21 – Поклоніння

І ходив Генох з Богом, і не стало його: бо взяв його Бог.

А Мелхизедек, царь Салемський, винїс хлїб і вино; був же він сьвященник Бога вишнього. І благословив його, і рече: Благословен ти, Авраме, від всевишнього Бога, Владики неба і землї! І благословен Бог всевишнїй, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих! Аврам дав йому десятую часть із всього.

Рече ж Аврам до царя Содомського: Здіймаю руку мою до Господа Бога вишнього, що сотворив небо й землю:

І впав Аврам ниць на лице своє, і рече йому Бог і глаголе:

І дякуючи Господу чоловік поклонивсь,

І дякуючи поклонивсь Господу, і благословив Господа Бога пана мого, Авраама, що погодив менї в дорозї праведній, узяти дочку в брата панового синові його.

І сталось, як почув раб Авраамів словеса сї, поклонився до землї Господу.

І явивсь йому ангел Господень ув огнистому поломї ізсеред куща тернового. Побачив, що кущ горить огнем, горить і не згоряє.

І каже він: Ось я! І рече: Не наближуйся сюди; іззуй обувє твоє з ніг твоїх, місце бо, що на йому стоїш, земля сьвята.

І промовив Бог до Мойсея: Я той, хто єсть. І рече він: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Сущий послав мене до вас.

Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всїй землї.

Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі. Не віднїмав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного.

І рушив тодї ангел Божий, що йшов поперед табору Ізрайлевого, та й став позад їх.

Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море. Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.

Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила. Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.

Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!

Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!

І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.

І рече Господь Мойсейові: Се я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чували люде, як розмовляти му з тобою, і щоб також няв тобі віри довіку. І повідав Мойсей слова людські Господеві.

І сталось третього дня, як обутьріло, загриміли громи, заблищали блискавки, і затрубило в роги страшенно; і затремтїли всї люде в таборі. І повиводив Мойсей людей до Бога з табору, і постали вони попід горою. І димувала вся Синай гора, тим що спустивсь на її Господь в поломнї. І підіймався дим із її як дим із горна, і тремтїла вся гора вельми.

І зійшов Мойсей на гору, і вкрила гору хмара. І почивала на Синай горі слава Господня, і вкривала її хмара шість день. І кликне до Мойсея в день семий із хмари. А ява слави Господньої була наче пожираюче поломя на верху гори в очу синів Ізрайлевих. І ввійшов Мойсей у середину хмари, і знявся на гору. І був Мойсей на горі сорок день і сорок ночей.

І сходити мусь з тобою тамо, і глаголати му до тебе з віка і спроміж двох херубів, що над скринею сьвідчення, що треба заповідати тобі про Ізраїля.

А як увіходив Мойсей у намет, дак спускався хмарний стовп, і зупинявсь коло входу в намет, і розмовляв Господь із Мойсейом. І вбачаючи весь люд стовпа хмарного, що стояв коло входу в намет, вставав увесь люд і падали ниць, кожне коло входу в свій намет. І розмовляв Господь із Мойсейом лицем до лиця, так як говорить чоловік з чоловіком; і вертався він до коша. Слуга ж його Йосуа Нуненко, молодик, не виходив із середини намету.

І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій.

І рече він: Покажи ж менї славу твою! І рече: Проведу всю милость мою перед лицем твоїм і проголошу імя Господа перед тобою; і милувати му, кого милувати, і милосердувати мусь, над ким милосердуватись. І рече: Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє. І рече Господь: Ось місце коло мене, і будеш стояти на скелї: І як проходити ме слава моя, поставлю тебе в щелинї скелї, та й затулю долонею моєю лице тобі, поки не перейду. А як відтулю долоню мою, дак бачити меш мене ззаду, лиця ж мого не бачити меш.

І зійшов Господь у хмарі і став з ним там, і промовив імя "Господь". І переходив Господь перед ним, і покликував: Господь! Господь! Бог, милосердний і ласкавий, нескорий на гнїв і щедрий на милость і правду, Що держить ласку про тисячі, прощає несправедливість, переступ і гріх, хоч нїколи не вважає безвинним виноватого, карає несправедливість батьківську на дїтях і на дїтях дїтей, на третьому й на четвертому родї. І припав хутко Мойсей до землї і поклонився Богу,

Бо не будеш покланятись иншому богу; бо Господь, на імя Ревнивий, він Бог ревнивий.

І вкрила хмара громадський намет, і слава Господня сповнила храмину. І не зміг Мойсей увійти в громадський намет; на йому бо почивала хмара і слава Господня сповнила храмину.

Бо хмара Господня була в день над храминою, у ночі ж була вона поломяною перед очима усього дому Ізрайлевого, по ввесь час їх мандрування.

І ввійшли Мойсей та Арон у соборний намет; і вийшли та й благословили людей. І явилася слава Господня всьому людові. І вийшло поломя сперед Господа, і пожерло на жертівнику жертву всепалення й куснї жиру; і вбачали всї люде, і загукали з радощів та й попадали на лиця свої.

І рече Господь Мойсейові: Промов до Арона, брата твого, щоб не входив по всяк час у сьвятинї за завісу, перед віко, що на скринї, щоб не вмерти йому; в хмарі бо обявлятись буду над віком.

Того ж дня, як поставлено храмину, вкривала хмара храмину намету сьвідчення; і звечора була вона над храминою наче поломя аж до ранку. Так було щоразу: хмара вкривала її за дня, а наче поломя в ночі.

Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;

І скликав Кораг проти них усю громаду до входу в соборний намет.

І сталось, як зібралась була громада проти Мойсея і Арона, так обернулись вони до соборного намету, і се вкрила його хмара і явилась слава Господня.

І пійшов Мойсей з Ароном від громади до входу в соборний намет, і впали ниць на лиця свої; і явилась їм слава Господня.

Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;

Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив.

Тобі воно було показане, щоб ти знав, що Господь, се Бог; нїхто ж більше крім його. Із небес дав він тобі почути свій голос про науку тобі, і на землї дав видїти тобі своє велике поломя, а з поломя чув ти слова його.

То ж пізнай тепер і возьми собі до серця, що Господь Бог той на небесах у горі і на землї внизу, а другого нема.

Се показав нам Господь, Бог наш, велич і славу свою і дав нам почути свій голос із поломя. Нинї бачили ми, що Бог говорить до чоловіка, і що чоловік живим зостається.

Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, єдиний Господь! І мусиш любити Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю і всією силою твоєю.

Бо Господь, Бог ваш, се Бог над богами і пан над панами великий, потужний і страшний Бог, що не вважає на лице чоловіка і не бере дарунків;

Господа, Бога твого, мусиш боятись, йому служити меш і його держати мешся і його імям клясти мешся. Він слава твоя, і Бог твій, що сотворив про тебе сї великі і страшні речі, що бачили їх очи твої.

Коли не будеш додержувати і сповняти всї слова закону сього, що списано в цїй книзї, щоб ти боявся сього славного і страшного іменї Господа, Бога твого,

Бо імя Господа прославляти буду: Воздайте славу Богові нашому! Він скеля: дїла його звершені; всї бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і без омани, справедливий і правдивий!

Подивітесь тепер, що я, се я, що стою, і нема Бога кромі мене! Я вбиваю і оживляю, я задаю рани і сцїляю; і нема нїкого, хто б спас із руки моєї!

Нема над Бога Ізрайлевого, що несеться на небесах тобі на поміч, і в славі своїй на облаках. Твоя пристань Бог предвічний, і ти на руках його вічних; і він жене ворогів твоїх перед тобою і рече: Нищ їх!

А той відказав: Нї, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому; тодї питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму? Рече тодї гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, сьвяте. І вчинив так Йозуа.

І сїм сьвященників нехай носять сїм труб із баранячого рога перед кивотом; на семий же день обійдете місто сїм раз, а сьвященники трубити муть у труби. Як же затрублять ювилейні труби, то ввесь люд, скоро почує трубний голос, нехай загукає боєвим гуком; тодї мури міста впадуть руїною, і народ увійде в город, кожний звідти, де стояв.

Тодї загукали люде і затрубили сьвященники в труби. Як же люд почув, що трублять, тодї загукали всї страшенним криком, і мури міста впали руїною; нарід же ринув у город, кожен звідти, де стояв; сим робом і опановано місто.

Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови.

Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу!

І відказав йому ангел Господень: Чого питаєш про моє імя? Воно дивне. Тодї взяв Маной козенятко і хлїбний принос та й принїс на каменнї Господеві. І сталось при тому диво перед очами Маноя й жінки його: Як знялось поломє від жертівника 'д небесам, знявсь й ангел Господень у жертівному поломї. Побачивши се Маной і жінка його, припали до землї лицем.

Нема рівно сьвятого як Господь, нема другого крім тебе; один він бо наша скела, один тільки Бог наш.

Давид же і всї сини Ізрайлеві йграли перед Господом на всяких музичних приборах із дерева кипарисового, і на цитрах, гарфах, бубнах, гуслах й цимбалах.

Сам же Давид плясав із усієї сили перед Господом, а був при тому підперезаний лняним ефодом. Так переносили Давид і ввесь дом Ізрайлїв скриню Господню з веселощами й трубними звуками. Як же ввіходила скриня Господня в Давидів город, Саулова дочка Мелхола дивилась у вікно, а бачучи, як царь Давид плясав і танцював перед Господом, почула в серцї погорду до його.

Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.

Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.

Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.

Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню. І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.

І приступив Соломон до жертівника Господнього поперед всієї громади Ізрайлевої, й зняв руки свої 'д небу, І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.

Чи Богові ж бо справдї жити на землї? Небо й небо небес тебе не 'біймуть, атож би сей храм обняв, що збудовав я тобі?

Як побачив се нарід, то й припав лицем до землї, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!

І каже (Михея): Вислухай же слово Господнє: Я бачив Господа седячого на престолї свойму й все військо небесне стоїть праворуч і лїворуч його;

І молився Езекія перед Господом і говорив: Господи, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один Бог над усїма царствами на землї; ти сотворив небо й землю.

А Давид та всї Ізрайлитяне грали перед Богом з усієї сили з сьпівами, на цитрах і псалтирях, і бубнах, і цимбалах, та трубах.

І звелїв Давид левітським начальникам приставити своїх братів, грачів на приборах музичних, на псалтирях та цитрах та кимвалах, щоб роздавався голос радощів.

Давид був одягнутий в висонову одежу, так само й усї левіти, що несли скриню, й сьпівцї, й Хананїя, старшина над музиками й сьпівцями. На Давидї ж був ще лняний ефод. Так нїс увесь Ізраїль скриню завіту Господнього з викликуваннєм при гуку рога й труб та кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах. Коли скриня Господнього зявіту входила в місто Давидове, Мелхола, Саулова дочка, дивилась у вікно, а побачивши, що царь Давид скаче й грає, зганила його в свойму серцї.

Славіте Господа, проповідуйте імя його, оповіщайте народам про дїла його; Сьпівайте йому, вигравайте йому; оповідайте про всї чуда його; Хвалїтеся сьвятим іменем його; нехай радїє серце тих, що шукають Господа; Питайте про Господа та силу його, шукайте по всяк час лиця його;

Сьпівайте Господеві, всї краї, сповіщайте щоденно про спасеннє його. Оповіщайте поганам про славу його, усїм народам про чуда його; Бо великий Господь і достойний хвали, страшнїйший від усїх богів. Бо всї боги поганські нїчо, а Господь сотворив небеса. Пишнота й величність перед лицем його, сила й веселість на місцї його. Приносїть Господеві, народи, приносїть Господеві славу й почесть; Віддавайте Господеві славу іменнї його. Візьміть дар, ійдїть перед лице його, поклонїтесь Господеві в красотї сьвятинї його. Бійся його, вся земле, бо він оснував землю, вона не порушиться. Радїйте небеса, веселись земле! нехай скажуть погани: Господь царює: Нехай зашумить море, й що в йому, нехай радїє поле й усе, що на ньому. Радїйте вкупі, всї дерева в лїсї, перед лицем Господа, бо він ійде судити землю. Славіте Господа, бо його милость віковічна. І скажіть: Поможи нам, Боже, спасителю наш! збери нас і захисти нас від народів, щоб ми славили сьвяте імя твоє й хвалились славою твоєю! Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, від віку й до віку! І сказав увесь народ: амінь! аллилуя!

(А левіти) щоб ставали що-ранку дякувати й славити Господа, а так само що-вечора

І благословив Давид Господа перед усією громадою, й промовив Давид: Славен єси, Господи, Боже Ізраїля, отця нашого по віки вічні! Твоя, Господи, величність, і сила, й слава, й побіда, й пишнота, й все, що на небі й на землї, твоє; твоє, Господи, царство, й ти висший над усе, яко Владика. І багацтво й слава від лиця твого, й ти володїєш над усїм, і в твоїй руцї сила й могучість, і твоя власть, зробити кожного великим і дужим. І тепер, Боже наш, ми славимо тебе й хвалимо величне імя твоє.

Як сьвященники вийшли з сьвятинї, (бо всї сьвященники, бувші там, осьвятились, не вважаючи на віддїли); І левіти сьпівцї, - всї вони, се б то Асаф, Еман, Ідитун і сини їх та брати їх, убрані в виссон, із кимвалами, з псалтирями й цитрами, стояли від східнього боку жертівника, а з ними сто двайцять сьвященників, трубивших у труби; І коли всї як один трубили й сьпівали, видаючи неначе один голос на хвалу й славу Господа, та як загремів гук труб і кимвалів і музичних приборів на хвалу Господеві: бо він благий і віковічня милость його! тодї дом, дом Господнїй сповнився облаком, І не змогли сьвященники стояти на службі задля хмари, бо слава Господня сповнила дом Божий.

І став Соломон перед жертівником Господнїм поперед усієї громади Ізраїлської, й зняв руки свої, - Бо Соломон зробив був мідяний амвон, завдовжки пять локот, і завширшки пять локот, а заввишки три ліктї, й поставив його серед двора -, й став на йому, й припав на колїна поперед усієї громади Ізраїлської, і зняв свої руки до неба, І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! Нема Бога, рівного тобі нї на небі нї на землї. Ти додержуєш заповіт і ласку до слуг твоїх, що обертаються до тебе усїм серцем своїм:

Та чи ж справдї Богові жити з людьми на землї? Коли небо й небо небес не помістять тебе, то тим менше сей храм, що я збудував.

Як скінчив Соломон молитву, спав з неба огонь і поглинув всепаленнє й жертви, й слава Господня сповнила храм. І не могли сьвященники ввійти в дім Господнїй, бо слава Господня сповнила храмину Господню. І всї сини Ізрайлеві, вглядївши, як зійшов огонь і слава Господня на дім, припали лицем до землї, на поміст, і поклонились, і славили Господа, бо він благий, бо віковічня милость його.

Сьвященники ж стояли на службі своїй, а левіти з музичними прирядами (до пісень) Господа, що їх поробив царь Давид до прослави Господа -, бо вічна милость його, як то й Давид славив ними -, а сьвященники трубили перед ним, і ввесь Ізраїль стояв.

І промовив Михей: Так вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, седячого на престолї свойму, і все військо небесне стояло по праву й по лїву руку його,

І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господнїх, щоб вони в сьвятостї й побожностї, виступивши поперед узброєних, славили висьпівуючи: хвалїте Господа, бо віковічна милость його!

І звелїв царь Езекія й князї левітам, щоб славили Господа словами Давида та віщого Асафа, й славили вони з радощами й, нахилившись, поклонилися.

І справляли сини Ізрайлеві, що знаходились в Ерусалимі, сьвято опріснокове через сїм день з великими радощами; а левіти та сьвященники славили по всяк день Господа на приборах до вихвалювання Господа.

Як же мулярі заложили храм Господнїй, тодї поставили сьвященників в їх ризах з трубами, а левітів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа по постанові Давида, царя Ізрайлевого. І почали вони навперемінки сьпівати: "Хвалїть" та "Оповідайте про Господа, бо добрий, бо віковічня ласка його до Ізраїля"; і весь народ кричав грімким голосом, прославляючи Господа за те, що заложено дом Господень.

А в часї вечерньої жертви встав я з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на колїна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого,

І возхвалив Ездра Господа Бога великого. І ввесь народ відповідав: амінь, амінь, здіймаючи в гору руки свої, і кланялись і падали ниць до землї перед Господом.

І стали на підвисшеному місцї левітів: Ісус, Банїя, Кадмиїл, Шеванїя, Вуннїй, Шеревія, Банїя, Хананї й покликали голосно до Господа, Бога свого. І сказали левіти - Ісус, Кадмиїл, Банїя, Хашавнїя, Шеревія, Годїя, Шеванїя, Петахія: Встаньте, славіте Господа, Бога вашого від віку й до віку. Нехай славлять імя твоє, достойне всякої слави й висше над усяку прославу й похвалу. (І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на нїй, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється.

То ти в великому свойму милосердю не покидав їх в пустинї; стовп хмаряний не відходив від їх в день, щоб вести їх дорогою, а стовп огняний вночі, щоб присьвічувати їм на дорозї, якою б їм ійти.

Як посьвячували мур Ерусалимський, завізвано левітів з усїх місць їх, приказуючи їм прийти в Ерусалим, щоб справити посьвяченнє й радісне сьвято з похвалами й піснями, кимвалами, псалтирями й гуслями.

Бо з давна, з часів Давида й Асафа були настановляні провідники сьпівцїв і піснї Богові похвальні й подячні.

І встав Йов, роздер одежу на собі та й обстриг волоссє на голові, припав до землї й поклонився, І промовив: Нагим вийшов я з матерньої утроби, нагим і вернусь. Господь дав, Господь і взяв; як до вподоби було Господеві, так і сталося; нехай буде імя Господнє благословенне!

Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові, Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,

Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?

Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,

Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою, І я в тїлї мойму побачу Бога. Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!

І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе; Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.

Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець? Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість? Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.

А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого. Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його. По під усїм небом реве він, блиск його - на всю землю. Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто. Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.

Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?

Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність. Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.

Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.

Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,

Я прославлю Господа за правду його, і возвеличу імя Господа всевишнього.

Проводиреві хора: при Гиттейських інструментах. Псальма Давидова. Господи, Боже наш! Як славне імя твоє по всїй землї! Слава твоя вознеслась висше небес!

Господи, Боже наш! Як величнє імя твоє по всїй землї.

Проводиреві хора: під мутляббен. Псальма Давидова. С лавити му Господа всїм серцем моїм; я звіщу про всї чудеса твої. Радуватись і веселитись буду задля тебе і сьпівати хвалу імени твоєму, Всевишний!

Сьпівайте Господу живущому на Сионї, звіщайте між народами дїла його.

Щоб я ізвістив всю хвалу твою у брамах дочки Сионової; щоб я радувався спасеннєм твоїм.

Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

Господь є у сьвятому храмі своєму, на небесах престол Господнїй; очі його дивляться, повійки його розглядають синів людських.

Сьпівати му Господеві, він бо сотворив добро менї."

Сохрани мене, як зїницю ока; в тїни крил твоїх стережи мене

Проводиреві хора: Від раба Господнього Давида, котрий сьпівав слово піснї сієї до Господа, як Господь ізбавив його з рук ворогів його і з рук Саула. І сказав він: Л юблю тебе, Господи, сило моя! Господь скеля моя, і ізбавленнє моє; мій Бог, моє прибіжище, на него вповати му. Він щит мій і ріг мого спасення, башта моя високая. Покличу Господа, котрому належиться слава, і від ворогів моїх спасуся.

І загремів Господь на небесах, і Всевишнїй підняв свій голос - гряд і углє паляще.

Дороги Божі праві; слова Господнї чисті; він щит для всїх уповаючих на него. Бо хто Бог, кромі Господа, і хто скеля, як тілько Бог наш.

Господь жиє, і благословенна будь моя скеля, і нехай буде прославлений Бог мого спасення!

Проводиреві хора: Псальма Давидова. Небеса являють славу Божу, і простір звіщає про дїла рук його.

Піднесись, Господи, силою твоєю! Будем сьпівати і прославляти потугу твою.

Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.

Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади. Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві! Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає. Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його. Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки. Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів. Бо Господнє є царство, і він царює над народами. Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.

Відчиняйтесь, брами високії, отвирайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави! Хто ж бо той царь слави? Господь сильний і потужний! Господь все в бою всемогущий! "Відчиняйтесь, брами високії, і отверайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави! Хто ж він, той царь слави? Господь сил небесних, се царь слави!"

Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнїм поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його.

І тодї піднесеться голова моя над моїми ворогами кругом мене; і принесу жертву радісну в чертозї його; сьпівати му псальми Господеві. Почуй, Господи, голос мій взиваючий; зглянься, і вислухай мене. Про тебе сказав я собі в серцї: Шукайте лице моє. Господи, лице твоє шукати му.

Господь сила моя й щит мій; на него вповало серце моє, і він допоміг менї; тому радується серце моє, йому віддам хвалу піснею моєю.

Псальма Давидова. В оздайте Господеві, ви, синове можних, воздайте Господеві красу і силу! Воздайте Господеві красоту імени його; поклонїтесь Господеві у пишній сьвятинї! Господнїй голос над водами; Бог слави гремить, Господь над великими водами. Голос Господень потужний, голос Господень величнїй.

Од голосу Господнього злягає ланя, і опадає лїсове листє; і все в храмі його - все говорить: величиє! Господь над водами сидить на престолї, і сидить Господь, як царь вічний.

Сьпівайте псальми Господеві, ви, його побожні люде, і прославляйте сьвяту память його!

Ти перемінив плач мій у радість, зняв із мене сумну плахту, і обгорнув мене радостю. Щоб душа моя сьпівала тобі, не мовчала. Господи, Боже мій, по віки буду прославляти тебе!

Р адуйтесь, праведні в Господї! Щирим личить сьпівати псальми. Прославляйте Господа на гуслях; сьпівайте псальми при гарфі десятострунній. Засьпівайте йому нову пісню! Грайте-вигравайте з веселим відгуком.

Псальма Давидова по случаю, як він притворився розумом перед Авімелехом, і той відпустив його, й він вийшов. Благословлю Господа по всяк час, без устанку хвала його буде в устах моїх. Господом хвалити меться душа моя; почують те смирні і звеселяться. Звеличайте Господа вкупі зо мною, і вознесїм імя його!

Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.

Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого. І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.

А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.

Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь.

Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і поставиш мене перед тобою на віки. Благословен будь, Господи, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде, амінь!

Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Я к жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже! Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?

В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.

І так прийду я до жертівника Божого, до Бога, що сповняє мене превеликою радостю, і прославлю на гуслях тебе, Боже, мій Боже!

Привяжи, лицарю, меча твого на поясницї, меча слави твоєї і величия твого. І в потузї твоїй йди щасливо задля правди і лагідностї і справедливостї; і навчить тебе страшного правиця твоя.

Престол твій, Боже, по всї віки, жезло правоти - жезло царства твого.

Згадувати му імя твоє всякого часу; тому прославляти муть тебе народи по віки вічні.

Вгамуйтесь і пізнайте, що я Бог! Я вознесуся між народами, вознесуся на землї!

Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. В и, всї народи, плещіть у долонї! Звеселяйтесь Господеві радісними піснями! Бо Господь всевишний страшний, великий царь на всю землю.

Піднїсся Бог серед веселого гукання, Господь серед голосів трубних. Сьпівайте псальми Богу нашому сьпівайте; сьпівайте цареві нашому, сьпівайте! Бог бо царь на всю землю; сьпівайте псальми в науку. Бог править народами; Бог сидить на престолї сьвятостї своєї. Люде доброї волї між народами зібрались до купи, народ Бога Авраамового; бо щити на землї Божі; вознїсся вельми він.

Пісня, псальма для синів Корея. В еликий Господь, достоєн великої слави в городї Бога нашого, на сьвятій горі його.

Бо той Бог наш - Бог по віки! Він буде проводирем нашим аж до смерти.

Жертвуй Богу хвалу, і віддай Всевишньому обіти твої! І клич мене в день тїсноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене.

Хто жертвує хвалу, прославляє мене, і хто справляє дорогу, тому дам побачити спасеннє Боже.

Ізбави мене від крівавої вини, Боже, Боже спасителю мій, і язик мій радісно величати ме твою справедливість. Господи, відчини уста мої, і губи мої звістять хвалу твою!

Прослався, Боже, висше неба; по всїй землї слава твоя!

Підкріпилось моє серце, Боже, серце моє підкріпилось! Заграю і засьпіваю псальми.

А я про силу твою буду сьпівати, і вранцї прославляти благость твою; ти бо був великою зашитою моєю, і прибіжищем в день тїсноти моєї. Тобї, сило моя, буду сьпівати псальми; Бог бо защита моя, Бог помилує мене.

Так прославляти му імя твоє по віки, сповняючи день в день обітницї мої.

Давидова псальма про те, як він був у пустинї Юдейській. Боже, ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Жадає тебе душа моя, за тобою прагне тїло моє у землї висохлій, прагнущій, безводній, Щоб бачити силу твою і славу твою, як видїв тебе в сьвятинї. Милість бо твоя над життє лучша; уста мої прославляти муть тебе. Так, буду тебе хвалити, поки життя мого, руки мої підносити в імя твоє. Як шпігом і товщею, насититься душа моя, і радісним голосом хвалити муть тебе уста мої. Як згадаю тебе на моїй постелї, розмишляю про тебе у всї доби ночі.

А царь возвеселиться в Бозї; хвалити меться всякий, хто кленеться ним; позатикає бо пельки брехунам.

Проводиреві хора; псальма Давидова, пісня. М овчки дожидає тебе, Боже, хвала на Сионї, і сповняться обітницї тобі.

Проводиреві хора: пісня, псальма. Воскликнїте Господеві, всї на землї! Сьпівайте славу імені його, звеличіть хвалу його! Кажіть Богові: як страшні дїла твої! Задля великої сили твоєї піддаються тобі вороги твої, піддобруючись. Цїла земля поклониться тобі, і сьпівати ме псальми; вона сьпівати ме імені твому.

Він царює потугою своєю на віки; очі його споглядають на народи: Щоб не збунтувались ворохобники! Прославляйте, народи, Бога нашого, і голосїть хвалу його!

Сьпівайте Богу, величайте імя його! Зробіть дорогу тому, хто проходить крізь пустинї - Господь імя його - і радуйтесь перед ним!

Тремтїла земля - і небеса клянули перед Богом - сам Синай перед Богом, Богом Ізраїля.

Царства земні! Сьпівайте Богу, прославляйте Господа, Котрий сидить на небесах, небесах одвічних; ось він гремить голосом своїм, голосом сильним. Воздайте славу Богові! Величиє його над Ізраїлем і потуга його над хмарами. Дивен Бог в сьвятинї своїй, Бог Ізраїля; він дає народові силу й потугу. Благословен Бог!

Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.

Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.

Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе! А ті, що люблять спасеннє твоє, нехай кажуть: Бог великий!

Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю. Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита. Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.

Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.

І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля! Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;

Перед ним схиляться жителї пустинї, і вороги його будуть цїлувати землю;

Перед ним поклоняться всї царі, йому служити муть всї народи.

Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його. Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько! І благословенне імя його по віки! І наповниться цїла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь!

Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю; Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх. Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже? Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою.

І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.

І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.

Проводиреві хора: На Гіттейських гуслях. Асафова. Т оржествуйте перед Богом, нашою твердинею! Торжествуйте перед Богом Якова! Засьпівайте псальму, вдарте у тимпани, заграйте на гуслях милозвучних і вкупі на псалтирі.

Тай щоб знали, що ти, котрого імя Господь, один єси найвисший над цїлою землею.

Проводиреві хора: На Гиттейських; для синів Корея, псальма. Щ о за любі домівки твої, Господи сил небесних! Бажає і лине душа моя до двора Господнього; серце моє і тїло моє радісно взивають до Бога живого. Навіть горобець знайшов собі домівку, і ластівка гнїздо своє, де кладуть писклят своїх, а я жертвеники твої, Господи сил небесних, мій царю і мій Боже! Щасливий, хто жиє в домі твоїм! По віки будуть тебе хвалити!

Всї народи, що сотворив їх, прийдуть і поклоняться перед тобою, Господи, і будуть імя твоє прославляти. Ти бо великий єси і чудеса твориш, ти єси Бог, сам один. Покажи менї, Господи, дорогу твою; буду ходити в правдї твоїй; прихили серце моє до страху імені твого. Восхвалю тебе, Господи, Боже мій, цїлим серцем моїм, і прославлю імя твоє по віки.

Тому сьпівають і веселяться тобою всї жерела життя мого!

Очі мої знемоглись від горя; до тебе, Господи, кликав я що дня, до тебе простирав руки мої.

На науку; від Етана Езрагітського. П ро милостї Господа буду сьпівати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою.

І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі сьвятих. Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві? Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.

Справедливість і суд - підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм.

Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш; Бо Господь щит наш, і сьвятий Ізраїля царь наш.

Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід. Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.

Х то під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.

Псальма, пісня; на день суботнїй. Благо є, прославляти Господа, і сьпівати псальми імені твому, Всевишнїй!

Господь царює, одягнувся величчєм; зодягнувся Господь; він силою підперезався, і земний круг стоїть твердо, не захитається. Престіл твій стоїть кріпко з давних давен, од віку єси, Боже. Водні пруди підняли, Господи, пруди водні підняли свій голос, водні пруди заревіли бурханнєм. Господь на висотї потужнїйший, як шум вод великих, як дикі филї моря. Сьвідчення твої вельми певні; дому твойму, Господи, личить сьвятість на віки.

Прийдїте, в радостї засьпіваймо Господеві, з покликом звеселїмось перед скелею спасення нашого! Підем на зустріч йому з хвалою, явимо радість перед ним у псальмах! Бо Господь Бог великий, і великий царь над всїма богами.

Прийдїте, поклонїмся йому богомільно, приклонїм колїна наші перед Господом, що сотворив нас!

Засьпівайте Господеві пісню нову, сьпівайте Господеві, вся земля! Сьпівайте Господеві, прославляйте імя його, звіщайте з дня на день спасеннє його! Ясуйте між народами славу його, між усїма родами - чудеса його. Бо Господь великий і вельми достойний слави, він страшний над всїма богами. Всї бо боги народів нїщо, Господь же сотворив небеса. Величчє і краса перед лицем його, сила і слава в сьвятинї його. Воздайте Господеві, ви поколїння народів, воздайте Господеві славу і силу! Воздайте Господеві славу імені його, принесїть дари на жертву, ввійшовши в двори його. Поклонїтесь Господеві в пишній сьвятинї його. Сповнись страхом перед ним, цїла земле! Звіщайте між народами: Господь царює! І круг земний стоїть твердо, не похитається; він судить народи у правотї. Да звеселиться небо і возрадується земля! Да заграє море і повня його! Да возрадуються поля і все, що росте на них! Тодї звеселиться перед Господом всяка лїсна деревина. Бо йде, він бо йде судити землю: Він буде судити круг земний в справедливостї, і народи у вірностї своїй.

Господь царює. Да радується земля, да звеселиться велика сила островів! Хмара і темрява кругом його; справедливість і суд - підвалини престолу його.

Гори, як віск, топляться перед Господом, цїлої землї владикою. Небеса звіщають справедливість його, і всї народи бачили славу його.

Ти бо, Господи, єси найвисший над цїлою землею; ти вельми вознїсся над всї боги.

Засьпівайте Господеві пісню нову! Він бо сотворив чудеса; правиця його і сьвяте рамя його дали побіду йому.

В радостї сьпівайте Господеві, вся земля! У захватї піснї похвальні засьпівайте! Принесїть похвальні піснї Господеві при гуслях, присьпівуючи при гуслях голосами. Трубами кованими і голосом рога засурміть перед царем Господом! Нехай заграє море і повня його, круг землї і що живе на нїй! Нехай ріки в долонї плещуть, гори разом торжествують перед Господом!

Господь царює; нехай обійме страх народи; престіл його на херувимах: нехай земля трясеться. Великий Господь на Сионї, і високий над усїма народами. Нехай славлять імя його; велике, страшне - сьвяте воно! І силу царя, що любить правосуддє! Ти утверджуєш правоту, ти судиш право і справедливість в Якова. Вознесїть Господа, Бога нашого, і поклонїтесь у підніжя ніг його! Сьвятий він!

Вознесїте Господа, Бога нашого, і поклонїтесь на сьвятій горі його! Бо сьвятий Господь, Бог наш.

Похвальна Псальма. Воскликнїть Господеві, цїла земля! Служіть Господеві з радостю! Прийдїть перед лице його з піснями! Знайте, що він Господь Бог! Він, не ми, сотворив нас, - нарід його й отару паші його. Ввіходьте у ворота його з хвалою, у двори його з піснями похвальними! Хвалїть його, прославляйте імя його! Благий бо Господь; милість його вічна і вірність його з роду в рід.

Псальма Давидова. П ро милість і правосуддє засьпіваю; похвальні пісьнї засьпіваю тобі, Господи.

І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї. Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.

З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса - твориво рук твоїх. Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться. Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.

Псальма Давидова. Благослови, душе моя, Господа, і все внутро моє - сьвяте імя його! Прославляй, душе моя, Господа, і не забудь усї добродїйства його!

Господь утвердив престіл свій на небесах, і над усїм володїє царство його.

Благословіть Господа, ви ангели його, силою потужні, сповнителї слова його, покірні голосові слова його! Благословіть Господа, всї сили його небесні, ви слуги його, сповнителї його благоволення! Благословіть Господа, всї творива його, по всїх місцях володїння його! Благослови Господа, душе моя!

Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою; Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;

Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого. Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.

Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм; Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують. Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане. Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї. Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!

Прославляйте Господа, призивайте імя його, звіщайте між народами дїла його! Сьпівайте йому, похвальні піснї сьпівайте йому, про всї чудесні творива його думайте-гадайте! Хвалїтесь імям його сьвятим! Нехай радується серце тих, що шукають Господа! Шукайте Господа і силу його, шукайте пильно лице його! Згадайте чудеса його, що творив їх, чудесні знамена й присуди уст його!

Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки! Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?

"Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!"

Х валїте Господа! Він бо благий, бо милість його по віки.

І возносять його в зборі людей, і в радї старших хвалять його!

Пісня, псальма Давидова. У твердилось серце моє, Боже! Засьпіваю, похвальні піснї засьпіваю; та й душа моя. Пробудися, псалтире і гуслї! Збудимо ранню зорю. Буду прославляти тебе, Господи, між народами, і сьпівати тобі між племенами; Бо милість твоя понад небеса велика, і правда твоя під облаки. Будь возвисшений, Боже, над небеса, і слава твоя нехай буде по всїй землї!

Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.

Аллилуя! Прославлю тебе, Господи, всїм серцем, в радї праведних і в зборі. Дїла Господнї великі, явні всїм, хто любується ними. Дїла його краса і величиє; і справедливість його по віки.

Післав збавленнє народові свому, поставивши на віки заповіт свій; сьвяте і страшне імя його. Страх перед Господом - початок мудростї; добрий розум у всїх, що заповідї сповняють. Хвала його по віки вічні.

Аллилуя! Хвалїте, слуги, Господа, хвалїте імя Господнє! Благословенне імя Господа від нинї по віки вічні. Від сходу сонця до його заходу да хвалять імя Господа!

Високо над народами Господь, над небесами слава його. Хто як Господь, Бог наш, що живе на висотах, Що нахиляється, щоб поглянути на небеса і на землю?

Не нам, Господи, не нам, но імені твому дай славу по милостї твоїй, по правдї твоїй!

Ми ж будем прославляти Господа, від нинї по віки. Хвалїте Господа!

Тобі принесу жертву хвали, і призову імя Господа. Сповню Господеві всї обітницї мої, перед усїм народом його, У дворах дому Господнього, серед тебе, Єрусалиме. Аллилуя!

Хвалїте Господа, всї народи! Величайте його, всї люде! Бо велике милосердє його над нами; і правда Господа пребуде по віки. Хвалїте Господа!

Нехай кажуть боячіся Господа, що вічна милість його.

Піднялась правиця Господа; правиця Господа доказує дїла потужні.

Буду прославляти тебе, ти бо вислухав мене, і стався спасеннєм моїм. Камінь, котрого відкинули будівничі, угольним каменем стався. Від Господа се сталося; дивно се в очах наших, Се день, що сотворив його Господь; радуймося і веселїмся в йому!

Ти Бог мій, і буду прославляти тебе; Боже мій, тебе величати буду. Прославляйте Господа! Він бо благий, бо милість його вічна!

Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливостї твоєї.

О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої.

Сїм раз у день хвалю тебе за присуди справедливостї твоєї.

Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх.

Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!

Підносїте руки ваші до сьвятинї, і хвалїте Господа!

Аллилуя. Хвалїте імя Господа! Хвалїте його, слуги Господнї! Що стоїте в домі Господньому, у дворах дому Бога нашого. Хвалїте Господа, благий бо Господь; сьпівайте псальми імени його, воно бо любе.

Да буде благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі! Аллилуя!

Хвалїте Бога над богами! Бо милість його вічна. Хвалїте Пана над панами! Бо милість його вічна;

Хвалїте Господа небесного! Бо милість його вічна.

Давидова. Буду прославляти тебе з цїлого серця, і псальми тобі сьпівати перед потугами. Буду поклонятись перед сьвятим храмом твоїм, і хвалити імя твоє задля милостї і правди твоєї; ти бо над усе возвеличив слово твоє й імя твоє. В день, як я кликав тебе, ти озвався до мене; ти підняв силу душі моєї. Будуть прославляти тебе, Господи, всї царі землї, коли почують слова уст твоїх; І будуть сьпівати про дороги Господнї, і про велику славу Господню!

Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.

До тебе простираю руки мої; як спрагнена земля, так душа моя тебе жадає.

Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;

Похвальна пісня Давидова. Вознесу тебе, мій Боже, і царю, і буду прославляти імя твоє по віки. Щодня буду величати тебе, і імя твоє хвалити по віки. Великий Господь і вельми достойний хвали, і величчє його недослїдиме. Рід перед родом прославить твори твої, і звістить про могучі дїла твої. Роскажу про пишну красу величчия твого, і про чудеса твої, Будуть говорити про силу страшних дїл твоїх, а я звіщу про великі дїла твої. Вознесуть память за велику благість твою, і піснями прославлять справедливість твою.

Возхвалять тебе, Господи, всї творива твої, а праведні твої люде прославлять тебе. Будуть розказувати про величчє царства твого, і проповідувати про силу твою, Щоб явити дїтям людським потужні дїла його, і пишну славу царства його. Царство твоє, царство всїх віків, і влада твоя через всї роди.

Да звістять хвалу Господню уста мої; і всяке тїло да прославить сьвяте імя його по віки!

Аллилуя! Х вали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки життя мого, буду сьпівати псальми Богові моєму, поки мене стане.

Да царствує по віки Господь, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Аллилуя!

Хвалїте Господа! Бо се благо; сьпівайте Богові нашому, бо се любо; пісня похвальна належить ся йому.

Він перелїчує безлїч звізд, і кожну імям називає. Великий наш Владика, і велика його сила; розумінню його нема міри. Господь нужденних підносить, а беззаконних принижує до землї. Засьпівайте Господеві похвальну пісню! Сьпівайте псальми Господеві нашому при гуслях!

Аллилуя! Хвалїте Господа з небес, хвалїте його на висотах. Хвалїте його, всї ангели його! Хвалїте його, всї войнства небесні! Хвалїте його, сонце і місяць! Хвалїте його, всї ясні зорі! Хвалїте його, ви небеса небес, і ви води над небесами! Да хвалять імя Господнє! Він бо велїв, і вони сотворились, І поставив їх на всї часи і на віки; положив закони, і не переступлять їх.

Хвалїте Господа, земні творива, ви велетнї морські і всї безоднї! Огонь і гряд, снїг і мрака, ти бурний вітре, що сповняєш слово його; Ви гори і узгіря, садовина і всї кедри, Дикі зьвіри і всякий скот, повзаюча зьвірина і пташина крилата; Ви царі землї і всї народи, ви князї і всї суддї землї; Ти юнацтво і ви дївчата, ви старі з дїточками! Да хвалять імя Господа! Бо вивисшилось імя тілько його одного, величчє його над землею і небесами. Аллилуя!

Аллилуя! Засьпівайте Господеві нову пісню, хвалу його в соборі праведних його! Да звеселиться Ізраїль Сотворительом своїм; сини Сиона да зрадуються Царем своїм! Да хвалять імя його хором, при тимпанах і гуслях засьпівають йому похвальні піснї! Бо Господь любується своїм народом; він украшає смиренних спасеннєм. Да торжествують праведні в славі, радуються на ложах своїх! Славославія Богу в устах їх, і обосторонь гострий меч в руцї їх,

Аллилуя! Х валїте Господа в сьвятинї його! Хвалїте його в ширинї сили його! Хвалїте його за дїла його великі! Хвалїте його по великостї величчя його! Хвалїте його при голосах трубних! Хвалїте при псалтирі і гуслях! Хвалїте його хором і при тимпанах! Хвалїте його при струнах і органах! Хвалїте його при цимбалах звучних! Хвалїте його при цимбалах гучних! Все, що дише, да хвалить Господа! Аллилуя!

Почин премудростї - страх Господень, а пізнаннє сьвятого - се розум;

Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?

Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша. Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили. Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!

Хто сеся, що від степу йде, наче б окурювана стовпами диму з мирри й кадила, з порошків в крамницях?

Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! -

Ой сховайся у скелї, врийся в землю зі страху перед Господом і перед славою величностї його!

Позалазять в печері в скелях та в глибинї земні зі страху перед Господом та перед славою величностї його, коли він устане, карати землю.

Щоб тільки самим сховатись в щілини скельні та розколини гір зо страху перед Господом і перед славою величностї його, коли він встане, карати землю.

І розпростре Господь над усяким місцем Сион-гори й над зборами її хмару й дим на день, а сьвітло палаючого огня на час ночі; бо над усїм почесним буде захист.

А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.

В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм. Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав. І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його! І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом. І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, - а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!

Бо хлопятко народилось нам - син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира. Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.

І спочине на йому дух Господень, дух премудростї й розуму, дух ради й кріпостї, дух знання й побожностї;

І скажете тодї: Славіте Господа, призивайте ймя його; розповідайте між народами про дїла його; напоминайте, що імя його велике! Сьпівайте Господеві, бо він учинив велике, - нехай дознаються про се по всїй землї! Радуйся і веселися, осадничко Сионська, бо величний серед тебе Сьвятий Ізраїлїв!

А тодї вже зверне людина погляд свій на Творця свого, й очі в її позирати муть до Сьвятого Ізрайлевого;

(тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря. Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.

Господи! ти Бог мій; буду тебе прославляти, буду хвалити імя твоє; ти бо вчинив речі дивні; задуми давні спевнились; - так! Ти обернув міста в купу каміння, утверджені замки - в руїну; не стало вже чужинецьких палат у містї; повіки воно не відбудуєсь. Тим тебе будуть потужні народи хвалити, а городи страшних народів боятись;

Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна.

Оного часу буде один Господь Саваот величним вінцем і короною слави для останків свого народу;

Ви ж співати мете піснї, як уночі перед сьвятами сьвятими, а на серцї буде весело, як у того, що серед сопілок ійде на гору Господню, до твердинї Ізрайлевої. І загрімить Господь гласом величним, і явить важку руку свою в гнїву й поломї пожераючого огню; в бурі й повіддї та камінному грядї.

Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;

Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.

Вернуться визволені Господом; із радісними піснями прийдуть на Сион; і радість вічна буде над головою в їх; радощі й веселощі знайдуть вони, а смуток і воздиханнє від них віддаляться.

Господь - моя поміч; тим то ми будемо по всї днї життя нашого при голосї струн висьпівувати піснї в домі Господньому.

Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.

Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби?

Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї? Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло. Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних - у пусту марницю.

Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.

Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?

Віяти меш їх, а вітер буде розносити їх, ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим.

Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам. Давно обіцяне вже спевнилось, а що буде, я возвіщу; нїм воно станесь, я звіщу вам. Сьпівайте ж Господу нову пісню, оддавайте хвалу йому від конця до конця сьвіту; плаваючі по морі і все, чим воно повне - острови й ті, що живуть на них. Нехай озветься голосно пустиня, й міста її, оселї, де живе Кедар; нехай радісно загомонять, що живуть на скелях, нехай викликують із верхів гірських. Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах.

Кожного, хто називається імям моїм, кого я сотворив на славу менї, кого з'образував і устроїв.

А мої сьвідки, - говорить Господь - ви й слуга мій, що я його вибрав, щоб ви знали й вірили менї та й зрозуміли, що се - я: передо мною не було Бога, та й опісля не буде. Я, я - Господь, та й нема спасителя крім мене.

Я бо - Господь, Сьвятий ваш, творець Ізраїля, царь ваш.

Нарід сей виобразую я для себе; він мене прославить.

Се глаголе Господь, царь Ізрайлїв, і його відкупитель, Господь сил: Я первий, я й останній; крім мене нема Бога.

Звеселїтеся ж, ви, небеса, про Господнє дїло; викликайте, глибинї земні; зашуміте радісно, ви гори з гаями й борами своїми; відкупив бо Господь Якова й прославиться в Ізраїлї.

Я - Господь, і нема иншого; нема Бога крім мене; я підперезав тебе, хоч ти мене ще й не знаєш, Щоб дознались од восходу аж до заходу сонця, що нема понад мене, що я - Господь і нема иншого. Я роблю й сьвітло й темряву, посилаю долю й недолю; я, Господь, усе це роблю.

Так бо говорить Господь, сотворитель небес, - він, Бог, що создав землю й приспособив її; він же утвердив її, та й не надармо сотворив її; він приспособив її, щоб на нїй жили: Я - Господь, а иншого нема;

Обернїтесь же до мене, й прийміть спасеннє, всї краї землї, бо ж я - Бог, а иншого нема. Сам собою я клянуся: - а з уст моїх виходить тілько слово справедливе, слово незмінне, - що передо мною пригинатись буде всяке колїно, та що на моє імя будуть присягатись усї язики.

Спогадайте давні давна, від початку віків, що я Бог, і нема иншого Бога, нема менї рівнї. Я прорікаю заздалегідь наперед те, що колись буде, й від давнезних давен говорю про те, що ще не сталось; задуми мої спевняться, та й усе, що хочу, я вчиню.

(се глаголе) Відкупитель наш - Господь Саваот імя йому, Сьвятий Ізрайлїв:

Слухай же, Якове, й Ізраїлю, мій покликаний: я все той самий, я первий і я останній. Землю втвердила рука моя, і правиця моя розпростерла небеса; кликну їх, а вони разом передо мною стануть.

Так говорить Господь, визволитель Ізраїлїв, Сьвятий його, до зневажаного всїма, погордженого в народї, до раба в можних: Царі побачать, та й повстають; князї поклоняться задля Господа, що вірний у слові; задля Сьвятого Ізрайлевого, що вибрав тебе.

Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.

Загомонить голос сторожів твоїх - піднімуть голос, і всї разом радісно воскликнуть; бо своїми побачать очима, що Господь у Сион вертає. Звеселїться ж, засьпівайте разом, ви, розвалини Ерусалиму, бо потїшив Господь нарід свій, визволяє Ерусалим.

Се бо сам твій творець стане мужем твоїм; на ймя йому - Господь Саваот; він відкупитель твій, Сьвятий Ізраїля; він Богом всієї землї названий буде.

Тим же то вийдете ви в радощах, і спокій буде вас супровожати; гори й узгірря сьпівати муть навперід вас піснї, і всї дерева в полі - плескати муть вам у долонї.

Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.

Вже не сонце буде тобі сьвітлом щоденним, не місяць - яснотою; а сам Господь буде вічним сьвітлом тобі, і Бог твій - славою твоєю. І не зайде вже сонце твоє й місяць твій не згасне, бо Господь буде тобі вічним сьвітлом, і скінчаться днї смутку твого. І нарід твій, всякий праведний навіки унаслїдує землю, - яко пагонець насаду мого, як рук моїх дїло, на прославу мою.

Сповістити сумним у Сионї, що даний їм буде вінець замість попелу, замість плачу - єлей радощів; замість сумовитого серця - одежа слави; й назвуть їх сильними в справедливостї, насадом Господнїм на його прославу.

Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;

Нї, тілько ти - отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, - отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.

Тепер же, Господи, - та ж ти наш отець; ми глина, а ти творець наш, і всї ми - дїло руки твоєї.

Так говорить Господь: небо - престол мій а земля - підніжок ногам моїм; де ж ви збудуєте дом менї, і де місце спочинку мого?

Бо як нове небо й земля нова, що я сотворю, все будуть передо мною, говорить Господь, так буде рід ваш і імя ваше. Тодї місяць за місяцем, субота за суботою приходити ме всяка людина перед лице моє, щоб поклін менї оддавати, говорить Господь.

Чи вже ж ви та не боїтесь мене, говорить Господь, чи й передо мною не затремтите? Я ж положив морю гряницею піски, вічною гряницею, яку воно не переступить; і хоч филї його напирають, та годї їм перемогти; хоч вони бурхають, та не здолїють перейти.

Господь же справдешній Бог, се живий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить земля, і погрози його не здолїють видержати народи.

О, сьпівайте Господеві, хвалїте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходїїв. -

Хиба ж сховається людина в потайне місце, де б я її не бачив? говорить Господь. Чи ж не сповнюю я небо й землю? говорить Господь.

Хиба ж моє слово не похоже на огонь, - говорить Господь, - і не поможе молот, що розбиває скелю?

І шукати мете мене та й знайдете, як тілько шукати мете мене всїм серцем вашим.

Ой Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю: в тебе нема нїчого неможливого; Ти подаєш милость тисячам і відплачуєш батькївські гріхи в нутро дїтям по них; Ти, Боже великий і могучий, що ймя тобі Господь сил небесних.

Ось, я - Господь, Бог усякого тїла, то ж у мене та було б що неможливе?

Буде знов чути радісний і веселий гомін, сьпіви молодому князеві й молодій княгинї, голоси мовляючих: Хвалїте Господа Саваота, благий бо Господь і віковічня ласка його, та голос приносячих жертви подячні в дому Господньому; бо я приверну полонян сієї землї до давного стану, говорить Господь.

Вставай, голоси всю ніч, з початком кожної стражі нічної; виливай водою серце твоє перед лицем Господа; здіймай до його руки твої про життє дїток твоїх, що помирають голодною смертю по углах усїх улиць твоїх.

Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):

Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.

І як вони йшли, чув я шум їх крил, нїби бурханнє великої води, неначе грім Всемогучого, голосний шум, як се гуде в військовому таборі; а коли вони з'упинялись, то крила спускали. Бо як давався чути голос з понад твердинї, що була над головами в їх, тодї вони з'упинялись і опускали крила. А понад твердинею, що була над головами в їх, була подобина престолу, з вигляду, як би з каменя сафиру, а над подобинею престолу видко було подобину чоловіка, що седить на йому. І видїв я наче палаючу мідь, як огняне сяєво в серединї його кругом; від поясницї його й висше, та й від виду поясницї його й низше бачив я, наче огонь, і було проміннє навкруги. Якою буває веселка на облаках в дощовий день, такий вид мало те сяєво навкруги.

І підняв мене дух у гору, й чув я позад себе голос, наче гуку громового: Благословенна велич Господня, (рушаюча) з місця свого!

І рушив я та й пійшов у поле, і ось, стояла там велич Господня, - така велич, яку бачив я на річцї Хеварі, і я впав на лице своє.

І ось, там слава Бога Ізраїлського, схожа на те видиво, що бачив я на полі.

Господня ж слава знялась із херувима до храмового порога, й сповнила хмара храм, та й двір був повен сяєва слави Господньої. І чути було шум крил херувимових аж у крайньому придвіррі, мов би голос всемогущого Бога, як він говорить.

І покинула слава Господня храмовий поріг та й стала над херувимами. І замахали херувими крильми, й знялись угору перед очима в мене від землї; як вони підіймались, та й колеса коло них. І з'упинились вони коло ввіходу в восточню браму в Господньому дому, а над ними сияла слава Бога Ізрайлевого.

Тодї підняли херувими крила свої, а колеса з ними, слава же Господа Бога Ізрайлевого була над ними. І знялась слава Господня зпосеред міста та й з'упинилась над горою, що на востоцї од городу.

І явлю себе великим і сьвятим, і дам себе пізнати в очах многих народів і взнають, що я - Господь.

І се - слава Бога Ізрайлевого йде від востоку, а голос його, нїби гук вод многих, і землю осияло від слави його. Видиво се було таке ж саме, яке я бачив перше, як раз таке, яке я бачив, прийшовши заповісти пагубу містові, та й обидва видива схожі на ті, які бачив я при ріцї Ховар. І впав я на лице моє. І ввійшла слава Господня в храм брамою, оберненою лицем ід сходу сонця. І підняв мене дух, і ввів мене в середнїй двір, і се - слава Господня сповнила ввесь храм. І почув я когось, що говорить до мене з храму, й муж стояв коло мене, Та й промовив до мене: Сину чоловічий! се місце престолу мого й місце під стопи ніг моїх, де жити му серед синів Ізраїля во віки; й не буде вже дом Ізрайлїв поганити сьвятого імени мого, нї вони, нї царі їх, блудуваннєм своїм і трупами царів своїх на висотах їх.

Тодї привів мене дорогою брами північньої навпроти храму, аж се - слава Господня сповнила дом Господень, і впав я на лице моє.

І відкрита була тайна Даниїлові в нічному видиві, й славив Даниїл Бога небесного. І промовив Даниїл: Нехай буде хвалене ймення Господнє від віку й до віку, бо в нього мудрість і сила; Він змінює час і роки, скидає царів і настановлює царів, дає мудрість мудрим і розум розумним; Він відкриває, що глибоко й закрите, він знає, що в темряві, і сьвітло пробуває з ним. Дякую тобі й славлю тебе, Боже батьків моїх, що обдарував мене мудрістю й силою, та відкрив менї те, про що ми благали тебе; бо ти відкрив нам цареву річ.

А по часах тих царств здвигне Бог небесний царство, котре повіки не розпадеться, та й се царство не перейде до другого народу; воно повалить і поторощить усї царства, а само стояти ме по віки вічні,

Як же минули ті часи, я, Навуходонозор, підвів очі мої до неба, й мій розум вернувся до мене; й благословив я Всевишнього, хвалив і прославляв Всесущого, которого власть - власть вічна і которого царство - від родів до родів.

А тепер я, Навуходонозор, славлю, й вивисшую й величаю Царя небесного, которого всї дїла праведні, стежки правдиві, й котрий має силу присмирити тих, що ведуться гордовито.

А після всього бачив я, що поставлено престоли, й засїв Стародавний; убраннє на ньому було біле, неначе снїг, а волоссє на голові в нього - як чиста вовна; престол його - як полумє огняне, колеса ж престолу, як палаючий огонь. Огняна ріка виходила й проходила попри нього; тисячі тисяч служили йому й силенна безлїч стояла перед ним; суддї засїли, й розгорнулись книги.

І бачив я в ночнїх видивах, аж се з небесними хмарами йшов нїби Син чоловічий, дійшов до Стародавного й приведено його до нього. І дано йому власть, славу й царство, щоб усї народи, племена й язики йому служили; власть його - власть віковічна, що нїколи не минеться, і царство його не повалиться.

Потім обіймуть царство сьвяті Всевишнього й володїти муть царством по вік і по віки вічні.

А царство й власть і величність царська по всьому піднебесї дана буде народові сьвятих Всевишнього, що його царство - царство вічне, й усї володарі будуть служити й коритись йому.

Стане він кріпко й пасти ме в силї Господнїй, в величностї імені Господа, Бога свого, й будуть вони жити безпеч, бо великим буде він аж до окраїн землї.

Перед ним тремтять гори й горби тануть, і земля хитається перед лицем його, весь круг земний і все, що живе на нїй.

Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море.

Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий - від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю. Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.

Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.

Двигону всї народи, - й прийде Той, що його бажають усї народи, й сповню дом сей славою, говорить Господь сил небесних.

І сам я, говорить Господь, буду йому поломяним муром, і прославлю себе посеред його.

Тодї озвався він і сказав менї: Се, - Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Нї військом, нї силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних.

Так, він збудує дом Господень і увінчається славою, й засяде й володїти ме на престолї свойму; буде ж він і сьвященником на престолї свойму, й буде рада мира між сим і другим (престолом).

Веселися, Сионова дочко, викликай радісно, дочко Ерусалимська: Се Царь твій надходить до тебе, справедливий і спасаючий, тихий - сидячи на ослятї, синї яремної осліцї.

І стануть ноги його на горі Оливній, що навпроти Ерусалиму до сходу сонця, й розпадеться Оливна гора надвоє по серединї на схід сонця й на захід, вельми великою долиною, і половина гори відхилиться 'д півночі, а друга - 'д полудню.

І царювати ме Господь над усією землею; один тодї буде Господь, і одно ймя його.

Та богобоязні ось як говорять один одному: Вважає Господь і чує все, та й перед лицем його списується памяткова книга про тих, що бояться Господа й почитають імя його.

Ось дїва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог.

говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.

І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него. І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.

І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!

Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.

А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.

так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.

Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тодї віддасть кожному по дїлам його.

й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми.

Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.

Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались, і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?

Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. Се перва й велика заповідь.

І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою. І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його.

Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;

І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.

Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.

і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глаголючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.

І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились. І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.

І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!

Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть; і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.

І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.

Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.

І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правицї в Бога.

І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.

І рече Мария: Величає душа моя Господа, і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,

бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.

І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.

І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.

І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.

Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.

Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?

Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:

Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.

Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.

Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога, і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.

І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили, говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах! А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм. І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

І тодї побачять Сина чоловічого, йдучого на хмарі з силою і славою великою.

Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої. І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.

Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.

Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.

І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.

Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.

Той мусить рости, я ж малїти. Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.

Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів. Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.

Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.

Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.

Я і Отець одно.

Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?

Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.

Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.

Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.

Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.

І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.

У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками.

Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічнє життє. Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа. Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити. А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути.

Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.

Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?

Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од сьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. Рече тодї Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.

Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.

Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський. Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи. Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський. Відказав Пилат: Що написав, написав.

І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.

Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.

Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.

Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога, і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.

Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);

О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних хмарах домує,

обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його! Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?

Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.

То ж благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.

Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.

щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу. Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв, а для поган - з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му. І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його. І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.

Тому ж, що може вас утвердити по благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної, тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелїнню вічнього Бога, на послуханнє віри, усїм народам звіщеної, - єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь.

Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.

та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.

Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.

І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.

Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого, котрому слава на віки вічні. Амінь.

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,

на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,

щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його; і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим, котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його.

щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих, і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі віруємо, по дїйству превеликої потуги Його, котру вдїяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правицї в себе на небесах, вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому, і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усїм у церкві, котра єсть тїло Його, повня Того, хто сповняє все у всьому.

Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, від котрого всяке отцївство на небесах і на землї зветь ся, щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку, щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою. Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас. Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.

один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.

Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві, дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,

сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,

Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь.

Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива. Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князївства, чи властї, - все Ним і для Него сотворене. Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть. І Він голова тїлу і церкві, Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати. Бо зволив (Отець), щоб у Ньому вселилась уся повня, і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне.

котрим Бог зволив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре єсть Христос в вас, надїя слави,

Бо в Ньому живе вся повня Божества тїлесно. І ви сповнені в Ньому: бо Він голова всякому князївству і властї.

Коли ж оце воскресли ви з Христом, то гірнього шукайте, де Христос сидить по правицї в Бога. Про гірнє думайте, (а) не про земне. Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї. Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.

Слово Христове нехай вселяєть ся в вас, багате на всяку премудрість, навчаючи і наставляючи самих себе псальмами та гимнами, та піснями духовними, у благодатї сьпіваючи в серцю вашому Господеві. І все, що нї робите словом або дїлом, усе в імя Господа Ісуса, дякуючи Богу й Отцеві через Него.

до чого покликав вас благовістєм нашим, щоб здобути ся слави Господа нашого Ісуса Христа.

Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.

котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами; один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь.

І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, і спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.

ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі. І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми. Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.

а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти.

глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.

Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,

анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.

Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,

Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом. Бо наш Бог - огонь пожирающий.

Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть "овощ уст", що визнають імя Його.

Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа, нехай звершить вас у всякому доброму дїлї, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.

Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся; хто радїє? нехай сьпіває.

котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і властї і сили.

Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь.

коли ж яко Християнин, то нехай не соромить ся, а прославляє Бога за сю участь.

Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте, Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушно). Йому слава і держава по вічні віки. Амінь.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його. Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

а ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.

єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь.

і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй, (і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму,) слава і держава по вічні віки. Амінь. Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь.

Я Альфа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде, Вседержитель.

І обернув ся я, щоб побачити, чий се голос, що глаголав до мене; а обернувшись, побачив я сїм сьвічників золотих; і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, з'одягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудех золотим поясом. Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна; а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод; а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй. І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останнїй, і живий; і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти.

І зараз був я в дусї; і ось, престол стояв в небі, а на престолї Сидячий; а Сидячий був подібний видом до каменя ясписового і сардинового; і веселка кругом престола, подібна видом як смарагд. А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, з'одягнених у білі одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї.

А з того престола виходять блискавки, громи і голоси; і сїм сьвічників огняних горять перед престолом, а се сїм духів Божих: А перед престолом море шклянне, подібне до христалї. А в серединї престола, і кругом престола четверо животних, повні очей зпереду і ззаду.

А четверо животних мали, кожне з осібна, по шість крил в округ, а в серединї повно очей; і не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде. І, коли давали ті животні славу і честь, і подяку Сидячому на престолї, Живучому по вічні віки, упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолї, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи: Достоєн єси, Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено.

І один із старцїв каже менї: Не плач; ось, побідив лев, що з роду Юдиного, корінь Давидів, щоб розгорнути книгу, і розломити сїм печатїй її. І поглянув я, і ось, по серединї між престолом і чотирма животними, і по серединї старцїв, стоїть Ягнятко, наче заколене, і мало сїм рогів, і сїм очей, а се сїм духів Божих, що послані по цїлій землї. І прийшов, і взяв книгу з правицї Сидячого на престолї. І коли взяв книгу, то чотири животні і двайцять чотири старцї впали перед Агнцем, маючи кожний кобзу і чашу золоту, повну пахощів, що були молитви сьвятих. І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і отворити печатї її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган, і зробив єси нас Богу нашому царями і священиками; і царювати мем на землї.

І я бачив і чув голос ангелів многих кругом престола і животних, і старцїв; і було число їх тьма тьмами і тисячі тисячами, глаголючи голосом великим: Достоєн Агнець, заколений, приняти силу й багацтво, й премудрость, і кріпость, і честь і славу. І всяке створіннє, що в небі, і на землї, і під землею, і що на морю, і все, що в них, чув я, що говорило: Сидячому на престолї і Агнцеві благословеннє, і честь, і слава і держава по вічні віки. А четверо животних сказали: Амінь, а двайцять чотири старцї упали, і поклонились Живучому по вічні віки.

Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх. І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві. І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу, говорячи: Амінь; благословеннє, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь.

Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолї оселить ся в них.

І затрубив семий ангел, і постали великі голоси на небі, глаголючи: царства сьвіта стали (царствами) Господа нашого й Його Христа, і царювати ме по вічні віки. А двайцять і чотири старцї, що перед Богом сидїли на престолах своїх, впали на лиця свої, і поклонились Богу, глаголючи: Дякуємо Тобі, Господи і Боже вседержителю, що єси, і був, і прийдеш, що приняв єси силу Твою велику і воцарив ся єси.

І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч.

І чув я голос із неба, наче голос многих вод, і наче голос великого грому; і чув я голос кобзарів, що грали на кобзах своїх. І сьпівають, як би нову пісню, перед престолом, і перед чотирма животними і старцями. І нїхто не зміг навчитись піснї, тільки сто сорок чотири тисячі, що викуплені від землї. Се що не опоганились з жінками, вони бо чисті. Се що йдуть слїдом за Агнцем, де б Він не йшов. Се що викуплені від людей, первістки Богу і Агнцеві. І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим.

глаголючи голосом великим: Бійте ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод.

І поглянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидїв подібний Синові чоловічому, а на голові Його вінець золотий, а в руцї Його гострий серп.

І сьпівають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, глаголючи: Великі і чудні дїла Твої, Господи Боже Вседержителю; праведні і правдиві дороги Твої, Царю сьвятих. Хто не убоїть ся Тебе, Господи, і не прославить імени Твого? Ти бо один сьвятий, бо всї народи прийдуть і поклонять ся перед Тобою; бо Твої суди обявились.

І наповнив ся храм димом слави Бога, і сили Його; і нїхто не міг увійти в храм, доки не скінчилось сїм пораз семи ангелів.

Ті воювати муть з Агнцем, і Агнець побідить їх, бо Він Пан панів і Цар царів, а ті, що з Ним, покликані і вибрані і вірні.

А після сього чув я наче грімкий голос великого народу в небі, що казав: Алилуя! Спасеннє і слава і честь і сила Господеві Богу нашому;

І впали двайцять і чотири старцї, і чотири животні, і поклонились Богу, сидячому на престолї, глаголючи: Амінь! Алилуя! А з престола вийшов голос і глаголав: Хвалїте Бога нашого, всї слуги Його, і боящі ся Його, і малі і великі. І чув я наче голос народу великого, і наче голос многих вод, і наче голос сильних громів, що казали: Алилуя! обняв бо царство Господь Бог Вседержитель. Радуймо ся і веселїмо ся, і даймо славу Йому; прийшло бо весїллє Агнця, і жена Його приготовила себе.

Очі ж у Нього, як огняна поломінь, а на голові Його много корон; а мав Він імя написане, котрого нїхто не знав, як тільки Він сам. А з'одягнений Він в одежу, закрашену кровю, а ймя Його зоветь ся: Слово Боже. А війська, що на небі, йшли слїдом за Ним на білих конях, з'одягнені у виссон білий і чистий. А з уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і сам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя.

А на одежі в Нього, і на поясницї в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів.

І бачив я престол великий білий, і Сидячого на ньому, від котрого лиця утїкла земля і небо, і місця не знайдено їм. Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по дїлам їх.

І бачив я нове небо й нову землю; перве бо небо і перва земля перейшла, а моря вже більше не було. А я Йоан бачив город той сьвятий, новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба, приготований, як невіста украшена чоловікові своєму. І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і домувати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх.

А храму не бачив я в ньому; бо Господь Бог Вседержитель - його храм, і Агнець. І не потрібує город той сонця, анї місяця, щоб сьвітили в ньому, бо слава Божа осьвітила його, а сьвітильник його - Агнець.

І показав менї чисту ріку води життя, ясну як хришталь, що виходила з престола Божого і Агнцевого. А посеред улицї його, та й по сей і по той бік ріки - дерево життя, що родить овощі дванайцять (раз), і що місяця свій овощ дає, а листє з дерева на сцїленнє поган. І вже більш не буде жодного проклону; а престол Бога і Агнця буде в ньому, і слуги Його служити муть Йому. І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх.

Я Альфа і Омега, почин і конець, Первий і Останнїй.