31 – Євангелізація

Це святі слова Всевишнього Бога.
Нас не цікавлять слова людей.
Для кожного, хто любить Бога... ось що говорить Бог про: Євангелізація.

3 найважливіші біблійні вірші

Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?

А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусїть і порох із ніг ваших. Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

Кожен вірш у канонічному порядку – 307 уривків

Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.

І відказав Мойсей і каже: А як же не звіряться менї, анї послухають голосу мого, та скажуть: Не являвсь тобі Господь?

І каже Мойсей Господеві: Ой Господе! Не проречистий я нї здавна, нї з того часу, як почав єси глаголати рабові твойму. Нї! покволий у мові й тугоязикий. І каже Господь Мойсейові: Хто дав уста чоловікові? Або хто сотворив нїмого, чи глухого, чи видющого, чи слїпуючого? Хиба не я, Господь? Оце ж ійди, і я буду в устах твоїх, і навчати му тебе, що тобі промовляти.

І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла. І запалав гнїв Господень на Мойсея, і рече: Хиба не знаю, що твій брат Арон, Левієнко, уміє добре промовляти? І се він вийде на зустріч тобі і, побачивши тебе, звеселиться в серцї свойму. І промовляти меш до його, вкладувати меш слова мої в уста його, я ж буду в устах у тебе і в устах у його, і навчати му вас, що вам чинити. І він буде речником твоїм до людей, і він тобі буде устами, ти ж йому будеш Богом.

Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, надїлю вам, як обітував Мойсейові:

Сьпівайте Господеві, всї краї, сповіщайте щоденно про спасеннє його. Оповіщайте поганам про славу його, усїм народам про чуда його;

Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш! Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.

Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку. Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько. Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої. І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!

Сьпівайте Господеві, прославляйте імя його, звіщайте з дня на день спасеннє його! Ясуйте між народами славу його, між усїма родами - чудеса його.

І перед царями говорити му про сьвідчення твої і не посоромлюсь.

Хто сїє з сльозами, той збере з піснями. Іде з плачом, несе сїмя сїяти; вертає домів веселий, несучи снопи свої.

Постав, Господи, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх!

Рід перед родом прославить твори твої, і звістить про могучі дїла твої.

Безбожний робить роботу безнадїйну-непевну; хто ж сїє правду, тому певна нагорода.

Доробок праведного - дерево жизнї, й мудрий пригортає серця.

Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї. Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими. Хто відкидає упомин, - не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, - набуває розуму. Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.

Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.

Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна. І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.

Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.

Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку. Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.

Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.

Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.

Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.

Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;

Хто позирає на вітер, тому не сїяти, а хто дивиться на хмари, той не жати ме.

З ранку сїй насїннє твоє й не давай увечері спочивати руцї твоїй, бо не знаєш, чи се, чи те буде удатнїйше, або чи те, чи се однаково добре буде.

Опріч того, що проповідник був про себе мудрий, навчав він іще й людей знаття. Він розвідував, розбірав і зложив багацько приповістей. Проповідник старався добірати хороші вискази, й слова правди списав вірно.

І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!

І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете; Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив. І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.

Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, - як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.

На всїй сьвятій горі в мене одні одним шкодити не будуть, бо земля так повна буде розуміннєм Бога, як водою море.

Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш!

Які ж гарні на горах ноги благовістника, що мир возвіщає, що вістить радість, проповідає спасеннє, що говорить Сионові: Зацарював Бог твій!

Дух Господа Бога (спочив) на менї, бо Господь помазав мене на те, щоб принести благу вість убогим; післав мене сцїляти сокрушених серцем; вістити невольникам визвол на волю, а увязненим - відчиненнє темницї; Проповідувати рік примирення Господнього й день пімсти Бога нашого, потїшити всїх засумованих; Сповістити сумним у Сионї, що даний їм буде вінець замість попелу, замість плачу - єлей радощів; замість сумовитого серця - одежа слави; й назвуть їх сильними в справедливостї, насадом Господнїм на його прославу.

Я же промовив: Ой Господи Боже! я ж не вмію говорити, бо ще молодий. Господь же рече до мене: Не кажи: Я молодий, бо до всїх, до кого пошлю тебе, пійдеш ти, й усе, що накажу тобі, будеш говорити. Не страхайсь перед ними, я бо з тобою, щоб тебе рятувати, сказав Господь. І простяг Господь руку свою й доторкнувся уст моїх; і сказав менї Господь: Се вложив я мої слова в уста тобі.

Тим часом пошлю многих рибалок, говорить Господь, щоб їх повиловлювали, а потім пошлю многих ловцїв, щоб уганяли за ними по кожній горі й по кожному узгіррю й по всїх скеляних рощілинах.

І сказав до мене: Сину чоловічий! з'їж, що перед тобою, з'їж оцей звиток, та й іди й говори до синів Ізрайлевих. Тодї отворив я уста, а він дав менї з'їсти той звиток; І сказав менї: Сину чоловічий! нагодуй черево твоє, й засити утробу твою сим звитком, що передаю тобі. І я з'їв, і був він ув устах моїх такий солодкий, як мід. І сказав менї: Сину чоловічий! встань та й іди до Ізрайлевого дому, й говори до них моїми словами;

І розумні сияти муть, неначе сьвітила на небі, а навернувші многих до праведностї - неначе зорі, повік, на завсїди.

І надійшло слово Господнє до Йони вдруге: Вставай, подайсь у Ниневію, город великий, і проповідуй в йому, що я повелїв тобі.

І почав Йона проходити город, скілько мож за один день перейти, й проповідував, говорючи: Ще сорок день, а Ниневія стане розвалищем. І повірили Ниневійцї Богу: оголосили піст, і понадївали волосяницї, від найбільшого та й до найменьшого. Бо поголоска про се дойшла до царя Ниневійського, - й устав царь із свого престолу, скинув із себе царську одежу свою, й закутавсь у волосяницю, і сїв на попелї. І звелїв сповістити в Ниневії й заповісти від іменї царського й вельмож своїх, щоб нї люде, нї скотина, нї воли анї вівцї нїчого не їли й не пасли та й води не пили; Та щоб окриті були вереттєм - людина й скотина, й скілько сили, взивали до Бога, та щоб кожне покинуло ледачу дорогу свою й неправедні вчинки рук своїх. Хто знає, може Бог іще змилосердиться й відверне від нас палаючий гнїв свій, і ми не погинемо. І побачив Бог їх учинки, що вони покинули свою ледачу дорогу, й пожалував Бог наслати на них те лихо, яким їм був загрозив, і не наслав.

Ось, на горах бачу стопи посла з доброю вістю, що сповіщає мир: Сьвяткуй, Юдо, твої сьвята; спевняй обіти твої, бо вже не буде переходити по тобі безбожник: він вигиб до нащадку.

Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській, і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.

Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва? Принесїть же овощ достойний покаяння;

Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.

З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.

І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими. Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним. І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човнї з Зеведеєм, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх. Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.

І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.

Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене. Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас. Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі; і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї, так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодїї підкопують ся і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодїї не підкопують ся й не крадуть. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого. Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої.

І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.

а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось. Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.

Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші, анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палицї: бо робітник достоєн харчі своєї. І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете. А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господї. І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.

А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусїть і порох із ніг ваших. Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби. Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть; і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати. Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть дїти на родителїв, і вбивати муть їх. І ненавидїти муть вас усї за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся. Коли ж вас гонити муть у тому городї, втїкайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її. І будуть ворогами чоловікові домашні його. Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене. Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її. Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.

І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.

слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній; а ось тут більший од Йони.

І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його. Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

Оце ж послухайте приповістї про сїяча. Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй. Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.

Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.

Рече тодї Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її. Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою? Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тодї віддасть кожному по дїлам його.

І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій. І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій. І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла, і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли. Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само. Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла? Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите. Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих. І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию. Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию. І взявши вони, нарекали на господаря, говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку. Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною? Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі. Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?

Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє. Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали. Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні. Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого. І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного. І багато лжепророків устане, й зведуть многих.

І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець.

І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї. Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.

Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів.

Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого, і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки. І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей. І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.

І рече до них: Ходїмо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.

І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти: і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.

І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте? Сїяч слово сїє. Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх. Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся. А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово, та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає. Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї; а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.

Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе. І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.

І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей, щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї. І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.

А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому. І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.

І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів. Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.

Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.

Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм. І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.

Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.

Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх. І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву. Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.

як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;

щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.

І ходив він по всїй околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів, як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустинї: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними; і побачить усяке тїло спасеннє Боже.

І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.

Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.

Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи. Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили. Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш. І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.

А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.

Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують. І блажен, хто не зблазнить ся мною.

І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,

Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його. А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости. А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його. А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає. Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця? Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.

Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже. Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся. Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають. Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу. Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.

Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.

Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти. І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих. І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте. І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.

А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них. Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.

Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною. Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її. Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого. Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.

Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм. Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.

Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.

У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть: І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже. Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.

Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповідї Йониній; а ось більший Йони тут.

Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене перед людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими. Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь перед ангелами Божими.

Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете: бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.

Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодїй не приступає, анї міль не їсть. Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.

Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленнє: буде бо від нинї пятеро в одній хатї роздїлених, троє проти двох, і двоє проти трох. Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.

Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих; і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове. І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї. А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї. А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти. І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди. І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце. І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя. Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути. І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути. Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?

Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,

Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого. І станеть ся воно вам на сьвідкуваннє.

Постановіть же в серцях ваших наперед, не готовитись відказувати: я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.

Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв: і вбивати муть деяких з вас. І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.

І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого. Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.

і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму. Ви ж сьвідки сього.

Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.

Назавтра хотїв Ісус вийти в Галилею, і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.

Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого. Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись? Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже. Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух. Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш. Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.

Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте. Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?

Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє. Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його. Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.

Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.

Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне. Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.

Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.

Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете, і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.

Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.

Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.

Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби. Каже тодї ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море. Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землї, а локот на двістї), тягнучи невода з рибою. Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хлїб. Рече їм Ісус: Принесїть риби, що вловили тепер. Улїз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід.

А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.

І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа. Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.

Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.

хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.

Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього, і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа, котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.

Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.

і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове. Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть. Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.

І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє, і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса. А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.

І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.

І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей, кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того. Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.

Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх. Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.

Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.

Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.

Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.

Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове. І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі. І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.

Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх); ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,

І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим. Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його. Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.

Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.

і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром. Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.

Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!

Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса. І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.

А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,

А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.

Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган. Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.

Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя. Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.

Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх. Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.

Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян. Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.

Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.

і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.

І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию, укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї. Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух. Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду. І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам. Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.

Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили, а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись? Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.

По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання, виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус, котрого я звіщаю вам. І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало.

Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є.

Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні. Бо, ходячи та дивлячись на божницї ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам. Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних хмарах домує, нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх, щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас. Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми. Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повелїває всїм людям усюди каятись; бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.

Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес. Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове. І почав одважно говорити в школї. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень.

Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже. Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана. Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.

і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї. Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.

Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.

Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.

Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,

відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей: що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.

Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него, проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.

Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всїх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.

Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я. От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати. Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.

Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічнє в Христї Ісусї, Господї нашім.

щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє. Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його. Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.

Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?

Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже. Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землї бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.

силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове.

Тому ж, що може вас утвердити по благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної, тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелїнню вічнього Бога, на послуханнє віри, усїм народам звіщеної, -

Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів. Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа. Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.

Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих. Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають, ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість: тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.

І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого. І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили, щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.

Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають, а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.

Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих. Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий. Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.

Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.

І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.

Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив. Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї. Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.

По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує. Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.

Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!

Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї. За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.

Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати: Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати; беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних; недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.

Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того).

Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре. І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.

Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?

Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.

Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої, як же не більше служеннє духа буде в славі? Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою. Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.

Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,

Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення, яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.

Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.

(Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)

Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,

Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.

Оце ж: хто сїє скупо, скупо й жати ме; а хто сїє в дарах, в дарах і жати ме.

Хто ж дає насїннє сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насїннє ваше і зростить засїви праведности вашої),

щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.

Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?

Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим. Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.

Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна; що бо чоловік сїє, те й жати ме. Бо хто сїє тїлу своєму, од тїла жати ме зотлїннє; а хто сїє духу, од духа пожне життє вічнє.

і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,

І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,

і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

і за мене, щоб менї дано слово на відкриваннє уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя; Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобає менї глаголати.

і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово. Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа. Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм, а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу. Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правдї, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.

коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем. Тепер радуюсь у страданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тїлї моїм (смертному) за тїло Його, котре єсть церква, котрої став я слугою по доморядництву Божому, даному менї про вас, щоб сповнити слово Боже, тайну закриту од віків і од родів, тепер же явлену сьвятим Його, котрим Бог зволив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре єсть Христос в вас, надїя слави, котрого ми проповідуємо, наставляючи кожного чоловіка всякої премудрости, щоб нам представити кожного чоловіка звершеного в Христї Ісусї.

знаючи, що від Бога приймете нагороду наслїддя; Господу бо Христу служите.

молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаголати тайну Христову, за котру я і в кайданах, щоб явив я її, як подобає менї глаголати. У премудростї ходїть перед тими, що осторонь, викупляючи час. Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати.

Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас. І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,

нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою. Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі, а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші. Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок. Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли. Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх, оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі. Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.

як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день.

до чого покликав вас благовістєм нашим, щоб здобути ся слави Господа нашого Ісуса Христа. Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнєм нашим.

Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав єси добре визнаннє перед многими сьвідками.

Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога, що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних, тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм, для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган. З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою. Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем. Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нї на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають. Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди. Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,

проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою. Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом, і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся. Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.

Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідане від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,

щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса. Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате. Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,

Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаєть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись. Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його. Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.

Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.

котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нинї звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись.

як народжені не з тлїнного сїмя, а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік. Бо "всяке тїло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав; а слово Господнє пробуває по вік." Се ж слово - благовіствоване між вами.

яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє; коли покушали, що благий Господь.

Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї"; і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.

Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;

а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом; маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї.

Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.

Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.

Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся. По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого. Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого. А се сьвідченнє єсть, що життє вічнє дав нам Бог, а се життє у Синї Його.

котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видїв.

Ось, стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною.

І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві.

І дам двом моїм сьвідкам, і пророкувати муть днїв тисячу двістї шістьдесять, з'одягнені у веретища. Се дві оливинї, і два сьвічники, що перед Богом землї стоять. А коли хто схоче з'обідити їх, то огонь вийде з уст їх, і пожере ворогів їх; і коли хто схоче з'обідити їх, то (й) він мусить так бути вбитий. Сї мають власть зачинити небо, щоб не йшов дощ за днїв їх пророкування, і мають власть над водами, обернути їх у кров, і вдарити на землю всякою поразою, скільки раз схочуть.

А коли скінчять сьвідкуваннє своє, то зьвір, вийшовши з безоднї, заведе з ними війну, і побідить їх, і повбиває їх. А трупи їх будуть на улицях великого города, що зоветь ся духовно Содома й Єгипет, де і Господь, наш розпятий. І бачити муть (многі) з людей, і родів, і язиків, і народів трупи їх три і пів дня, і не дозволять до гробів положити трупів їх. І радувати муть ся над ними ті, що домують на землї, і веселити муть ся; і дари посилати муть один одному; бо сї два пророки мучили домуючих на землї. А після трьох і пів дня дух життя від Бога зійшов на них, і вони встали на ноги свої, а великий страх напав тих, що видїли їх.

І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.

І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповідї Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа.

І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим.

А після сього чув я наче грімкий голос великого народу в небі, що казав: Алилуя! Спасеннє і слава і честь і сила Господеві Богу нашому;

І рече менї: напиши: Блаженні, хто покликаний на вечерю весїлля Агнцевого. І рече менї: сї слова Божі правдиві. І впав я до ніг його, поклонитись йому; і рече менї: Нї, глянь, я слуга-товариш твій і батьків твоїх, що мають сьвідченнє Ісусове. Богу кланяй ся; сьвідченнє бо Ісусове - дух пророцтва.

І бачив я престоли, і посїдали на них, і дано їм суд; також (бачив я) душі тих, що постинано їх задля сьвідчення Ісусового, і задля слова Божого, і що не покланялись зьвірові анї образові його, і не приняли пятна на чоло своє і на руку свою; і жили і царювали з Христом тисяч років.

І ось, я прийду хутко, і заплата моя зо мною, щоб віддати кожному, яко ж буде дїло його.

Ukraine - Українська - UK

UKRK - Kulish Pulyui Ukrainian Bible - 1905

Public Domain OPEN
https://find.bible/bibles/UKRPDB/
Languages are made available to you by www.ipedge.net