11 – Гріх

І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти. З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.

І вбачала жінка, що добре дерево на їду, і принадне очима дивитись і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з його та й скоштувала, і дала чоловікові свойму з собою, і скоштували.

І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі; і позшивали листя смоковне, та й поробили пояси. І почули глас Господа Бога ходячого в раї по прохолодї, і поховались чоловік і жінка його від лиця Господа Бога посеред райського дерева. І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси? І каже він: Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим що наг, та й сховавсь. І рече він: Хто зъясував тобі, що наг єси? Хиба скоштував з того древа, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?

І каже чоловік: Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева, я й попоїв. І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала.

І рече Господь Бог: Оце і чоловік став як один ізміж нас, зрозумівши добре й лукаве, і тепер коли б не простїг руку свою, та не взяв із древа животового, да не попоїв, і не став жити во вік. І вислав його Господь Бог із саду Едену порати землю, що з неї й узятий. І вигнав чоловіка. І поставив на востоцї за садом Еденом херовимів з поломяними голими мечами обертасами стерегти дорогу до животового древа.

На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв. І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв? Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним. Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його.

Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе,

Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.

Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем. Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землї внизу, і того, що в водах і попід землею. Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене. І роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх.

Не призивати меш імени Господа, Бога твого, марно. Бо не вважати ме Господь безвинним того, хто призиває імя його марно.

Не вбивати меш. Не прелюбкувати меш. Не красти меш. Не сьвідкувати меш льживо на близького твого. Не поривати меш очей на хату близнього твого; не поривати меш очей на жену його, нї на раба його, нї на рабиню його, нї на скотину його, нї на осла його, нї на що, що є близьнього твого.

І рече Мойсей людям: Не бійтесь; бо щоб випробувати вас, прийшов Бог, і щоб страх його був перед лицем вашим, щоб ви не согрішали.

І хто вдарить батька свого, смертю скарати його. І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю. І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.

Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш.

Не розносити меш пустої чутки; не покладати меш руки своєї з беззаконником, щоб сьвідкувати насильство.

І має бути, коли він провинив чим небудь таким, так мусить признатись, чим согрішив він.

А з жінкою ближнього твого не злягати мешся, щоб вийшло сїмя, та й опоганитись тобі із нею.

І сїмя твого не оддаси провести через огонь ради Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Господь.

І з музьким полом не зляжешся, як злягаєш з жінкою; гидота бо се.

І нї з якою скотиною не зляжешся, та й опоганишся нею; і молодиця нехай не становиться перед скотиною, щоб злучитись; се огидне паскудство.

Бо кожне, хто чинити ме що з тих гидот, - душі, що се зроблять, викореняться із між людей своїх.

І не будете красти, нї ошукувати, нї брехати одно на одного.

Не мстити мешся і не ворогувати меш проти синів люду твого, а мусиш любити ближнього твого, як себе самого. Я Господь.

І не кривдите мете в судї, в мірі, у вазі, і в насипу; Вірна вага, вірне каміннє вагове, вірна єфа і гин вірний буде у вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї.

Осьвячуйте ж себе й бувайте сьвятими, бо я, Господь, Бог ваш.

До синів же Ізрайлевих промовиш і скажеш: Хто б то нї був, що клясти ме Бога свого, гріх свій він нести ме. А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти.

І хто вшкодить ближнього свого, що він учинив, те й йому нехай учинять. Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він ушкодив людинї, так і йому нехай ушкодять.

І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,

Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа,

Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:

А коли так не вчините, то согрішили ви проти Господа; і знайте, що гріх ваш знайде вас.

Нехай не буде в тебе инших богів перед лицем моїм. Не робити меш собі тесаної постатї, якої подоби того, що на небесах у горі й на землї в низу, і що в водах нижче землї. Не будеш бити поклони перед ними, і служити їм, я бо Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає гріхи батьків на дїтях їх, ба на третьому і на четвертому родї тих, що ненавидять мене; І являє ласку тисячам тих, що люблять мене і заповідї мої сповняють.

Не будеш промовляв марно імя Господа Бога твого; бо не буде безвинен у Господа той, хто промовляє марно імя його.

Не вбивай. Не чинь перелюбу. Не кради. І не сьвідчи льживо проти ближнього твого. І не забагай жінки ближнього твого; і нехай не кортить тебе мати домівку ближнього твого, поле його і раба його й рабиню його, вола його й осла його і всього, що єсть у ближнього твого.

Оце ж пильнуйте, щоб ви сповняли їх, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте нї праворуч нї лїворуч.

Тисячі постатї богів їх попалиш огнем; не поривати меш очей на срібло і золото в них і не брати меш собі, щоб не попасти тобі в сїтку; бо се гидота перед Господом, Богом твоїм; І не вносити меш гидоти в дім твій, щоб не статись як і воно проклятим; мерзитись мусиш ним і ненавидїти його, бо прокляте воно.

Не буде в тебе в саквах подвійного каміння для ваги, великого й малого. Не буде в тебе в господї подвійної ефи, великої і малої. Правдиве і вірне каміння для ваги буде в тебе, і правдива і вірна ефа буде в тебе, щоб довго ти жив на сьвітї, на тій землї, що тобі дає Господь, Бог твій. Гидота бо перед Господом, Богом твоїм, кожний, хто таке робить, кожний, хто другого кривдить.

Проклят чоловік такий, що робить витїсувані чи литі постатї, гидоту перед Господом, твориво майстерської руки, і ставляє потай! І ввесь нарід нехай скаже: Амінь!

Проклят, хто перекручує суд приходневі, сиротї і вдові! І ввесь нарід скаже: Амінь!

Проклят, хто тайкома вбє свого ближнього! І ввесь нарід скаже: Амінь!

Проклят, хто бере підкуп, щоб вбити кого, щоб безвинну кров пролити! І ввесь нарід скаже: Амінь!

Проклят, хто не піддержить слів сього закону, щоб сповнити їх! І ввесь нарід скаже: Амінь!

Коли ж не слухати меш голосу Господа, Бога твого, і не старати мешся сповняти всї заповідї його і встанови, що заповідаю тобі сьогоднї, так прийдуть на тебе всї 'цї прокляття і справдяться над тобою:

Дразнили його чужими богами а гидотами приводили його до гнїву. Вони приносили жертву бісам а не Богу, богам, що не знали їх досї, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.

І промовили тодї сини Ізрайлеві до Господа: Провинили ми; чини з нами все, що схочеш, тільки визволь нас тепер.

Того часу не було князя в Ізраїлї, і кожен чинив, що здавалось йому доладнїм.

Оце ж були дуже тяжкі провини перед Господом обох молодиків, бо вони відвертали від приношення жертов Господеві.

Бо непослух, се такий гріх, як і чарівництво, а своя воля, се таке як ідолопоклонність; за те, що ти відкинув слово Господнє, відкинув і він тебе, щоб не був ти царем.

Коли вони провинять тобі - бо нема чоловіка без провини, - а ти в гнїву подаси їх на поталу ворогові, а той займе їх у полонь і відведе у ворожу землю, чи далеко чи близько,

І проводили через огонь сини свої й дочки свої, й знахорювали й ворожбитували, та оддавались тому, щоб чинити неправедність перед очима Господнїми й гнївити його. І розгнївився Господь страшно на Ізрайлитян, і відкинув їх від обличчя свого. Не зісталось нїкого крім поколїння Юдиного.

Тодї почуй з неба, з місця пробутку твого, молитву їх і благання, й вчини, чого їм треба, та прости народові твойму, в чому він согрішив перед тобою.

Таки ж переводив він синів своїх через огонь у долинї сина Енномового, й знахорював, і ворожив і чарував, і позаводив викликачів мертвих та чарівників, і коїв богато злого в очах Господа, щоб його гнївити.

Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне;

Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.

Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.

Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!

Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?

І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї. Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.

Блаженний чоловік, що не ходить на раду безбожних і не ступає слїдом за грішниками, анї засїдає на зборах злоріків,

Не так безбожні: вони, як полова, що вітер розносить. Тому не встоять безбожні на судї, анї грішні у зборі праведних; Знає бо Господь про дорогу праведних, а дорога безбожних щезне.

Сини людські, доки слава моя буде посьміховиском? Доки будете любити марне й шукати неправду?

Не устоять бутні перед очима твоїми; ти ненавидиш усїх, що беззаконствують. Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь.

Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх. Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа. В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

Проводиреві хора: Псальма Давидова. Безумний говорить в серцї своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні дїла; нема там нї одного, хто б чинив добро.

Споглянь на горе моє, і на труди мої, і прости всї гріхи мої!

Давидова пісня про науку людям. Блажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.

Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.

Слова уст його беззаконнє і зрада, він перестав обертати розум на добре дїло.

Відхиляйсь від гнїву, і не досадуй! Не подавайсь гнїву, щоб творити лихо.

Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.

Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.

Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. П омилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої! Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого! Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною. Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.

Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя.

Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої! Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного! Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.

Пакостї промишляє язик твій, як гострена бритва, готовиш зраду.

Проводиреві хора: на Махалатї, наука Давида. Безумний каже в серцї своїм: Нема Бога! Розвратились і творять огидну неправду; нема там нї одного, хто б добро чинив. Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога. Всї одвернулись, всї разом зледащіли; нема там, хто добро творив би, нема нї одного.

За гріхи губ їх, за слова уст їх, нехай спіймаються в гординї своїй, і за проклони і за брехню, котру росказують.

Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.

Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.

Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.

Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали! Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!

Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.

Ви, що любите Господа, ненавидьте зло! Він хоронить душі людей побожних; з рук беззаконних визволяє їх.

Не буде в моїй хатї жити, хто творить підступ; хто брехню говорить, не сьміє стояти перед очима моїми.

Не по гріхам нашим дав нам, анї по несправедливостї нашій відплатив нам. Бо як високо небо над землею, така велика милість його над тими, що бояться його. Як далеко схід від заходу, так віддалив від нас переступи наші.

Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.

Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх. Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались. Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили; Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові. І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.

Алеф. Блаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить!

Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.

Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.

Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде.

Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої! І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.

Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;

Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами; Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми; У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.

От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його: Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають, Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого, Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.

Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.

Гидота Господу переворотні серцем, але любі йому, хто в невинностї ходить. Можна заручити, що ледачий не уйде кари, а рід праведного буде захований.

Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї.

Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому. Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.

Всякий гордий серцем - гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.

Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.

Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.

Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.

Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.

Помисл дурноти - гріх; зрадник - людям гидота.

Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.

Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва - хиба лиш гидота.

Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить. Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.

Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.

Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.

Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.

Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;

Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка. Бог бо судити ме все, що дїється; навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.

Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло;

А тодї прийдїть - і розсудимось, - говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця - я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, - обмию їх, як вовну.

А всїм відступникам і грішникам - погибель, і хто Господа покинув - затратиться.

Само їх обличчє сьвідчить проти них, ба й явно таки про гріх свій розповідають, не таять, саме як Содомії; горе душам їх! самі бо на себе зло накликають.

Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота! Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!

За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували.

Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.

Бо се люд упрямий, дїти віроломні, що не хочуть слухати Божого закону,

Ледарь бо безглуздий говорить безглуздо, та й серце його мислить про беззаконство, щоб поступати скрито; зневажати Господа, видерти хлїб голодному, та відоймити напій жаждущому. У зрадливого дїяльність пагубна: він задумує зраду, щоб погубити бідаху словом ложним, яке б нї було його право!

Я, я сам (з ласки) затираю проступки твої задля себе самого, та не памятаю гріхів твоїх. Пригадай менї; станьмо на суд; говори ти, як можеш оправдатись.

Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші; се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені. Всї ми блукали, як вівцї, кожен ходив своєю дорогою, - провини ж усїх нас вложив Господь на него одного.

Се - пси, все голодуючі, наситу не знають; се - пастирі безглузді: всї позирають лиш на свою дорогу; кожний до останнього дбає про свою лиш користь.

Із кого ви глузуєте? проти кого роззївлюєте роти, висолоплюєте язики? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?

Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати. Бо ваші руки опоганені кровю, палцї - беззаконством; уста ваші торочять лож, язик ваш лепече неправду. Нїхто не підносить голосу за справедливістю, за правду нїхто не озветься; надїються на нїчо і говорять льжу, вагонїють злом, а роджають злодїйство;

Всї ми породились - як прокажений, і вся праведність наша - як поваляна одежа; всї ми повяли, мов те листє, і гріхи наші, наче вітер, розносять нас.

Тим то хоч би ти вимилась милом, і вживала багато соли, то безбожність твоя все явна менї, говорить Господь.

Признай тілько провину твою, що відпала єси від Господа, Бога твого, що блудувала з чужими під усяким гілястим деревом, мого ж голосу не слухала, говорить Господь.

Ми лежимо у соромі нашому й стид наш укриває нас, провинили бо ми Господеві, Богу нашому, - ми й наші батьки, з молодощів та й по сей день, - і не слухали поклику Господа, Бога нашого.

Позмивай же ледарство з серця твого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гнїздити муться в тобі ледачі думки?

Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, нема їм сорома, не червонїють, та й не тямлять уже, що то таке соромитись. Тим і попадають вони між поваленими, як надійде година моєї кари, говорить Господь.

Слухай, земле! се я наведу лихолїттє на сей люд, - овощ мислей їх; бо вони на мої слова не вважали, а науку мою відпихали.

Ви ж уповаєте на лестиві речі, що не принесуть вам нїякого пожитку. Як то? ви крадете, вбиваєте, перелюбкуєте й присягаєте криво, кадите перед Баалом й бігаєте слїдом за чужими богами, що їх не знаєте, А тодї йдете й приступаєте перед мене в сьому дому, названому моїм імям, та й говорите: "Ми спасені," хоч вперед коїли всї ті гидоти.

Чого ж сей люд, Ерусалим, зостається упрямо в одступі? вони цупко держаться заблуду свого й не хочуть вернутись?

Я ж пильно прислухався: не говорять вони правду, нїхто не кається в свойму ледарстві, щоб казати: "Що се я вкоів?" Усї звертають на свою путь, мов той кінь, що чвалить у бій.

Натягують язика свого, мов лука, на лож і потужнїють на землї кривдою; бо від одного ледарства переходять вони до другого, мене ж не знають, говорить Господь. Остерігайсь один одного, й не звіряйся брат братові; кожен бо брат заставляє підступи, кожен побратим обносить клеветами. Один обманює другого, правди не говорять; з'учили язики свої говорити неправду, лукавлять аж до утоми.

Язик їх - смертоносна стріла: говорять підступно; устами своїми говорять до свого ближнього прихильно, а в серцї свойму заставляють сїти.

Господь же говорить так: За те, що вони покинули закон мій, який я дав їм, і не слухали голосу мого та й не ходили по йому; А ходили за упрямим серцем своїм та слїдом за Баалом, як їх отцї їх навчили.

Хоч наші лиходїйства сьвідкують проти нас, та ти, Господи, вчини з нами ласку задля імені твого, зрада бо наша велика, ми согрішили перед тобою.

Признаємось, Господи, в нашій безбожностї, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.

Лукаве над усе в сьвітї серце людське й ледаче; хто його зміркує?

У пророків же Ерусалимських бачу я страшні речі: жиють вони перелюбно, блукають в неправдї, і піддержують руки лиходїям, щоб нїхто не вертався з безбожностї своєї. Вони менї такі, як Содома, а осадники його - як Гоморра.

Я посилав до вас раз-пораз з раннього ранку слуг моїх, пророків, казати вам: Не чинїте сих поганих речей, ненавидних менї.

І не здолїв довше терпіти Господь ледачі ваші вчинки й гидоти, що ви коїли. Тим то й зробилась ваша земля пусткою й пострахом і клятьбою, та без осадників, як самі тепер вбачаєте.

Дом же Ізрайлїв не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати мене, тим що дом Ізрайлїв твердолобий і запеклого серця.

Так говорить Господь Бог: За те, що ти розкидала гроші свої, і в розпустї твоїй відкривалась нагота твоя перед полюбовниками твоїми, та перед усїма гидкими ідолами твоїми, й що оддавала їм кров дїтей твоїх, -

Ось, у чому була беззаконна Содома, сестра твоя, з її дочками: в гординї, в немірностї й в дармованнї, та й ще, що вона бідолашньому й злиденньому помічної руки не подавала.

Ось бо, всї душі - мої, чи душа батькова чи душа синова, - мої вони. Котора душа провинить, тота й умре.

Та душа, що грішить, та й вмерти мусить. Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде.

Ба й безбожник, як одвернеться од усїх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всї мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливостї, буде жити, не вмре. Усї проступки його, що їх коїв, не будуть пригадуватись йому; по своїй праведностї, що буде чинити, він жити буде. Хиба ж менї безбожникова смерть люба, говорить Господь, - а не те, щоб він вернувся з дороги своєї та й жив?

Коли ж би праведник одступив од своєї праведностї і жив неправедно, та коїв усї ті гидоти, що беззаконник творить, то - чи ж йому жити? Нї, не спогадаються йому всї його праведні вчинки, що він чинив, а за беззаконство своє, що його творить, і за гріхи свої, якими грішить, мусить він умерти.

Та ж коли праведник відступає од своєї праведностї і творить ледарство, то він умерає за свою неправедність, що вчинив.

Коли ж безбожник навертається од безбожностї своєї, що її коїв, та чинить суд і правду, то він навертає свою душу до життя. Він нарозумився і відвернувсь од усїх своїх ледачих учинків; тим і зостанеться живим, не вмре.

Тим же то я й судити му вас, доме Ізраїля, після доріг ваших, говорить Господь Бог; покайтеся ж і відвернїтеся від усїх проступків ваших, щоб безбожність не була вам спотичкою. Повідкидайте від себе всї гріхи ваші, якими ви грішили, й сотворіте собі нове серце й дух новий; а тодї чого ж би вам умірати, доме Ізраїля? Менї бо не люба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Бог; обернїтеся ж і жийте!

І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили.

Коли праведник од своєї праведностї відступить і чинити ме ледарство, так за те мусить умерти. І коли ледачий навернеться од свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим.

Ви опираєтесь на свого меча? Ви ж чините гидоти, поганите жінок один в одного, та й хочете осягти в державу землю?

Лихословство й лож, душогубство й крадежі та перелюбство розширились вельми, а пролив крові йде за проливом крові.

Так говорить Господь: За три провини Юди й за чотирі я не прощу йому, бо вони відкинули закон Господень і не певнили постанов його, та дали звести себе з дороги ідолам, що за ними ще батьки їх ходили.

Спитай себе: чи можу я бути чистим із невірною вагою, з невірним у саквах ваговим каміннєм? Позаяк багачі його сповненї несправедливостю, а осадники його неправду говорять, і язик їх зрадливий в устах у них,

Прийду до вас, щоб судити суд, й буду скорим сьвідком проти чарівників, перелюбників і тих, що божаться льживо, що вдержують плату поденного робітника, притїсняють удовиць і сиріт та відпихають од себе приходня й не бояться мене, говорить Господь Саваот.

І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.

Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська, і хрестились в Йорданї від него, сповідаючи гріхи свої.

Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд. Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.

Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу. Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм. Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло. І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.

Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист. Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.

Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.

І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме вам. Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.

Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий. Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго. Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь. Оце ж по овощам їх познаєте їх.

Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили? І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям. І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.

Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня. Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.

Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.

Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою?

Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.

Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.

Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.

Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.

І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне? Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї. Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво; Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.

се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.

Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.

Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів. І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріцї Йорданї, сповідаючи гріхи свої.

і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка. З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.

І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий, де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий, де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.

І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.

І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати? Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог. Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.

І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.

Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.

Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.

щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

І ходив він по всїй околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів,

І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому. Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.

Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?

Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.

І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.

Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся. Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.

Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому. І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу. Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта.

І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє. Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє. Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його. Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.

Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.

кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш? Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї. Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. І, знов, схилившись до долу, писав по землї. Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї. Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив? Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.

Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.

Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.

Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: за гріх бо не вірують у мене; за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.

Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,

Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.

Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.

Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.

Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою. Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь. За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернули природню подобу на протиприродню; так само й чоловіки, оставивши природнє вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.

І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, - сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв, осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних, нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих. Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.

Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судиш; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш; те ж бо саме робиш, судячи (другого).

а которі сварливі і противлять ся істинї, корять ся ж неправдї, (тим) ярость та гнїв. Горе й тїснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека;

в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа.

Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом, яко ж писано: що нема праведного нїкого, нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога, всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.

Нема страху Божого перед очима їх. Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;

тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.

всї бо згрішили, і лишені слави Божої, оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї, котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,

Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.

Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.

Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили. Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.

Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати, щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічнє Ісусом Христом, Господом нашим.

Що ж скажемо? чи зостанемось у грісї, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так). Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому? Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?

Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо, знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху. Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.

Хто бо вмер, той визволивсь од гріха. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним, знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує. Бо що вмер, за гріх вмер Він раз; а що живе, Богові живе. Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христї Ісусї, Господї нашім.

Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його; анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправдї, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові. Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.

Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде. Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?

Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались. Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди. Почоловічи глаголю ради немочи тїла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистотї і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правдї на сьвятість.

Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведностї. Який же тодї мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть.

Тепер же визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічнє. Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічнє в Христї Ісусї, Господї нашім.

Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї. Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.

Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий. Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер. І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть. Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.

Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.

Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.

Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх. Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї. Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.

Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові, бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх. Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.

Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, - про духовне. Думаннє бо тїлесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити. Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.

Бо се: Не роби перелюбу, Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.

Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпустї, не в сварнї та завистї. Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догоджуйте тїлу в похотї.

Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.

Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.

Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них. Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками, та не в загалї з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти. Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите? Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.

Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудники, нї ідолослужителї, нї перелюбники, нї пещені, нї мужоложники, нї злодїї, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслїдять. А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та оправдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.

Утїкайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить. Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої? Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.

Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайцять три тисячі. Анї спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк. Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя. Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.

Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї. Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.

Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.

Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу; щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.

Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тїлесного не звершуйте. Бо тїло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили. Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.

Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї, зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.

А которі Христові, ті розпяли тїло з страстьми і хотїннєм. Коли духом живемо, духом і ходїмо.

Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.

Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна; що бо чоловік сїє, те й жати ме. Бо хто сїє тїлу своєму, од тїла жати ме зотлїннє; а хто сїє духу, од духа пожне життє вічнє.

в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його,

І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими, в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору, між котрими й ми всї жили колись у хотїнню тїла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дїтьми гнїва, як і инші.

Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.

щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, а обновлятись духом ума вашого, та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.

Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.

Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим, нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє. Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога. Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх. Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.

І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,

І вас, що були колись відчуженими і ворогували думкою у лукавих дїлах, тепер же примирив у тїлї плоти Його смертю, щоб поставити вас сьвятими й непорочними й неповинними перед собою,

Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, похоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє, за се йде гнїв Божий на синів неслухняности, між котрими і ви колись ходили, як жили між ними. Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших. Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з дїлами його,

А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице (в Бога).

Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду, щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честї,

Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость. Тим же, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.

Всього дослїджуйте; доброго держітесь. Од усякого виду лихого вдержуйтесь. Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.

в огнї поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа.

знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв, про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,

Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне.

Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали.

В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слїдом.

Котрі ж хочуть забагатїти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель. Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками.

Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні, нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра, зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, нїж Бога, мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся. Бо з таких ті, що влазять у доми і полонять женщин, отягчених гріхами, що водять ся всякими похотьми, що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.

Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.

Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.

Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.

У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.

А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."

Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих. Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше: "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх, і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже." А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив? Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх." Страшно впасти в руки Бога живого.

Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,

Чесна женитва у всїх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог.

Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його. Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого. Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю. Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть. Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші. Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.

Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсїля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших? Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.

Перелюбники і перелюбницї! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога. Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?" Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать." Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас. Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники. Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе. Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.

Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя. Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого?

Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.

нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.

Яко дїти слухняні, не водячи себе по давнїм хотїнням вашим, що в незнанню, а, яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті у всьому життю будьте: бо написано: "Будьте сьвяті, бо я сьвят."

Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,

Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,

котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились". Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.

тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

Тим же то, коли Христос страждав за нас тїлом, то й ви тією самою думкою оружіть ся; хто бо страждав тїлом, перестав грішити, щоб уже не по хотїнню чоловічому, а по волї Божій, жити остальний час у тїлї. Доволї бо з нас минувшого часу життя, що чинили волю поган, ходячи в розпустї, пристрастях, пияньстві, бенкетах, напитках і мерзських ідолослуженнях.

і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає. Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекольної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;

то й знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, - найбільше ж тих, що ходять в слїд за тїлом в нечистому хотїнню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть,

очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливости, се - дїти прокляття;

Довело ся ж їм по правдивій приповістї: "Пес вертаєть ся до своєї блювотини", а "свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу".

се найперш знаючи, що прийдуть в останнї днї ругателї, ходящі по своєму хотїнню,

Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правдї і не творимо правди; коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха. Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас. Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди. Коли кажемо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас.

Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника. А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цїлого сьвіта. А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо. Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди; хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому. Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.

хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява ослїпила очі його.

Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.

Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому; все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта. І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.

Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє. Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому. Кожен, хто у Ньому пробуває, не грішить; кожен, хто грішить, не бачив Його, нї пізнав Його. Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний, хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола. Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся. По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.

Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?

У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.

Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть; не за сей кажу, щоб молив ся. Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть. Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його.

Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина. Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його; хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

зробити суд над усїма, і докорити між ними усїх безбожних, за всї дїла безбожностї їх, що безбожно накоїли, і за всї жорстокостї, що говорили проти Нього грішники безбожні."

Се миркачі, докорителї, що ходять по хотїнню своєму; і уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користи.

Покай ся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх.

Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась.

Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий! Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх.

І не каялись в убийствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх.

І чув я инший голос з неба, що глаголав: Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її. Дійшли бо гріхи її аж до неба, і згадав Бог про неправди її.

І бачив я престол великий білий, і Сидячого на ньому, від котрого лиця утїкла земля і небо, і місця не знайдено їм. Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по дїлам їх.

А боязким, і невірним, і огидним, і душегубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і всїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга.

І не ввійде до него нїщо погане, анї хто робить гидоту та лож, тільки ті, що написані в книзї життя Агнцевій.

Хто з'обіжає, нехай ще з'обіжає, і хто поганий, нехай ще опоганюєть ся; і хто праведний, нехай ще оправдуєть ся, і хто сьвятий, нехай ще осьвячуєть ся.

А на дворі будуть пси, і чарівники, і перелюбники, і душегубцї, і ідолські служителї, і кожен, хто любить і робить лож.