19 – Церква

І злякавсь, і каже: Яке страшне врочище се! Не що інше воно як дом Божий, а се ворота небесні.

І камінь сей, що поставив стовпа, буде в мене дом Божий, і з усього, що менї даси, десятину давати му тобі.

Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі. Не віднїмав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного.

Оце ж, коли будете гласу мого послухати й хранити завіт мій із вами й умову, дак будете пай мій в народах, моя ж бо земля вся вселенна, І будете в мене ви царством сьвященним, народом вибраним. Се словеса, що мусиш возглаголати синам Ізрайлевим.

І сьвященники, що приступають до Господа, нехай осьвятяться, щоб не поразив їх Господь.

І спорудять менї вони сьвятиню, щоб менї можна було витати серед них.

А як увіходив Мойсей у намет, дак спускався хмарний стовп, і зупинявсь коло входу в намет, і розмовляв Господь із Мойсейом. І вбачаючи весь люд стовпа хмарного, що стояв коло входу в намет, вставав увесь люд і падали ниць, кожне коло входу в свій намет. І розмовляв Господь із Мойсейом лицем до лиця, так як говорить чоловік з чоловіком; і вертався він до коша. Слуга ж його Йосуа Нуненко, молодик, не виходив із середини намету.

Вина й хмелевих напитків не пий, нї ти сам нї сини твої з тобою, як треба вам увійти в соборний намет, щоб не вмерти вам. Установа віковічна в роди ваші, І щоб розбирати вам між тим, що сьвяте, і тим, що не сьвяте, між тим, що чисте, і що не чисте,

Того ж дня, як поставлено храмину, вкривала хмара храмину намету сьвідчення; і звечора була вона над храминою наче поломя аж до ранку. Так було щоразу: хмара вкривала її за дня, а наче поломя в ночі.

Атже ж я не пробував в домі з того часу, як вивів синів Ізрайлевих із Египту та й по сей день, а ходив у наметї й скринї!

Оце ти будуєш храм: Коли ж ходити меш у моїх установах, і будеш поступати по моїм правам та пильнувати всїх моїх заповідей, щоб ходити їх робом, так справджу я на тобі слово моє, що я глаголав отцеві твойму Давидові, І жити му серед синів Ізраїля й не покину народу мого Ізраїля.

Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню. І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.

Як же скінчив Соломон будову сьвятинї Господньої й царської палати й всього, що бажав витворити,

І сказав первосьвященник писареві Шафанові: Я знайшов книгу закону в дому Господньому. І подав Хелкія Шафанові книгу, й той читав її.

Далїй збурив доми блудничі коло храму Господнього, де женщини ткали занавіси для Астарти.

Склонїте ж серце ваше й душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. Станьте й збудуйте сьвятиню Господеві Богу, щоб перенести скриню завіту Господнього та сьвящений посуд Божий в дом, що має збудуватись іменню Господньому.

І коли всї як один трубили й сьпівали, видаючи неначе один голос на хвалу й славу Господа, та як загремів гук труб і кимвалів і музичних приборів на хвалу Господеві: бо він благий і віковічня милость його! тодї дом, дом Господнїй сповнився облаком, І не змогли сьвященники стояти на службі задля хмари, бо слава Господня сповнила дом Божий.

Як скінчив Соломон молитву, спав з неба огонь і поглинув всепаленнє й жертви, й слава Господня сповнила храм. І не могли сьвященники ввійти в дім Господнїй, бо слава Господня сповнила храмину Господню. І всї сини Ізрайлеві, вглядївши, як зійшов огонь і слава Господня на дім, припали лицем до землї, на поміст, і поклонились, і славили Господа, бо він благий, бо віковічня милость його.

І поставив він воротарів коло брам дому Господнього, щоб нїхто нечистий від чого небудь не міг входити.

Не будьте тепер тугошиями, як батьки ваші, покорітесь Господеві і приходьте до сьвятинї його, що він посьвятив її по віки; і служіть Господеві, Богові вашому, а він відверне від вас огонь гнїву свого.

І звелїв він народові, що жив в Ерусалимі, давати належне удержаннє сьвященникам та левітам, щоб могли пильнувати закону Господнього.

І Господь, Бог батьків їх, посилав до їх посланцїв своїх з раннього ранку, бо жалував він свій народ і пробуток свій.

І читали з книги, з закону Божого, виразно і втямливо, а народ розумів прочитане.

Бо в цї кімнати як сини Ізрайлеві, так і левіти мали приставляти приноси: хлїб, вино й оливу. Там сьвященний посуд, і служащі сьвященники, й воротарі, й сьвівцї. І ми не опустимо дому Бога нашого.

Ти сказав до сьвятих, що на землї, і до величнїх: вони уся моя радість.

Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.

Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всї днї життя мого; і жити му в домі Господнїм по всї днї.

Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнїм поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його.

Спаси людей твоїх і благослови власність твою; корми їх і возвисшай їх по віки!

Звеличайте Господа вкупі зо мною, і вознесїм імя його!

Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали - торжествуюча громада.

Щасливий, кого ти вибереш і даси йому приблизитись: він жити ме у дворах твоїх. Наситимось добром дому твого, сьвятощами храму твого.

Одиноким дає Бог жити вкупі в одній домівцї, закованих виводить на волю до щастя; ворохобникам же дає місце в пустинї.

Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.

Проводиреві хора: На Гиттейських; для синів Корея, псальма. Щ о за любі домівки твої, Господи сил небесних! Бажає і лине душа моя до двора Господнього; серце моє і тїло моє радісно взивають до Бога живого. Навіть горобець знайшов собі домівку, і ластівка гнїздо своє, де кладуть писклят своїх, а я жертвеники твої, Господи сил небесних, мій царю і мій Боже! Щасливий, хто жиє в домі твоїм! По віки будуть тебе хвалити!

Один бо день у твому дворі лучший над тисяч де-небудь; волю лучше у порога стояти в домі Бога мого, як жити у шатрах беззаконних.

Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.

Посаджені в Господньому домі процвитати муть у дворах Бога нашого.

Аллилуя! Прославлю тебе, Господи, всїм серцем, в радї праведних і в зборі.

Посходня пісня Давидова. З веселився я, коли казали менї: Ходїм до дому Господнього!

Посходня пісня Соломонова. К оли Господь не будує дому, даремно трудяться будівничі; коли Господь не стереже міста; даремне пильнує сторожа.

Посходня пісня Давидова. Г лянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!

Аллилуя! Засьпівайте Господеві нову пісню, хвалу його в соборі праведних його!

Настав на добру путь малого, - а й старим він не зверне з неї.

Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.

Уважай на ногу твою*, йдучи в дом Божий, і будь готовий, скорше слухати, нїж приносити жертви робом дурнїв, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять.

В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.

І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене! І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;

Ійдїте ж, ійдїте, виходїть із відти; не торкайтесь нечистого; виходїть із посеред него, очистїть себе, ви, що носите посуди Господнї!

Та й синів ізміж чужоплемінників, що пристануть до Господа, щоб йому служити й імя Господнє любити, та бути рабами його, - всїх, що стережуть мою суботу від опоганення, і твердо стоять у мойму завітї, Тих приведу я на сьвяту гору мою й звеселю-ущасливлю в мойму домі молитви; всепалення їх і жертви їх будуть любі менї на жертовнику моїм; бо дом мій названий буде домом молитви про всї народи.

І дам вам наставників по душі менї, щоб вони пасли вас чесно й розумно.

Горе пастирям, що занапащують і розгонять вівцї отари моєї, говорить Господь. Тим же то так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, до пастирів, що пасуть нарід мій: Порозганяли ви й порозпуджували вівцї мої й не наглядали за ними. Оце ж я скараю вас за ледачі ваші вчинки, говорить Господь. І позбіраю останок отари моєї з усїх земель, куди повиганяв їх, та заверну їх на їх пасовища, і будуть там плодитись й намножуватись. І поставлю над ними пастирів, що їх пасти муть, і вже не будуть лякатись та пудитись і нї одна з них не загубиться, - говорить Господь.

Бо й пророк і сьвященник лицемірні, ба й у домі мойму найшов я їх ледарство, говорить Господь.

Сину чоловічий! я поставив тебе сторожем дому Ізрайлевого, й ти будеш дослуховатись слів із уст моїх і врозумляти їх від мене. Коли я перекажу тобою безбожникові: Ти згинеш, а ти не станеш врозумляти його й говорити, остерегаючи безбожника від ледачої стежки, щоб йому жити, то беззаконник той умре в своїх проступках, я ж доправлятись буду крові його з рук твоїх. Коли ж ти остерігав безбожника, а він не навернувся від безбожностї своєї й не покинув беззаконної дороги своєї, так він умре в проступку свойму, а ти врятував душу твою. І коли праведник одступить од праведностї своєї та й укоїть беззаконність, як я положу йому спотичку, й він умре, - то, коли ти не остерігав його, він умре за свій гріх, і йому не згадаються праведні вчинки його, які вчинив, - від тебе ж буду я доправлятись крові його. Коли ж ти остерігати меш праведника, щоб праведник не согрішив, та й він не согрішить, то й він жити ме за те, що дав себе врозумити, й ти спас душу твою.

Сьвященники його ломлять мій закон й поганять сьвятинї мої; не відрізняють вони сьвятого від несьвятого, й не розбірають, що нечисте, а що чисте, а від субот моїх одвернули очі свої, і я в погордї в них.

Сину чоловічий! пророкуй про пастирів Ізрайлевих, віщуй і промов до них: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізрайлевим, що пасуть самих себе! Чи не вівцї ж бо пастирям пасти? Ви їли молоко й з'одягались у вовну та заколювали вівцї годовані, стада же не пасли. Слабих у стадї ви не покріплювали, й недужних не вигоювали; поранену не перевязували й розпуджених не привертали та й загублених не шукали, а правили ними жорстоко й насильно. І розсипались мої вівцї без пастуха й ставались жиром усьому польовому зьвіррю та й розбігались. По всїх горах і по всїх високих узгіррях блукають мої вівцї; розсипалась отара моя по всїх країнах, а нїхто не розвідуєсь про них, нїхто не шукає їх.

Тим же то, вислухайте, ви, пастухи, слово Господнє: Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, за те, що вівцї мої полишені були на здобичу, й отара моя допалась без пастирів на пожир усякому дикому зьвіррю, а мої пастирі не відшуковали овець моїх - пастухи бо пасли самих себе, а овець моїх не пасли, - За те, ви, пастирі, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог: Ось, я встану на пастирів, і вимагати му вівцї мої з їх рук, і не дам їм уже пасти овець, та й не будуть уже більше пастирі самих себе пасти; я повириваю в них із рота вівцї мої, щоб не були вже їм їдою.

Тим же то ось як говорить Господь Бог до вас: Ось, я самий буду розсуджувати між ситою а захарчованою вівцею. Позаяк ви все слабе тручаєте то боком то плечем і колете рогами, аж покіль геть повідганяєте, То я допоможу овечатам моїм, і не будуть вони вже чужою користю; я розсуджу між вівцею а вівцею.

І поставлю над вами єдиного пастиря, що пасти ме їх, - слугу мого з роду Давидового; він буде їх пасти, він буде пастирем над ними.

І буде пробуток мій посеред них, і буду я їх Богом, а вони будуть моїм народом.

Тодї привів мене дорогою брами північньої навпроти храму, аж се - слава Господня сповнила дом Господень, і впав я на лице моє.

Вони мають навчати люд мій розбірати, що сьвяте, а що не сьвяте, й вияснювати йому, що чисте а що нечисте.

А того дня, як треба йому приступати до сьвятинї в середньому дворі, щоб служити при сьвятинї, має він принести жертву за гріх, говорить Господь Бог.

Ся посьвятна частина землї буде належати до сьвященників, служителїв у сьвятинї, що приступають до служби Господеві. Се буде їм займищем на будинки й посьвятним паєм сьвятинї.

І станеться після сього, що на всякого з'іллю мого духа, й будуть сини ваші й дочки ваші пророкувати; старим людям у вас будуть сни од мене снитись, та й молодї в вас будуть видива бачити. Ба й на раби й рабинї я того часу злию духа мого.

Тим же то, що нї чинить Господь, відкриває він свою тайну слугам своїм, пророкам.

Двигону всї народи, - й прийде Той, що його бажають усї народи, й сповню дом сей славою, говорить Господь сил небесних. Моє срібло й моє золото, говорить Господь Саваот. Велич сього останнього храму буде більша, як давнїйшого, говорить Господь Саваот, й на се місце пошлю мир, говорить Господь небесних сил.

Бо уста сьвященникові мають перестерігати знання і з його уст ждуть люде закону; він бо посланець Господа сил небесних.

Принесїте всї десятини в кокомори в сьвятинї щоб у мойму дому було що їсти, та хоч тим витребуйте мене, говорить Господь сил небесних: чи тодї не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословеннє над міру?

І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.

І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.

Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.

А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.

Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі.

І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми. Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.

І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.

Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене. Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймає праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу. І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї.

І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її. І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землї, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землї, буде розвязане на небі.

Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної? І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.

Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою; і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом, як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.

І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх. Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,

Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати. І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі. І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос. Більший же між вами нехай буде вам слугою. Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних.

нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.

І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.

І проповідував по школах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси. І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на колїна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити. Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.

І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих. Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.

І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.

А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.

І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву. Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся. Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганяти муть; мовами заговорять новими; гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.

Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.

І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.

І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому. І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?

І проповідував по школах Галилейських.

Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.

І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.

Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.

Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти. І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.

Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам. Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.

Навчав же в одній школї по суботам. І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись. Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї. І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога. Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.

Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її? А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи. І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену. Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.

І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав; а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим. Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.

Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.

І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.

Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу. І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.

І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.

Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта. Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно.

Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Йонин, чи любиш мене більш, нїж сї: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої. Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівцї мої. Рече йому втретє: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втретє: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівцї мої.

А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.

Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню - з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його. І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти):

А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі. І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли. І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них. І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах. Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів. І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне; і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба. І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця, хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.

А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою. Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє. І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.

І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се. Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім. З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ. І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.) Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них. Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.

Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем.

І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі. Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом. Устали ж деякі з школи, званої Либертинцїв, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном. І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав. Тодї під'устили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.

Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк: Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?

Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.

Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. І стались радощі великі в городї тому.

Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господнїх, приступив до архиєрея, і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим.

Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба, і, впавши на землю, чув голос, глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш? Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись). І затрусившись та стуманївши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити. Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нїкого ж не бачивши. Устав же Савло в землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й привели в Дамаск. І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.

І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий. Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв? А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.

Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всї боялись його, не діймаючи віри, що він ученик. Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове. І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі. І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.

Церкви ж по всїй Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнїм, а потїхою сьвятого Духа намножувались.

І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.

І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.

Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви. Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем, а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.)

Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него. Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї. І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.

Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї. Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій. А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже. Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили. Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.

Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян. Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів. Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.

Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.

О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є. Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало.

Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся.

І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян.

І почав одважно говорити в школї. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень.

Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже. Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.

Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.

і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.

Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок; яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.

Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,

Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.

Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.

Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усї ж члени мають не одно дїло, так многі ми - одно тїло в Христї, по одному ж, один другому члени. Маючи ж дарування по даній нам благодатї неоднакі: чи то пророцтво (то й пророкуймо) по мірі віри; чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню; чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простотї; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.

Братньою любовю (бувайте) один до одного нїжні; честю один одного більшим робіть;

щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.

Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Кенхреях, щоб прийняли її в Господї, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому менї. Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї, (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву. Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа.

Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові.

церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:

Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого. Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислї. Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини. Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів. Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?

ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,

І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.

І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили, щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій. Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають, а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.

Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив. Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї. Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.

По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує. Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.

Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.

Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.

Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите? Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.

Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?

Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають. Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.

Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!

За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.

А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним.

Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового? Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось. Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї? що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь єсть? Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.

Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.

Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь. Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.

Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде. Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.

Про духовне ж, браттє, не хочу, щоб ви не знали.

Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий. І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх. Кожному ж даєть ся явленнє Духа на користь. Тому бо Духом даєть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом; иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом; иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мов (язиків). Все ж се дїйствує один і той же Дух, удїляючи кожному, яко ж хоче.

Як бо тїло одно, а членів має багато, всї ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос. Бо одним Духом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всї одним Духом напоєнї.

Бо тїло не єсть один член, а многі. Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла? І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла? Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх? Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотїв. Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло? Тепер же багато членів, а тїло одно. Не може ж око сказати руцї: Не треба менї тебе; або знов голова ногам: Не треба менї вас. Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні; і которі здають ся нам неповажнїщими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають. Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому, щоб не було роздїлення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали. І коли терпить один член, терплять з ним усї члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени. Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).

І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителїв, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови. Хиба всї апостоли? хиба всї пророки? хиба всї учителї? хиба всї сили? хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?

Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.

Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.

Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений. І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.

Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались. І духи пророцькі пророкам корять ся. Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.

Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї. Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.

Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. Усе нехай поважно та до ладу робить ся.

Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.

Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.

Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.

бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.

а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.

Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.

Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.

Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.

Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.

а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тїснотах,

І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде. Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,

З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спільність) в служенню сьвятим.

Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова. Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков.

Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.

Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.

"Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас, усї сьвяті." Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь.

Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема. Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.

Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним. Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів. Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.

Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всїм, а найбільш товаришам по вірі.

і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усїм у церкві, котра єсть тїло Його, повня Того, хто сповняє все у всьому.

Тим же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі; збудовані на підвалинї апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос; на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї. На Ньому й ви збудовуєтесь на оселю Божу Духом.

котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом, що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовістє, котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його. Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове, і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом, щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа,

Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.

Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови, стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї. Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; один Господь, одна віра, одно хрещеннє, один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.

І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.

бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві, дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві, корючись один одному в страху Божім.

тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла. А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові, щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.

Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву; тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його. Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло. Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.

Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє, то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.

Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.

Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзї життя.

І Він голова тїлу і церкві, Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати.

Тепер радуюсь у страданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тїлї моїм (смертному) за тїло Його, котре єсть церква, котрої став я слугою по доморядництву Божому, даному менї про вас, щоб сповнити слово Боже,

а не держачись Голови, від корого все тїло, суставами і повязями запоможене і звязане, росте зростом Божим.

Одягнїть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя, добрість, смирність, тихість і довготерпіннє, терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви. Над усїм же сим любов, котра єсть союз звершення, і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні. Слово Христове нехай вселяєть ся в вас, багате на всяку премудрість, навчаючи і наставляючи самих себе псальмами та гимнами, та піснями духовними, у благодатї сьпіваючи в серцю вашому Господеві.

а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші. Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок. Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли. Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх, оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі. Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.

Того ж то втїшайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите. Благаємо ж вас, браттє, знайте тих, которі працюють між вами, і старшинують над вами в Господї, і навчають вас, і поважайте їх вельми високо в любові за дїло їх. Живіть мирно між собою. Благаємо ж вас, браттє, урозумлюйте непорядних, утїшайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усїм.

так що ми самі хвалимось вами по церквах Божих за терпіннє ваше і віру у всїх гоненнях ваших і в горю, що приймаєте, в доказ праведного суду Божого, щоб удостоїтись вам царства Божого, ради котрого й страждаєте.

Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.

Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором. Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата.

у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.

На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї. Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місцї, здіймаючи вгору преподобні руки, без гнїва і змагання.

Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими, а (як подобає жінкам, що пристали на благочестє) дїлами добрими. Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори. Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню. Адама бо перше створено, опісля ж Еву; і Адама не зведено; жінка ж, як зведено її, була в переступі.

Вірне слово: коли хто епископства хоче, доброго дїла бажає. Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем, своїм домом щоб добре правив, дїтей держав у слухняностї з усякою повагою; (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?) не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський. Треба ж йому і сьвідкуваннє добре мати від остороннїх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські.

Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали, мали тайну віри в чистій совістї. І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними. Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому. Диякони щоб бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами. Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобуває і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї.

коли ж загаюсь, щоб ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди.

Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,

Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси. Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя.

Звіщай се і навчай. Нїхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї. Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки. Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства. Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх. Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.

Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї. Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї. На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках. Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали. Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нїчого не роблячи по привичцї (пристрастї). Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи.

Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної,

для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган. З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати. Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.

Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди. Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність, і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит, котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру. Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.

Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки. Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним, щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди, і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його: проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою. Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом, і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся. Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.

На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв. Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних. Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий, щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай нїхто тобою не гордує.

глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі. І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог. Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,

Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

Бо коли вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі. Усякий бо, що вживає (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток. Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.

і Єрея великого над домом Божим,

і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл, не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,

Поминайте наставників ваших, що глаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.

Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелїк оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се. Молїте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.

Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі, і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм, то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками? Слухайте, браттє моє любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?

Чи хто нездужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє; і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому. Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.

і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа. Тим то й стоїть в писанню: "Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся." Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї"; і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені. Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло; ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.

Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів. Будьте гостинні один для одного без дорікання. Кожний, яко ж приняв дар, так ним нехай служить один одному, як добрі доморядники всякої благодати Божої. Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь.

Бо пора початись судові від дому Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому?

Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись: пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користї, а з доброго серця; анї пануйте над народом, а взором будьте стада; і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець. Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать."

Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христї Ісусї. Амінь.

Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелї, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль. І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть; і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.

що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.

коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха.

Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.

Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всї наші.

Се писав я вам про тих, що підманюють вас. Та помазаннє, котре ви приняли від Нього, в вас пробуває, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазаннє навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.

Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся. По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого. Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного,

Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.

У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти. Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому? Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а дїлом і правдою.

Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.

Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина. Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його; хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас. Тим, коли прийду, згадаю про його дїла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє. Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.

Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і від семи духів, що перед престолом Його;

тайна семи звізд, котрі бачив єси у правицї моїй, і сїм сьвічників золотих (така): сїм звізд, се ангели семи церков; а сїм сьвічників, се сїм церков.

Ангелові Єфеської церкви напиши: Се глаголе Той, що держить сїм звізд у правицї своїй, що ходить посеред семи сьвічників золотих: Знаю дїла твої, і труд твій, і терпиливість твою, і що не можеш терпіти лихих, і досьвідчив тих, що зовуть себе апостолами, та ними не є, я знайшов їх ложниками, і терпів єси, і маєш терпиливість, і задля імени мого трудив ся єси, і не знеміг ся. Тільки ж маю проти тебе, що ти любов твою перву оставив. Згадай же, з відкіля випав єси, і покай ся і перві дїла роби; а то прийду до тебе скоро, і двигну сьвічник твій з місця його, коли не покаєш ся. Тільки ж се (добре) маєш, що ненавидиш дїла Николаітів, котрі й я ненавиджу. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по серединї раю Божого.

І ангелові церкви Смирнейської напиши: Се глаголе Первий і Останнїй, що був мертвий і ожив: Знаю дїла твої, і горе і убожество (багатий же єси), і хулу тих, що зовуть себе Жидами, та ними не є, а зборище сатани: Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти.

І ангелові церкви, що в Пергамі, напиши: Се глаголе Той, що має меч обоюдний, гострий: Знаю дїла твої, і що ти домуєш, де престол сатани, і держиш імя моє, і не відрік ся віри моєї і в ті днї, коли Антипа, сьвідок мій вірний, убитий у вас, де домує сатана. Тільки ж маю дещо проти тебе, бо маєш там таких, що держать ся науки Валаама, котрий навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїлевими, щоб їли ідолські жертви і жили в перелюбі. Також маєш і таких, що держать ся науки Николаітів, що я ненавиджу. Покай ся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на каменї нове імя написане, котрого нїхто не знає, тільки, хто приняв.

І ангелові церкви в Тиятирі напиши: Се глаголе Син Божий, що має очі свої, як поломінь огняна, і ноги Його подобні мідї: Знаю твої дїла і любов і служеннє, і віру, і терпиливість твою, і дїла твої, і що останнїх більше, як первих. Тільки маю дещо проти тебе, бо даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророкинею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви. Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась. Се я кидаю її на постїль, і перелюбників з нею у велике горе, коли не покають ся в дїлах своїх. І дїти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я дослїджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим. Вам же глаголю, і иншим, що в Тиятирі, скільки їх не мають сієї науки, і котрі не пізнали глибинї сатаниної, як кажуть, що не кину на вас иншого тягару; тільки, що маєте, держіть, аж поки прийду. І хто побідить, і хто хоронить аж до кінця дїла мої, тому дам власть над поганами; і пасти ме їх жезлом залїзним; як посуди глиняні покрушать ся; як се я приняв від Отця мого; і дам йому ранню зору. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

І ангелові церкви в Сардах напиши: Се глаголе Той, що має сїм духів Божих, і сїм звізд. Знаю твої дїла, що маєш імя, що живеш, а мертвий єси. Будь чуйний, і утверджуй инше, що має вмерти, бо не знайшов я, щоб дїла твої були скінчені перед Богом. Тим то згадай, як приняв і чув єси, і хорони, і покай ся, коли ж не чувати меш, прийду на тебе, як злодїй, і не знати меш, якого часу прийду на тебе. Та маєш не багато імен в Сардах, що не опоганили одеж своїх; вони ходити муть зо мною у білих, бо достойні. Хто побідить, то з'одягнеть ся в білу одїж, і не витру імя його з книги життя, і визнаю імя його перед Отцем моїм, і перед ангелами Його. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

І ангелові церкви, що в Филадельфиї, напиши: Се глаголе Сьвятий, Правдивий, що має ключ Давидів, котрий відчиняє, і нїхто не зачинить, і зачиняє, і нїхто не відчинить: Знаю твої дїла; ось дав я перед тобою незачинені двері, і нїхто не може зачинити їх; ти малу маєш силу, а схоронив моє слово, і не відрік ся імени мого. Ось, я дам, що деякі із зборища сатаниного, котрі зовуть себе Жидами, та ними не є, а брешуть; ось я зроблю, щоб вони прийшли, і поклонились перед ногами твоїми, і пізнали, що я полюбив тебе. Яко ж хоронив єси слово терпиливости моєї, то й я тебе схороню від години спокуси, що має прийти на цїлу вселенну, спокусити домуючих на землї. Ось, ійду скоро; держи, що маєш, щоб нїхто не взяв вінця твого. Хто побідить, зроблю його стовпом в храмі Бога мого, і вже не вийде геть; і напишу на ньому імя Бога мого, і ймя города Бога мого, нового Єрусалиму, сходящого з неба від Бога мого, і ймя моє нове. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

І ангелові церкви Лаодикийської напиши: Се глаголе Амінь, сьвідок вірний і правдивий, почин створіння Божого: Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий! Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх. Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий. Раджу тобі купити в мене золото, огнем перечищене, щоб збагатив ся; і білу одїж, щоб з'одягнув ся, і не було видно сорому наготи твоєї; і мастю від очей намасти очі твої, щоб бачив. Я, кого люблю, докоряю і караю; будь же ревний і покай ся. Ось, стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною. Хто побідить, дам йому сїсти зо мною на престолї моїм, яко ж і я побідив, і сїв з Отцем моїм на престолї Його. Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.

Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолї оселить ся в них.

І дано менї тростину, подібну до жезла; і стояв ангел глаголючи: Встань, і змір храм Божий, і жертівню, і тих, що покланяють ся у ньому.

І відчинив ся храм Божий в небі, і видно було ковчег завіту Його в храмі Його; і постали блискавки, і гуркіт і громи, і трясеннє, і великий град.

Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповідї Божі і віру Ісуса.

І наповнив ся храм димом слави Бога, і сили Його; і нїхто не міг увійти в храм, доки не скінчилось сїм пораз семи ангелів.

І чув я инший голос з неба, що глаголав: Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її.

Веселись над ним, небо і сьвяті апостоли і пророки; Бог бо суд ваш судив над нею.

А з престола вийшов голос і глаголав: Хвалїте Бога нашого, всї слуги Його, і боящі ся Його, і малі і великі. І чув я наче голос народу великого, і наче голос многих вод, і наче голос сильних громів, що казали: Алилуя! обняв бо царство Господь Бог Вседержитель. Радуймо ся і веселїмо ся, і даймо славу Йому; прийшло бо весїллє Агнця, і жена Його приготовила себе. І дано їй, щоб з'одягла ся у виссон чистий і сьвітлий; виссон бо оправданнє сьвятих. І рече менї: напиши: Блаженні, хто покликаний на вечерю весїлля Агнцевого. І рече менї: сї слова Божі правдиві.

А я Йоан бачив город той сьвятий, новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба, приготований, як невіста украшена чоловікові своєму. І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і домувати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх. І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більш не буде; анї смутку, анї крику, анї труду не буде вже; перве бо минуло.

І приступив до мене один із семи ангелів, що мають сїм чаш, повні семи пораз останнїх, і говорив зо мною, глаголючи: Ходи, покажу тобі невісту, жену Агнця. І понїс мене духом на гору велику, і високу, і показав менї город великий, сьвятий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, і мав славу Божу; а сьвітло Його подібне до найдорощого каменя, наче до каменя ясписового, як хришталь блискучого, а мав він мур великий і високий, мав дванайцять воріт, а на воротах дванайцять ангелів, та й імена написані, котрі були дванайцять роди синів Ізраїлевих. Від сходу троє воріт, від півночі троє воріт, від полудня троє воріт, від заходу троє воріт. А мур города мав дванайцять підвалин, а на них імена дванайцяти апостолів Агнця.

А храму не бачив я в ньому; бо Господь Бог Вседержитель - його храм, і Агнець.

Я Ісус післав ангела мого, сьвідкувати вам усе по церквах. Я - корінь і рід Давидів, зоря ясна і рання.