16 – Їжа, принесена в жертву ідолам

Каже ж Яков домові свому й усїм, що були з ним. Повикидайте боги чужі, які є в кого з вас, та й очищайтесь і поперемінюйте одїж свою.

Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем. Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землї внизу, і того, що в водах і попід землею. Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене.

А в усьому, що я глаголав вам, бувайте обачні; ба й імям богів чужих не згадуйте, нехай не чути муть його з ваших уст.

Нї, мусите руйнувати жертівники їх, і будете ламати стовпи їх, і рубати сьвященні дуброви їх, Бо не будеш покланятись иншому богу; бо Господь, на імя Ревнивий, він Бог ревнивий. Не чинити меш умови з жителями тієї країни, ато будуть блудувати вони з богами своїми і приносити жертву богам своїм, та й покличуть тебе, і зачнеш їсти жертви їх. І будеш брати дочки їх за синів своїх, і будуть блудовати дочки їх за богами своїми, і приводити синів твоїх до блуду за богами своїми.

Не обертайтесь до ідолів, і литих богів собі не робіте. Я Господь, Бог ваш.

Нехай не буде в тебе инших богів перед лицем моїм. Не робити меш собі тесаної постатї, якої подоби того, що на небесах у горі й на землї в низу, і що в водах нижче землї. Не будеш бити поклони перед ними, і служити їм, я бо Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає гріхи батьків на дїтях їх, ба на третьому і на четвертому родї тих, що ненавидять мене;

І як віддасть їх тобі Господь, Бог твій, на поталу, так мусиш їх обречи; не чинити меш з ними умови і не мати меш милосердя над ними. І не будеш своячитись з ними: не даси дочку твою за сина його, а дочки його не брати меш за сина свого; Бо вони відхилять синів твоїх від мене, щоб вони иншим богам служили; і запалав би гнїв Господень на вас, і швидко вигубив би він тебе. Та ось що маєте чинити з ними: жертівники їх зруйнуєте, стовпи їх поломите, сьвяті гаї їх зрубаєте а тесані постатї їх огнем спалите.

Тисячі постатї богів їх попалиш огнем; не поривати меш очей на срібло і золото в них і не брати меш собі, щоб не попасти тобі в сїтку; бо се гидота перед Господом, Богом твоїм; І не вносити меш гидоти в дім твій, щоб не статись як і воно проклятим; мерзитись мусиш ним і ненавидїти його, бо прокляте воно.

І станеться, коли ти забудеш про Господа, Бога твого, та пійдеш за иншими богами, і станеш служити їм і покланятись перед ними, то я сьвідчусь перед вами сьогоднї, що певно ви погибнете; Так само, як ті народи, що губить їх Господь поперед вами, так і ви згинете за те, що не слухаєте голосу Господа, Бога вашого.

Усе, що заповідаю вам старайтесь сповняти; нїчого не причиниш, і нїчого не уймеш.

Дразнили його чужими богами а гидотами приводили його до гнїву. Вони приносили жертву бісам а не Богу, богам, що не знали їх досї, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.

І промовив Самуїл: Чи Господеві такі радощі з усепалень і з колених жертов, як із покори Господньому повелїнню? Нї, покора лучша за жертви, й послух дорожчий від баранячого товщу; Бо непослух, се такий гріх, як і чарівництво, а своя воля, се таке як ідолопоклонність; за те, що ти відкинув слово Господнє, відкинув і він тебе, щоб не був ти царем.

І повиносили ідоли з Баалової божницї та й попалили. І подробили стовпа Баалового, зруйнували й храм Баалів і зробили з його місце нечисте, по сей день.

Бо великий Господь і достойний хвали, страшнїйший від усїх богів. Бо всї боги поганські нїчо, а Господь сотворив небеса.

Він приносив жертви богам Дамаським, думаючи, що се вони побили його, й говорив: Боги царів Сирийських помагають їм; принесу й я жертву їм, а вони поможуть менї. Але вони були на впадок йому й всьому Ізраїлеві.

Бо Господь великий і вельми достойний слави, він страшний над всїма богами. Всї бо боги народів нїщо, Господь же сотворив небеса.

Божища їх - срібло і золото, твориво рук чоловічих. Мають уста, і не говорять; очі мають, і не бачать; Мають уші, і не чують; нїздра мають, і нема в них нюху. Руки їх не беруть; ноги їх не ходять; не чути жадного голосу з їх горла. Їм рівні ті, що роблять їх, кожний, що на них вповає.

Божища народів - срібло й золото, твориво рук людських. Уста мають, і не заговорять; очі мають, і не бачать; Уші мають, і не чують, і в устах їх нема диху. Рівні їм ті, що роблять їх, кожний, що на їх вповає.

Тодї відкине кожен свої срібні ідоли й золоті свої ідоли, що ваші руки вам на гріх робили;

І повкидали в огонь боги їх; та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим вони їх і обернули в нїщо.

Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам.

Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші.

І виявлю над ними суд мій за всї ледарства їх, за те, що покинули мене й приносили жертви богам иншим та припадали ниць перед роботою рук своїх.

Дїтвора збірає дрова, а батьки запалюють огонь, жіноцтво ж замішує тїсто, щоб напекти пирожків небесній царицї та приносити ливну жертву чужим богам, на досаду менї. Та чи менї ж вони допікають, говорить Господь, - а не самим собі на свій сором? Тим то ось як говорить Господь Бог: Оце виливається гнїв мій й досада моя на се місце, на людей і на скотину, на дерева польові й на земляні плоди, й загориться та й не згасне.

Безумним виявлює себе кожен мистець у свойму знаннї, і кожен плавильник соромить себе бовваном своїм, бо вилите ним - се лож, і нема в йому духа. Се пуста мана, робота облуду; в день караючих навідин вони почезнуть.

І скажи: Слухайте слово Господнє, ви, царі Юдейські, і ви, осадники Ерусалимські! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Ось, я наведу лихо на се місце, таке, що, хто про него почує, в того задзвонить ув ушах, - За те, що вони покинули мене і зробили се місце чужим менї, бо кадять на йому богам иншим, таким що не знали їх, нї вони, нї батьки їх, нї царі Юдейські, та сповнили се місце безвинною кровю,

І будуть будинки Ерусалимські й доми царів Юдейських нечисті, як Тофет, - усї доми, що на їх кришах кадили вони всьому війську піднебесному, й приносили ливні жертви богам чужим.

І відказали Еремії всї чоловіки, що знали, як їх жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло натовпом, і ввесь люд, що жив у Египтї, в Патросї, й сказали: Що ти провадиш нам в імя Господнє, не послухаємо тебе; А невідмінно чинити мемо те, що сказали уста наші, й будемо кадити богинї небесній, й приносити їй ливну жертву, як се ми чинили, ми й отцї наші, царі наші й усї князї наші по городах у Юдеї й по улицях Ерусалимських; а за те були ми тодї ситі й щасливі та й не знали лиха. З того ж часу, як ми перестали кадити небесній царицї й вистачати їй ливну жертву, терпимо в усьому недостачу та й погибаємо від меча й голоднечі. І коли ми кадимо небесній царицї й ливну жертву їй приносимо, то хиба ж се без відома наших мужів виробляємо ми їй книші з її образом та приносимо ливні жертви?

І не здолїв довше терпіти Господь ледачі ваші вчинки й гидоти, що ви коїли. Тим то й зробилась ваша земля пусткою й пострахом і клятьбою, та без осадників, як самі тепер вбачаєте. Саме через те, що ви ідолам кадили й перед Господом грішили, й не слухали голосу його, та не ходили по закону Господньому й по приказам його та постановам його - за те й побила вас оця лиха година, як ось самі вбачаєте.

Безумним виявлює себе кожен чоловік у свойму знаннї, і кожний плавильник соромить себе бовваном своїм, бо бовван, - се лож, і нема в йому духа. Се пуста мана, робота облуду; в день караючих їх навідин вони зникнуть.

Але підняв себе проти Господа небес, і се принесено посуд дому його перед тебе, а ти й дуки твої, жінки твої й наложницї твої пили з них вино, та й хвалив єси богів срібних і золотих, мідяних, залїзних, деревяних і камяних, що нї бачать, нї чують, нї розуміють, а Бога, що в його руцї твоє диханнє і в його всї стежки твої, ти не пошанував.

Ви без мене поставляли царів над собою; обирали собі князїв, мене не питавши; а з срібла свого та з золота свого собі боввани робили: ось, ізза чого погибель!

Та їх кликали, а вони одвертались від мене: приносили жертву Баалам і кадили перед ідолами.

Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, - із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?

Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити. Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити; бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?

Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.

Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.

Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом. Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ, і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.

а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного: щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.

Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству.

Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повелїває всїм людям усюди каятись; бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.

Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду. Тодї Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.

Славлячи себе мудрими, потуманїли, і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.

Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок. Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.

Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої? Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.

Що ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує. Коли ж хто думає, що він знає що, то нїколи ще нїчого не знав, як треба знати. Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.

Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иншого Бога, тільки один. Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани); та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.

Нї, не у всїх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся. Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо. Гледїть же, щоб нїколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим. Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські? І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер. Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.

Тим, любі мої, втїкайте від ідолського служення. Яко мудрим глаголю; судїть, що я глаголю:

Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї? що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь єсть? Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській. Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?

Все менї можна, та не все на користь; все менї можна, та не все збудовує. Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого. Все, що на торгу продаєть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти. Бо Господня земля і повня її. Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нїчого не сумнячись задля совісти. Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її. Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вільність моя судити маєть ся від совісти другого? Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що менї хулу приймати (за те), за що дякую?

Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть. Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій, яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.

Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою? Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним? І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде. Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,

Нехай же оце нїхто не судить вас за їжу або за напиток, або поглядом сьвят, або нового місяця, або суботи. Се тїнь того, що настане, тїло ж - Христове.

Коли ж оце ви вмерли з Христом для первотин сьвіта, то чого мов би ще живі в сьвітї, про закон суперечитесь (не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся), що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським? Воно має вид премудрости в самовольній службі і покорі і непощадї тїла, (а) не у шанобі до ситости тїла.

Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,

Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових, в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй, що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду. Бо всяке створіннє Боже добре і нїщо не гидке, коли з подякою приймаємо; осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.

Сей правдивий Бог, і життє вічнє. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь.

Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина. Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його; хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

Тільки ж маю дещо проти тебе, бо маєш там таких, що держать ся науки Валаама, котрий навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїлевими, щоб їли ідолські жертви і жили в перелюбі.

Тільки маю дещо проти тебе, бо даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророкинею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви. Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась. Се я кидаю її на постїль, і перелюбників з нею у велике горе, коли не покають ся в дїлах своїх. І дїти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я дослїджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим.

А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у дїлах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяним, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити.

А боязким, і невірним, і огидним, і душегубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і всїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга.