08 – Ісус

І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.

Каже ж Ізаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє? Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє. І йшли собі обоє вкупі.

І промовив Бог до Мойсея: Я той, хто єсть. І рече він: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Сущий послав мене до вас.

А коли хто согрішить і переступить котру заповідь Господню, вчинивши, чого не годиться чинити, хоч би не знав, то провинив, і гріх лежить на йому. Такий нехай принесе барана без скази з отари, по цїнуванню твойму на жертву за провину; а сьвященник спокутує провину його, котрою провинився не знавши; і проститься йому.

Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,

Проводиреві хора: Після "Досьвітна ланя"; псальма Давидова. Боже мій, Боже! Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.

І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось. Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні. Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої; Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться; Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.

В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди!

Він хоронить всї костї його, і нї одна з них не переломиться.

Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлїбом моїм живився, той піднїс пяту проти мене.

Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його.

І зроблю його первородним, найвисшим над царями землї.

Камінь, котрого відкинули будівничі, угольним каменем стався.

Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?

В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм. Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав. І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!

Оце ж дасть вам сам Господь знак: Ось невинна дївиця почне в утробі та й породить сина, й дадуть імя йому Еммануїл (Бог із нами). Молоком та медом буде він жити, аж буде вміти лихе відпихати, а добре вибірати. Але перш, нїж те хлопя навчиться лихе відпихати, а добре вибірати, буде та земля, що її лякаєшся, полишена обома своїми царями.

Люд, що в темряві блукає, з'уздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє.

Бо хлопятко народилось нам - син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.

І вийде пагонець із кореня Ессейового і вітка виросте з кореня його. І спочине на йому дух Господень, дух премудростї й розуму, дух ради й кріпостї, дух знання й побожностї;

На всїй сьвятій горі в мене одні одним шкодити не будуть, бо земля так повна буде розуміннєм Бога, як водою море. І буде того часу: до пагонця з кореня Ессейового, що стане знаменом народам, навернуться погани, - й гріб його буде славен.

Тодї прозрять очі в слїпих, і уші в глухих відтворяться. Тодї хромий підскочить, як олень, а язик в нїмого піснею озветься; бо проторгнуться в пустинї води, й в степу - потоки.

Ось, слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий.

Се глаголе Господь, царь Ізрайлїв, і його відкупитель, Господь сил: Я первий, я й останній; крім мене нема Бога.

Плечі мої дав я на побиваннє; щоки мої на поличкованнє, та й лиця мого не одвертаю від наруги заплювання.

І ось, пощастить слузї мойму; пійде в гору, піднесеться і стане величний. Як многі дивувались, дивлячись на тебе, - так бо над усякого чоловіка обезображене було лице його, і вид його - над усяку людину, Так многі народи приведе він в зачудованнє; царі стулять перед ним губи свої, бо побачять таке, про що їм не говорено, й почують таке, що не чули нїколи.

Хто пійме віри тому, що ми чували, й кому явна правиця Господня? Він бо виступив перед ним, як пагонець, і як паросток із землї сухої; а нема в йому нї виду, нї величностї; й ми бачили його, та не було в йому вподоби, щоб надила нас до него. Він - маловажений і в погордї у людей; чоловік, зазнавший горя й болїв, так що ми від него одвертали лице своє; гордили ним, та й ми його нї за що мали. Та він взяв болестї й недуги наші на себе; а нам здавалось, що се Бог його покарав, побив та понизив. Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші; се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені. Всї ми блукали, як вівцї, кожен ходив своєю дорогою, - провини ж усїх нас вложив Господь на него одного. Його брано на допит, та він терпів добровільно й не отвирав уст своїх; неначе вівцю на заріз, його ведено, й як ягня перед постригачем нїмує, так і він не одчиняв уст своїх. З узів і від суду пірвано його, хоч рід його - хто його збагне? Вирвано його з землї живущих; за проступки людей моїх притерпів він смерть. Визначили гріб йому з злодїями, та його погребано в багатого, бо не вчинив він гріха, й неправди не було в устах його. Та Господу вгодно було його вбити, то ж віддав його на муки; но як він принесе життє своє в жертву примирення, то й узрить потомство довговічне, й рука його доведе волю Господню до щасливого успіху. Вдоволений споглядати ме він на працю життя свого, а ведучи до пізнання його (Бога), він, праведник, слуга мій, оправдає многих, гріхи ж їх понесе на собі. Тим же то я дам йому пай між можними, й з сильними дїлити ме здобич, за те, що оддав свою душу (життє) на смерть, і до лиходїїв дав себе прилїчити, хоч він приймив на себе гріхи многих, і за проступників зробився посередником.

Дух Господа Бога (спочив) на менї, бо Господь помазав мене на те, щоб принести благу вість убогим; післав мене сцїляти сокрушених серцем; вістити невольникам визвол на волю, а увязненим - відчиненнє темницї; Проповідувати рік примирення Господнього й день пімсти Бога нашого, потїшити всїх засумованих; Сповістити сумним у Сионї, що даний їм буде вінець замість попелу, замість плачу - єлей радощів; замість сумовитого серця - одежа слави; й назвуть їх сильними в справедливостї, насадом Господнїм на його прославу.

Ось, надходить час, говорить Господь, і збуджу Давидові праведного пагонця, що володїти ме, як царь, і мудрим робом ходити ме й чинити ме суд і справедливість на землї.

Ось, надходить час, - говорить Господь, що вчиню нову вмову з домом Ізрайлевим і з домом Юдиним, Не такий завіт, який я з їх отцями вчинив, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Египту; той завіт вони поламали, хоч я все зоставався їм вірним, говорить Господь. Нї, ось який завіт учиню я в той час з домом Ізрайлевим, говорить Господь: вложу закон мій у внутро їм, і напишу його на серцї їх, і буду Богом їх, а вони будуть людьми моїми. Потім уже не будуть навчати одно одного, чи брат брата й казати: Познайте Господа; самі бо знати муть мене від найменшого до найбільшого, говорить Господь, бо я прощу провини їх і не згадувати му вже гріхів їх.

А по часах тих царств здвигне Бог небесний царство, котре повіки не розпадеться, та й се царство не перейде до другого народу; воно повалить і поторощить усї царства, а само стояти ме по віки вічні,

Царь Навуходонозор здивувався і встав швидко й сказав до своїх вельмож: Чи не трьох же мужів ми вкинули в огонь, повязаних? Вони відповіли цареві: Справдї так, царю! На це промовив він: Та бо я бачу чотирі мужі неповязані, що ходять в полумї, та й не видко на них ушкоди; й вид четвертого схожий на сина Божого (ангела).

А після всього бачив я, що поставлено престоли, й засїв Стародавний; убраннє на ньому було біле, неначе снїг, а волоссє на голові в нього - як чиста вовна; престол його - як полумє огняне, колеса ж престолу, як палаючий огонь. Огняна ріка виходила й проходила попри нього; тисячі тисяч служили йому й силенна безлїч стояла перед ним; суддї засїли, й розгорнулись книги.

І бачив я в ночнїх видивах, аж се з небесними хмарами йшов нїби Син чоловічий, дійшов до Стародавного й приведено його до нього. І дано йому власть, славу й царство, щоб усї народи, племена й язики йому служили; власть його - власть віковічна, що нїколи не минеться, і царство його не повалиться.

Так дізнайсь і розумій: від того часу, як вийде приказ, щоб одбудувати Ерусалим, до Христа Владики - сїм сїмок і шістьдесять дві сїмки; й вернеться нарід і збудовані будуть улицї та мури, але в тїсних часах. А як мине сїм і шістьдесять дві сїмки, відданий буде на смерть Христос, і не буде народом його той, що його одцурався. А місто й сьвятиню розбурить народ воєводи, котрий прийде, й буде кінець його наче від повенї; аж до кінця войни буде пустошеннє.

І ти, Бетлеєме - ти, Ефрато, хоч ти малий між тисячами в Юдеї, але з тебе вийде менї Той, що має бути Володарем ув Ізраїлї, а його народини - від початків, від днїв вічностї.

Стане він кріпко й пасти ме в силї Господнїй, в величностї імені Господа, Бога свого, й будуть вони жити безпеч, бо великим буде він аж до окраїн землї.

Велич сього останнього храму буде більша, як давнїйшого, говорить Господь Саваот, й на се місце пошлю мир, говорить Господь небесних сил.

Веселися, Сионова дочко, викликай радісно, дочко Ерусалимська: Се Царь твій надходить до тебе, справедливий і спасаючий, тихий - сидячи на ослятї, синї яремної осліцї.

Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; - та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря.

На дом же Давидів і на осадників Ерусалимських вилию духа ласки. й побожностї, й поглянуть на того що його прокололи, й будуть голосити по нему, як по синові одинцеві, й сумувати, як сумують по перворідневі.

І як спитав хто в його: Що ж се в тебе за рани на руках? то він відкаже: Се мене бито в дому люблячих мене. Ой мечу! підіймись на пастиря мого, на близького мені, говорить Господь Саваот; побий пастиря, а вівцї порозбігаються! Я ж направлю руку мою на малих.

Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.

а Яков породив Йосифа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос.

То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів.

Різд во ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Йосифові, перш нїж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від сьвятого Духа.

І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх. Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи: Ось дїва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог.

і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.

Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим, говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому. Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним. І, зібравши всїх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся. Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка: І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.

І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

Я оце хрещу вас водою на покаяннє; а Той, що йде за мною, потужнїщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем. У руцї в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.

Приходить тодї Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него. Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене? Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо так годить ся нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його. І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него. І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

Тодї повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську. І постив він сорок днїв і сорок ночей, потім забажав їсти.

З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.

І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми. І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх. І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі?

Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.

Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.

Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!

І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?

От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!

І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

І ненавидїти муть вас усї за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.

Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене.

Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.

Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.

Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.

і на ймя його вповати муть погане.

Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив. І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?

Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.

Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.

Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.

Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,

І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.

У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.

А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих; і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.

І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,

І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.

Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.

Тодї наказав ученикам своїм, щоб не казали нїкому, що Він Ісус Христос.

З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.

Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тодї віддасть кожному по дїлам його.

й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям; і вбють Його, а третього дня Він устане. І засуміли вони вельми.

Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть; і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу. Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників. І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх. Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,

Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших? Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його. І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.

Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх? Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.

І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.

Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого.

Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.

І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.

Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї. Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.

Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів. Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.

Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.

Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів? Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?

Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?

Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?

Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.

І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.

і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.

Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?

Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали, і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.

І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сїв на нїм. Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг. Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві. Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса розпятого шукаєте. Нема Його тут; устав бо, як казав. Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь. І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав.

Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глаголючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому. Тодї рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.

І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї. Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.

Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,

Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йорданї. І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него. І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав. І зараз Дух випровадив Його в пустиню. І був там у пустинї днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми; й ангели служили Йому.

І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав. І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники. І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав, кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него. І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи: Що се таке? що се за наука така нова? що по власти й духам нечистим повелїває, і слухають Його? І розійшлась чутка про Него зараз по всїй околицї Галилейській.

І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.

Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.

І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.

А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.

Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.

І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?

І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї. І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.

Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.

І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець, та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому. І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.

І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.

Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.

І, ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись. Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його. Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам. І вийшовши вони хутко, побігли від гробу; бо обняв їх трепет і страх, та й нїкому нїчого не сказали: боялись бо.

Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правицї в Бога. Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.

І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.

Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.

Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому. І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть, (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.

Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо, і злинув Дух сьвятий, у тїлесному видї, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.

І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него, І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.

І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, проповідувати рік Господень приятний. І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него. Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.

І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому. І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?

Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.

Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.

Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.

Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий. Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се, глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене перед людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими. Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь перед ангелами Божими.

Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому. Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него, і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників. І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити. І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.

Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.

І тодї побачять Сина чоловічого, йдучого на хмарі з силою і славою великою.

Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.

Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство, щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.

Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої. І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї. Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.

Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої. І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. Тодї розкрив їм розум розуміти писання, і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо. Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. Воно було в починї у Бога. Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.

На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав. У своє прийшов, і свої не прийняли Його. Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся. І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.

Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.

Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта.

і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.

Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).

Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.

Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три. Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх. І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли. Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста, і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.

І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав; а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим. Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене. Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш? Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три днї підніму вам її.

Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте? І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі. І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє. Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє. Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.

Отець любить Сина, і все дав у руки Йому. Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.

Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.

Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу. Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить. Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались. Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його. Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть. Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі, і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий. Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.

Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.

Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.

Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.

Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня. Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток. Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.

Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати? Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить? Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був? Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.

І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.

Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили. Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти? Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,

Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене. Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголю. Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.

Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.

Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.

І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього. Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.

Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.

Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого? Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него? Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він. Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.

Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене. Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною. І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх. Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого. Я і Отець одно.

Я і Отець одно. Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його. Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене? Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.

Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.

І заплакав Ісус.

І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.

Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!

Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.

Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.

Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.

Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.

Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.

Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.

Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною. Коли б знали мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й видїли Його.

Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла. Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж нї, задля дїл самих віруйте менї.

Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї. Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.

Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.

Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.

Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар.

Я виноградина, ви віттє. Хто пробуває в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого. Коли хто не пробуває в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять. Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.

Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй. Коли заповідї мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його. Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились.

Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас. Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.

Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидїв.

Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.

Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.

Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.

Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.

Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічнє життє. Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа. Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити. А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути.

Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої. І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них.

Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі. Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.

щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно. Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси. Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.

Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.

Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од сьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. Рече тодї Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.

А воїни сплївши вінець із тернини, надїли на голову Йому, і в одежу червону одягли Його, і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.

Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо Він себе Сином Божим зробив.

Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш! Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.

Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський. Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи. Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський. Відказав Пилат: Що написав, написав.

Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.

Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.

і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове. І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його. І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус. Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму. Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.

Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.

А по восьми днях знов були в серединї ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам. Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, і вложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний. І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.

Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй. Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби. Каже тодї ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море.

Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь.

перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже;

І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.

Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.

предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.

Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.

то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий. Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла; і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві. Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога, і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.

Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.

Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);

Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.

Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих. І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим. Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.

виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус, котрого я звіщаю вам.

що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.

про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу, обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його. Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.

Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним, знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує. Бо що вмер, за гріх вмер Він раз; а що живе, Богові живе. Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христї Ісусї, Господї нашім.

Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічнє в Христї Ісусї, Господї нашім.

Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,

Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.

їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.

На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.

Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів. Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:

З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,

Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.

котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,

Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.

та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.

Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.

Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна). І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителїв, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.

Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом. Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.

Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих. Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають. Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його. Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть. Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.

Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.

Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите, в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога. Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради. Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.

Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.

Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.

Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.

Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих, і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі віруємо, по дїйству превеликої потуги Його, котру вдїяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правицї в себе на небесах, вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому, і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усїм у церкві, котра єсть тїло Його, повня Того, хто сповняє все у всьому.

збудовані на підвалинї апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос; на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї. На Ньому й ви збудовуєтесь на оселю Божу Духом.

Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.

Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти, і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його.

Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї, котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його, аби тільки достигнути до воскресення мертвих.

котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї, в котрому маємо викуп кровю Його і прощеннє гріхів. Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива. Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князївства, чи властї, - все Ним і для Него сотворене. Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть. І Він голова тїлу і церкві, Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати. Бо зволив (Отець), щоб у Ньому вселилась уся повня, і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне.

щоб утїшились серця їх, з'єднавшись у любові і на всяке багацтво повної певности розуму на познаннє тайни Бога і Отця і Христа, в котрому всї скарби премудрости і розуму заховані.

Бо в Ньому живе вся повня Божества тїлесно. І ви сповнені в Ньому: бо Він голова всякому князївству і властї.

(і) роздягши князївства і власти, вивів на дивовижу сьміливо, побідивши їх на йому.

Коли ж оце воскресли ви з Христом, то гірнього шукайте, де Христос сидить по правицї в Бога.

Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми.

І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, оправдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.

додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа, котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами; один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь.

Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:

ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином? Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх. І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх. Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають, і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.

Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом). Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів, і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього, і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.

сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство. Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них. Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес, котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши. Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.

Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,

Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому. Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,

А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.

Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.

І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий. Тим же й первий не був осьвячений без крови.

А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).

Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,

так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.

Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,

Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою, дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм, і Єрея великого над домом Божим,

дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого. Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.

і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.

Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа, нехай звершить вас у всякому доброму дїлї, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.

Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих, до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас, котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасеннє, готове явитись останнього часу.

но дорогоцїнною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця, призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас, що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надїя була на Бога.

Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого, і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа. Тим то й стоїть в писанню: "Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."

Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї"; і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.

На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами; котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його; котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно; котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились". Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.

тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,

чого образ хрещеннє (не відложеннє тїлесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа, котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і властї і сили.

Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа: благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.

Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його. Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

а ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.

Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника. А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цїлого сьвіта.

Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому.

Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.

єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь.

Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і від семи духів, що перед престолом Його; і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй, (і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму,) слава і держава по вічні віки. Амінь. Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь.

Я Альфа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде, Вседержитель.

Я Альфа і Омега, Первий і Останнїй; і що бачиш, напиши в книгу; і пішли церквам, що в Азиї: в Ефез, і в Смирну, і в Пергам, і в Тиятир, і в Сарди, і в Филадельфию, і в Лаодикию.

І обернув ся я, щоб побачити, чий се голос, що глаголав до мене; а обернувшись, побачив я сїм сьвічників золотих; і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, з'одягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудех золотим поясом. Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна; а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод; а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй.

І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останнїй, і живий; і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти.

І один із старцїв каже менї: Не плач; ось, побідив лев, що з роду Юдиного, корінь Давидів, щоб розгорнути книгу, і розломити сїм печатїй її. І поглянув я, і ось, по серединї між престолом і чотирма животними, і по серединї старцїв, стоїть Ягнятко, наче заколене, і мало сїм рогів, і сїм очей, а се сїм духів Божих, що послані по цїлій землї.

І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і отворити печатї її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган,

І я бачив і чув голос ангелів многих кругом престола і животних, і старцїв; і було число їх тьма тьмами і тисячі тисячами, глаголючи голосом великим: Достоєн Агнець, заколений, приняти силу й багацтво, й премудрость, і кріпость, і честь і славу. І всяке створіннє, що в небі, і на землї, і під землею, і що на морю, і все, що в них, чув я, що говорило: Сидячому на престолї і Агнцеві благословеннє, і честь, і слава і держава по вічні віки. А четверо животних сказали: Амінь, а двайцять чотири старцї упали, і поклонились Живучому по вічні віки.

Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх. І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві. І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,

Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх.

І затрубив семий ангел, і постали великі голоси на небі, глаголючи: царства сьвіта стали (царствами) Господа нашого й Його Христа, і царювати ме по вічні віки.

І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.

І поглянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сіон, а з ним сто сорок чотири тисяч, у котрих імя Отця Його написано на чолї їх.

І поглянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидїв подібний Синові чоловічому, а на голові Його вінець золотий, а в руцї Його гострий серп.

Ті воювати муть з Агнцем, і Агнець побідить їх, бо Він Пан панів і Цар царів, а ті, що з Ним, покликані і вибрані і вірні.

І бачив я відчинене небо, і ось, кінь білий, а що сидїв на ньому, Того зовуть Вірним і Правдивим, а судить Він і воює по правдї. Очі ж у Нього, як огняна поломінь, а на голові Його много корон; а мав Він імя написане, котрого нїхто не знав, як тільки Він сам. А з'одягнений Він в одежу, закрашену кровю, а ймя Його зоветь ся: Слово Боже. А війська, що на небі, йшли слїдом за Ним на білих конях, з'одягнені у виссон білий і чистий. А з уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і сам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя. А на одежі в Нього, і на поясницї в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів.

І рече Сидячий на престолї: Ось, усе нове роблю. І рече менї: Напиши; сї бо слова правдиві і вірні. І рече менї: Стало ся! Я Альфа і Омега, почин і конець. Я дам жадному з жерела води життя дармо.

І вже більш не буде жодного проклону; а престол Бога і Агнця буде в ньому, і слуги Його служити муть Йому.

І ось, я прийду хутко, і заплата моя зо мною, щоб віддати кожному, яко ж буде дїло його. Я Альфа і Омега, почин і конець, Первий і Останнїй.

Я Ісус післав ангела мого, сьвідкувати вам усе по церквах. Я - корінь і рід Давидів, зоря ясна і рання.

Сей, що про се сьвідкує, глаголе: Так, прийду хутко! Амінь. О, прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.