а слово Господнє пробуває по вік." Се ж слово - благовіствоване між вами.

котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились". Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.

тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

чого образ хрещеннє (не відложеннє тїлесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа, котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і властї і сили.

Тим же то, коли Христос страждав за нас тїлом, то й ви тією самою думкою оружіть ся; хто бо страждав тїлом, перестав грішити, щоб уже не по хотїнню чоловічому, а по волї Божій, жити остальний час у тїлї. Доволї бо з нас минувшого часу життя, що чинили волю поган, ходячи в розпустї, пристрастях, пияньстві, бенкетах, напитках і мерзських ідолослуженнях.

Усьому ж конець наближив ся. Будьте ж оце мудрі і тверезі до молитов. Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів.

Любі, не чудуйтесь розпаленнєм, що буває вам на спокусу, наче б вам що дивного довело ся; а радуйтесь, яко ж маєте участь в страданнях Христових, щоб і в одкриттю слави Його радувались і веселились.

Бо пора початись судові від дому Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому? І коли "праведник тільки що спасеть ся, то безбожник і грішник де явить ся?"

Тим то й страждаючі по волї Божій, як вірному Творцеві, нехай передають душі свої, роблячи добре.

проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї. Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте, Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушно).

Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь. Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

то й знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, -

Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.

Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою,

Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правдї і не творимо правди; коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха. Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас. Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди. Коли кажемо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас.

Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника. А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цїлого сьвіта. А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо. Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди; хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому. Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.

Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.

Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому; все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта. І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.

Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди. Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина. Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.

А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічнє. Се писав я вам про тих, що підманюють вас.

Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приходї. Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся.

І всякий, що має сю надїю на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.

Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє. Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому. Кожен, хто у Ньому пробуває, не грішить; кожен, хто грішить, не бачив Його, нї пізнав Його. Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний, хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола. Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся. По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповідї Його, і угодне перед Ним робимо.

А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам. І, хто хоронить заповідї Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, - по Духові, котрого дав нам.

Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, від Бога родив ся, і знає Бога; хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов.

Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.

Коли хто каже: Що люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити? І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.

Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього. По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо. Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповідї Його; а заповідї Його не тяжкі. Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша. Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?

Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого. А се сьвідченнє єсть, що життє вічнє дав нам Бог, а се життє у Синї Його. Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.

Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічнє, і щоб вірували в імя Сина Божого.

І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас;

Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його.

Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина. Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його; хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

і себе в любові Божій хоронїть, дожидаючи милости Господа нашого Ісуса Христа до життя вічнього. Також инших милуйте, розсуджуючи; инших же страхом спасайте, вихоплюючи з огня, ненавидячи ще й одежу, од тїла опоганену. Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радостї,

і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй,

Тільки ж маю проти тебе, що ти любов твою перву оставив. Згадай же, з відкіля випав єси, і покай ся і перві дїла роби; а то прийду до тебе скоро, і двигну сьвічник твій з місця його, коли не покаєш ся.

Покай ся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх.

Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась.

Хто побідить, то з'одягнеть ся в білу одїж, і не витру імя його з книги життя, і визнаю імя його перед Отцем моїм, і перед ангелами Його.

Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий! Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх.

Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий. Раджу тобі купити в мене золото, огнем перечищене, щоб збагатив ся; і білу одїж, щоб з'одягнув ся, і не було видно сорому наготи твоєї; і мастю від очей намасти очі твої, щоб бачив. Я, кого люблю, докоряю і караю; будь же ревний і покай ся.

Ось, стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною.

Хто побідить, дам йому сїсти зо мною на престолї моїм, яко ж і я побідив, і сїв з Отцем моїм на престолї Його.

І я сказав: Добродїю, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.

І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.

І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим.

Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповідї Божі і віру Ісуса.

Хто не убоїть ся Тебе, Господи, і не прославить імени Твого? Ти бо один сьвятий, бо всї народи прийдуть і поклонять ся перед Тобою; бо Твої суди обявились.

І бачив я престол великий білий, і Сидячого на ньому, від котрого лиця утїкла земля і небо, і місця не знайдено їм. Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по дїлам їх.

І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більш не буде; анї смутку, анї крику, анї труду не буде вже; перве бо минуло. І рече Сидячий на престолї: Ось, усе нове роблю. І рече менї: Напиши; сї бо слова правдиві і вірні. І рече менї: Стало ся! Я Альфа і Омега, почин і конець. Я дам жадному з жерела води життя дармо. Хто побідить, наслїдить усе, і я буду йому Бог, а він буде менї син. А боязким, і невірним, і огидним, і душегубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і всїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга.

Хто з'обіжає, нехай ще з'обіжає, і хто поганий, нехай ще опоганюєть ся; і хто праведний, нехай ще оправдуєть ся, і хто сьвятий, нехай ще осьвячуєть ся.

Блаженні, що творять заповідї Його, щоб мали власть до дерева життя, і увійшли ворітьми в город.

А Дух і невіста глаголють: Прийди! і хто чує, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо.

Сьвідкую ж також кожному, хто слухає словес пророцтва книги сієї: коли хто доложить до сього, доложить йому Бог і пораз, що написані в книзї сїй. Коли ж хто уйме від словес книги пророцтва сього, уйме Бог часть його з книги життя, і з города сьвятого, та й з того, що написано в книзї сїй.