18 – Фальшиві вчителі

"Змій же був хитріщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жіньцї: Чи справдї Бог сказав: Не мусите їсти нї з якого дерева райського? І каже жінка змієві: З усякого дерева райського їсти мемо," З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, анї доторкати метесь до нього, ато помрете. І каже змій жіньцї: Нї бо, не помрете. А се Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі, і будете як боги, знающі добре й лукаве.

І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала. І рече Господь Бог змієві: За те, що вдїяв таке, проклят єси між усїма скотами, і між усїм зьвірєм польовим. Лазити меш поповза, човгати меш на грудях твоїх і на череві ходити меш, і їсти меш землю по всї днї життя твого. І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.

Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене. І роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх.

Не розносити меш пустої чутки; не покладати меш руки своєї з беззаконником, щоб сьвідкувати насильство. Не ходити меш слїдом за многими ради ледарства, і не відказувати меш на судї, намагаючись за купою відхилити правду.

І не будете красти, нї ошукувати, нї брехати одно на одного.

Не будеш обмовляти між людьми твоїми, і не вставати меш на життя ближнього твого. Я Господь. Не будеш ненавидїти брата твого в серцї твойму. Докори поважно ближнього твого, щоб не бути тобі винуватим за гріх його.

Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.

Очі ваші бачили, що вдїяв Господь з Бааль Пеором; всї бо, хто ходив слїдом за Бааль-Пеором, вигубив їх Господь, Бог твій, з між вас;

Оце ж пильнуйте, щоб ви сповняли їх, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте нї праворуч нї лїворуч.

І мусиш памятати всї дороги, що ними водив тебе Господь, Бог твій, усї сорок роки, по степу, щоб впокорити тебе, щоб випробовувати тебе, щоб довідатись, що в тебе в серцї, чи додержувати меш заповідї його, чи нї. І впокорював тебе, і морив тебе голодом; і годував тебе манною, що не знав її, і не знали батьки твої, щоб ти довідався, що не хлїбом тільки живе людина, а всїм, що промовляють уста Господнї, і тим живе людина.

І мусиш знати в серцї твому, що Господь, Бог твій, карав тебе, як чоловік карає сина свого. Тим же то мусиш додержувати заповідї Господа, Бога твого, ходити дорогами його і боятись його.

Остерегайтесь, щоб не звело вас серце ваше, і щоб ви, звернувши з дороги, не служили иншим богам і не покланялись перед ними,

Усе, що заповідаю вам старайтесь сповняти; нїчого не причиниш, і нїчого не уймеш.

Коли між вами з'явиться пророк або сновидець, і покаже тобі ознаку або чудо, І справдиться ознака або чудо, про котре він казав тобі, говорючи: Ходїмо слїдом за иншими богами, що їх ти досї не знав, та будемо служити їм; То не будеш слухати того пророка або сновидця; бо Господь, Бог ваш, спокушує вас, щоб довідатись, чи справдї ви любите Господа, Бога вашого, всїм серцем вашим і всїєю душею вашою.

Коли ж пророк осьмілиться промовляти слово в імя моє, якого я не заповідав йому казати, або промовляти ме в імя богів инших: такому пророкові смерть.

А коли скажеш у свому серцї: Як же пізнати нам слова, що не від Господа? Коли пророк в імя Господнє промовив, а слово його не справдилось і не сталось, то се слово не від Господа; по своїй волї сказав його пророк; не лякайсь перед ним.

Бо непослух, се такий гріх, як і чарівництво, а своя воля, се таке як ідолопоклонність; за те, що ти відкинув слово Господнє, відкинув і він тебе, щоб не був ти царем.

Тодї виступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь же спитав: Чим? І відказав (дух): Я вийду та й зроблюсь духом ложним в устах його пророків. Господь же сказав: Ти зробиш те й підманиш його; йди й вчини так. Оце ж Господь, як бачиш, вложив ув уста всїм твоїм пророкам ложнього духа; тим часом як Господь недобре про тебе виповів.

Тодї виступив один дух і став перед лицем Господа, й промовив: Я підманю його. І спитав його Господь: Чим? Той же сказав: Я пійду й буду духом неправди в устах усїх пророків його. І рече він: Ти намовиш його й вдасться тобі; ійди і вчини так. І оце тепер попустив Господь духові неправди ввійти в уста сих пророків твоїх, але Господь вирік недобре про тебе.

І Господь, Бог батьків їх, посилав до їх посланцїв своїх з раннього ранку, бо жалував він свій народ і пробуток свій. Але вони знущались над посланими від Бога й нехтували його словами, й глузували з пророків його, доки не зійшов гнїв Господа на народ його так, що не було йому спасення.

Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.

Чого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне? Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його: Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх! Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.

Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь.

Бо нема правди в устах їх; серце їх пропасть, пелька в них роззявлений гріб; язики їх льстиві.

Проводиреві хора: Псальма Давидова. Безумний говорить в серцї своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні дїла; нема там нї одного, хто б чинив добро. Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога. Усї одвернулись, усї разом зледащіли, нема там, щоб хто робив благостиню, нема нї одного.

Зацїпи уста брехливі, що в гордостї і зневазї верзять мерзоту проти праведника!

Держи язик від злого, а уста твої, щоб не говорили зрадливо;

До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій? Ти ж зненавидїв докір, і кинув слова мої позад себе.

Пакостї промишляє язик твій, як гострена бритва, готовиш зраду. Ти любиш зло більше як добро, більше говорити брехню, як правду. Ти любиш всї імена погибелї, ти язик зрадливий! Бог знївечить тебе на віки; він вхопить тебе і вирве з домівки, і викоренить з землї живих.

Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони - обнажені мечі.

За гріхи губ їх, за слова уст їх, нехай спіймаються в гординї своїй, і за проклони і за брехню, котру росказують.

Не буде в моїй хатї жити, хто творить підступ; хто брехню говорить, не сьміє стояти перед очима моїми.

Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.

Брехню ненавиджу й гидую нею; закон твій люблю я.

Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.

Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне? Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.

Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум. У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої. Премудрим сам себе не величай у думцї; бійся Господа й остерегайсь лихого.

Відкидай від себе лукавство уст, і зрадливість язика держи оддалїк від себе.

Очі твої нехай просто позирають, і війки твої нехай справляються впрост навперед тебе. Обдумуй стежку ногам твоїм, і всї ходи (вчинки) твої нехай будуть постійні. Не звертай нї праворуч нї лїворуч, і держи твою ногу від зла далеко.

От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його: Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають, Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого, Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.

Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить. Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий; Дай науку мудрому, - зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.

Почин премудростї - страх Господень, а пізнаннє сьвятого - се розум;

Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.

Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.

Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди. Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке. Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.

Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.

Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.

На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.

Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.

Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав - погибне.

Прожени геть зрадливого, а пійде з ним незгода, й зникнуть сварня й бійка.

Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?

Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов. Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.

Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.

Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його. Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.

Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.

Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене. Віл знає господаря свого, й осел - ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє. О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї! Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його! Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими? Кожна голова в ранах, кожне серце хворе.

А всїм відступникам і грішникам - погибель, і хто Господа покинув - затратиться.

Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота! Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!

Бога сил небесних - його, як сьвятого, шануйте; його одного вам боятись, перед ним вам дрожати! Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля; він сїть і западня осадникам Ерусалиму.

Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, - як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.

Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи! Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі; Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься. А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню. Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?

І знемощіє дух Египту в йому, й оберну в нїщо раду його, - й стануть вони шукати помочі в ідолів, у чарівників, у закленателів мертвих та ворожбитів.

Бо й вони од вина спотикаються й збиваються напоями з дороги; сьвященник і пророк спотикаються від опяняючих напитків; поконані вином, ходять, мов безглузді від напою; в пізнаннї похибляються, помиляються в осудї.

І сказав Господь: Позаяк сей нарід устами тілько близиться до мене, і язиком тілько мене шанує, серце ж його далеко відстоїть від мене, а страх їх передо мною походить із науки заповідей людських,

Що за безглуздє! Чи ганчарь же й його глина однакі речі? Хиба ж виріб скаже про того, що його виробив: не він зробив мене? або чи ж скаже штучний утвір про того, що її виконав; він нїчо не знає?

Тодї ті, що блукають духом, спізнають мудрість, а ті, що стояли опір, навчаться послуху.

Бо се люд упрямий, дїти віроломні, що не хочуть слухати Божого закону,

Що видющим ось як говорять: "Нїчого не бачте!" а пророкам: "Не прорікайте нам правду, говоріте, що нам любе, віщуйте, що миле: Зійдїте з дороги, відвернїться від правої путї; відсуньте нам із перед очей Сьвятого Ізрайлевого!" Тим то Сьвятий ув Ізраїлї ось як говорить: Що ви слово спасенне моє відкидаєте, а вповаєте на оману й неправду, та в тому шукаєте опори, - То беззаконство се буде вам, мов щілина перед розпадом, що показалась у мурі високім, - грухне він нагло, в хвилинї.

Я обертаю в нїщо ворожбу віщунів льживих; відкриваю безглузддє чарівників; прогоню в зад тих мудрецїв, і виявлюю, що все знаннє їх - дурощі;

Сторожі їх - слїпі всї й невіжі; всї вони пси нїмі, не можуть гавкати, мріють бурмотять, дрімаючи, люблять тільки спати. Се - пси, все голодуючі, наситу не знають; се - пастирі безглузді: всї позирають лиш на свою дорогу; кожний до останнього дбає про свою лиш користь.

Із кого ви глузуєте? проти кого роззївлюєте роти, висолоплюєте язики? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?

Зрадив бо мене дом Ізрайлїв і дом Юдин, говорить Господь. Одцурались вони Господа й мовляли: "Нема його, й не побє нас лиха година, нї меч, нї голоднеча. І пророки говорили на вітер, і слова (Господнього) нема в них; їм самим нехай те станеться."

Чудні й страшні речі дїються в сїй землї: Пророки пророкують лож, сьвященники за їх підмогою управляють, а люд мій любить се. Що ж ви чинити мете, як настане тому кінець?

Бо від наймолодшого та й до найстарійшого дбають вони всї про наживу, й від пророка до сьвященника - всї витворяють оману. Легко важять вони собі рани в людей моїх і думають хутко позагоювати, говорючи: "Спасеннє!" мир! а нїякого мира нема.

Один обманює другого, правди не говорять; з'учили язики свої говорити неправду, лукавлять аж до утоми. Ти живеш серед підступу; через підступ не хочуть вони й мене знати, говорить Господь.

Язик їх - смертоносна стріла: говорять підступно; устами своїми говорять до свого ближнього прихильно, а в серцї свойму заставляють сїти.

Господь же відказав менї: ті пророки лож пророкують в імя моє. Не посилав я їх і не повелївав їм, і не говорив до них; вони пророкують вам ложні видива, віщування та пусті мрії серця свого. Тим то так говорить Господь про сї пророки; вони пророкують імям моїм, а я не посилав їх; вони провадять: Нї меч, нї голод не вдарить сієї землї; за те од меча й голоду погинуть сї пророки;

Так говорить Господь: Проклята людина, що вповає на людей, і робить тїло опорою своєю, а серце її цурається Господа.

Лукаве над усе в сьвітї серце людське й ледаче; хто його зміркує? Я, Господь, я тілько зазираю в серце, вивідую нутро, щоб відплачувати кожному по його ходах, по плодам учинків його.

Що до пророків: Роздирається серце моє в менї; тремтять усї костї мої; я - мов пяний, мов чоловік, що його подолїло вино, а се через Господа й задля сьвятих слів його.

Бо й пророк і сьвященник лицемірні, ба й у домі мойму найшов я їх ледарство, говорить Господь. Тим же то дорога їх буде їм, наче ожеледа в темряві: торкнись їх, а вони попадають; пошлю бо лихолїттє на їх, час кари їх, - говорить Господь.

У пророків же Ерусалимських бачу я страшні речі: жиють вони перелюбно, блукають в неправдї, і піддержують руки лиходїям, щоб нїхто не вертався з безбожностї своєї. Вони менї такі, як Содома, а осадники його - як Гоморра. Тим же то говорить так Господь про ті пророки: Ось, я нагодую їх полином, а напою їх водою з жовчю, бо від пророків Ерусалимських розлилась безбожність по всїй країнї.

Ще так говорить Господь сил небесних: Не прислухуйтесь словам тих пророків, що вам пророкують: вони зраджують вас, оповідають мрії серця свого, а не з уст Господнїх. Раз-у-раз говорять вони моїм зневажникам: Господь сказав: мир буде вам. А всякому, хто ходить в упрямостї свого серця, провадять: Нїяке лихо не прийде на вас.

І не відвернеться гнїв Господень, покіль не довершить він і не спевнить задумів серця свого; свого часу буде вам се розумно й ясно. Не посилав я тих пророків, а самі вони побігли; я не говорив їм, а вони пророкували.

Я чув, що говорять пророки, та як вони в моє імя неправду пророкують. Вони говорять: Я бачив сон, я бачив сон! Чи довго ж воно ще так буде в серцї пророків, тих що пророкують лож, що пророкують оману свого серця? Невже ж у них на умі, своїми снами довести мій нарід до того, щоб забув моє імя, так як отцї їх позабували моє імя задля Баала? Пророк, що бачив сон, нехай же й оповідає його за сон, а в котрого моє слово, той нехай і переказує моє слово вірно. Хиба ж полова й чисте зерно все одно? говорить Господь. Хиба ж моє слово не похоже на огонь, - говорить Господь, - і не поможе молот, що розбиває скелю?

Ось, я - на пророки, говорить Господь, що крутять своїм язиком, а говорять: Він сказав. Я на пророки ложних снів, говорить Господь, що росказують їх, і зводять з ума люд мій своїми бріхнями й оманою, - на тих, що я не посилав їх і не давав їм наказу, й що з їх нема нїякого хісна народові сьому, говорить Господь.

Коли ж пророк або сьвященник або хто з народу скаже: Вагота від Господа, то я скараю того чоловіка з домом його. Ось як маєте одно одному й брат братові казати: "Що відказав Господь?" або: "Що говорить Господь?" А того слова "вагота Господня" не споминайте нїколи; бо тягарем буде такому чоловікові слово його, бо се ви перекручуєте слова живого Бога, Господа сил небесних, Бога вашого.

Коли ж ви ще мовляти мете "вагота від Господа", так ось як Господь говорить: Що ви мовляєте се слово вагота від Господа, хоч я послав сказати вам: не говоріть вагота від Господа, - То ось я покидаю вас, як ваготу, й покину вас, а місто се, що надїлив вам і отцям вашим, відкину від лиця мого, І положу на вас вічну наругу й повсячасний, незабутний сором.

Тим то не слухайте ваших пророків, нї ваших віщунів, нї ваших сноводів, нї знахорів, нї звіздарів, що вас впевняють, кажучи: Не будете служити цареві Вавилонському. Бо вони пророкують вам неправду, а тим вони хиба повиганяють вас із вашої землї, та й я повикидаю вас і ви погибнете.

Не вважайте на слова тих пророків, що вам договорюють: Не будете служити цареві Вавилонському: вони бо вам неправду пророкують. Не посилав бо я їх, говорить Господь, і вони вам пророкують неправду в імя моє, щоб я вас попроганяв та щоб ви попропадали, - ви з вашими пророками, що вам пророкували. Та й до сьвященників і до всього люду сього промовляв я: Так говорить Господь: Не слухайте слів ваших пророків, що пророкують вам і говорять: Ось незабаром верне посуд дому Господнього з Вавилону! бо неправду вони пророкують вам.

Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Не давайте себе ошуковати вашим пророкам, що між вами, та вашим віщунам, і не діймайте віри снам, що вам сняться; Неправду пророкують вони вам в імя моє; не посилав я їх, - говорить Господь.

Мов заблукані вівцї, був мій нарід: пастирі позводили їх із дороги, порозганяли їх по горах; вони ж блукали з гори на горб, забувши свою кошару.

Коли я перекажу тобою безбожникові: Ти згинеш, а ти не станеш врозумляти його й говорити, остерегаючи безбожника від ледачої стежки, щоб йому жити, то беззаконник той умре в своїх проступках, я ж доправлятись буду крові його з рук твоїх. Коли ж ти остерігав безбожника, а він не навернувся від безбожностї своєї й не покинув беззаконної дороги своєї, так він умре в проступку свойму, а ти врятував душу твою. І коли праведник одступить од праведностї своєї та й укоїть беззаконність, як я положу йому спотичку, й він умре, - то, коли ти не остерігав його, він умре за свій гріх, і йому не згадаються праведні вчинки його, які вчинив, - від тебе ж буду я доправлятись крові його. Коли ж ти остерігати меш праведника, щоб праведник не согрішив, та й він не согрішить, то й він жити ме за те, що дав себе врозумити, й ти спас душу твою.

Бо вже в дому Ізрайлевому не буде марним нїяке видїннє пророче й нї одно віщуваннє не покажеться ложним.

І надійшло до мене слово Господнє: Сину чоловічий! пророкуй проти пророків Ізрайлевих, що пророкують, і скажи тим пророкам, що пророкують (вигади) із свого серця: Почуйте слово Господнє! Так говорить Господь Бог: Горе пророкам безумним, що йдуть за власним духом, а нїякого видива (од Бога) не бачили!

Пророки твої, Ізраїлю - мов ті лиси в норах. Ви не ввіходите в проломини й не обводите муром дому Ізрайлевого, щоб стояти твердо в бою, як настане день Господень. Бачать вони нїсенїтницю та й проголошують неправду, мовляючи: Господь сказав; а Господь їх не посилав, та ще й уводять надїєю, що слово справдиться. Чи не марне ж видиво бачили ви, чи не ложне віщуваннє виповідаєте, кажучи: Господь сказав? я ж не говорив.

Тим же то так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите нїсенїтницї, й подаєте за видиво неправду, то ось я - проти вас, говорить Господь Бог.

І буде рука моя проти тих пророків, що нїби бачять пусте й пророкують лож; у радї народу мого вони не будуть і в спис дому Ізрайлевого не впишуть їх, та й в землю Ізраїля вони не прийдуть, а тодї зрозумієте, що я - Господь Бог. За те, що вони баламутять мій люд, мовляючи: мир-безпека, а миру нема, й як той ставить стїну, вони мастять її глиною, То скажи тим мастільникам; що вона впаде. Прийде ливень, камяний гряд і вихор, та й розвалить її. І ось, розпадеться стїна, й хиба тодї не скажуть вам: Де ж той тинок, що ви тинкували? Тим же то ось як говорить Господь Бог: Пошлю вихра в моїй досадї, і ливне ливень у гнїву мойму, й вдарить камяний гряд в яростї моїй і все розбурить. І розкидаю стїну, що ви її лїпили глиною, й повалю її на землю, що й основи буде видко, і впаде вона, та й ви з нею погинете, й взнаєте, що я - Господь. І виллю досаду мою на стїну й на тих, що її лїпили, та й скажу до них: Нема стїни та й нема мастільників її - (нема) Тих пророків Ізрайлевих, що пророкували Ерусалимові та вістили йому видива спокою, коли нема спокою, говорить Господь Бог.

Ти ж, сину чоловічий, звернись грізно лицем твоїм проти дочок народу твого, що роблять себе пророчицями по свойму духу, й пророкуй проти них,

За те, що ви праведникове серце оманою засмучуєте, я ж не хотїв би завдавати йому смутку, й за те, що піддержуєте безбожного руки, щоб не навернувся від ледачої дороги своєї, та не вберіг душі своєї, - За те нїякої вже нїсенїтницї не будете видїти та й не діждете віщувати, й я вибавлю нарід мій із рук ваших, та й взнаєте, що я - Господь.

Пророки ж його замазують усе глиною, вбачають пусте та віщують свої видумки, говорячи: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив того.

За те ось як говорить Господь Бог: Позаяк ти твій розум кладеш ув одну міру з розумом Божим, Напущу я на тебе чужоземцїв, що найлютїйших з проміж народів, а вони добудуть мечі свої проти всего гарного, що твоя мудрість надбала, та й потемнять сяєво твоє;

І він побачить меча, що йде на землю та й затрубить у трубу й остереже люд, - І коли хто почує голос труби, та не буде стерегти себе, й меч наступить та й захопить його, тодї кров його впаде на голову його. Він чув гук трубний, та й не остерігся, - кров його буде на йому; хто ж остерігся, той урятував життє своє. Коли ж вартовик та побачить меча та й не затрубить у трубу, й люд не буде остережений, і наступить меч і відбере кому життє, то він умре за свою провину, та кров його я з руки сторожа буду вимагати.

І тебе, сину чоловічий, приставив я вартовиком до Ізрайлевого дому, щоб ти, як почуєш із уст моїх слово, від мене остеріг-врозумив їх. Коли я скажу беззаконному: Беззаконнику, ти вмреш, - а ти не скажеш нїчого, щоб остерегти ледачого перед його дорогою, то беззаконник умре за свою провину, та кров його я вимагати му від тебе. Коли ж би ти остерігав беззаконника перед його дорогою, щоб він звернув із неї, він же не навернувся з своєї дороги, то він за свій гріх погибне, а ти врятував душу свою.

А коли скажу беззаконному: ти мусиш умерти! він же навернеться од гріхів своїх та й почне чинити суд і справедливість, Коли той беззаконник верне заліг, поповнить те, що заграбив, ходити ме в законах, що ведуть до життя, й нїчого ледачого не вчинить, - то й зостанеться живим, не вмре.

А твої земляки говорять: Не по правдї чинить Господь, тим часом, як їх самих дороги несправедливі! Коли праведник од своєї праведностї відступить і чинити ме ледарство, так за те мусить умерти. І коли ледачий навернеться од свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим. А ви мовляєте: Несправедлива путь Господня! Я ж суджу вас, доме Ізрайлїв, кожного після поступків його.

Сину чоловічий! пророкуй про пастирів Ізрайлевих, віщуй і промов до них: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізрайлевим, що пасуть самих себе! Чи не вівцї ж бо пастирям пасти? Ви їли молоко й з'одягались у вовну та заколювали вівцї годовані, стада же не пасли. Слабих у стадї ви не покріплювали, й недужних не вигоювали; поранену не перевязували й розпуджених не привертали та й загублених не шукали, а правили ними жорстоко й насильно. І розсипались мої вівцї без пастуха й ставались жиром усьому польовому зьвіррю та й розбігались. По всїх горах і по всїх високих узгіррях блукають мої вівцї; розсипалась отара моя по всїх країнах, а нїхто не розвідуєсь про них, нїхто не шукає їх.

Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, за те, що вівцї мої полишені були на здобичу, й отара моя допалась без пастирів на пожир усякому дикому зьвіррю, а мої пастирі не відшуковали овець моїх - пастухи бо пасли самих себе, а овець моїх не пасли, - За те, ви, пастирі, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог: Ось, я встану на пастирів, і вимагати му вівцї мої з їх рук, і не дам їм уже пасти овець, та й не будуть уже більше пастирі самих себе пасти; я повириваю в них із рота вівцї мої, щоб не були вже їм їдою.

Вас же, мої вівцї, так говорить Господь Бог, буду судити між вівцею а вівцею, між бараном а козлом.

Тим же то ось як говорить Господь Бог до вас: Ось, я самий буду розсуджувати між ситою а захарчованою вівцею. Позаяк ви все слабе тручаєте то боком то плечем і колете рогами, аж покіль геть повідганяєте, То я допоможу овечатам моїм, і не будуть вони вже чужою користю; я розсуджу між вівцею а вівцею.

І давали ви язику волю проти мене, уймали словами без міри честї моїй; я чув усе те.

А вигублений буде нарід мій за незнаннє (закону); та як ти відкинув знаннє, так і я відкину тебе од сьвященничої служби передо мною; та як ти забув про закон Бога твого, так і я забуду про дїтей твоїх.

Люд мій питається в дерева свого, й палиця його дає відповідь йому; дух бо блудництва завів їх на безпуття, й, блудуючи, одступили вони од Бога свого.

Так говорить Господь на тих пророків, що люд мій морочать, на тих, що, як мають що гризти своїми зубами - віщують мир, а хто не дає їм нїчого в рот, тому заповідають війну. Тим же то буде вам замість видива - ніч, а темрява - замість пророцтва; зайде сонце над тими пророками й день потемнїє над ними. І посоромляться віщуни отті, й стидом окриються всї ворожбити; вони позакривають лиця собі, бо не буде їм відповідї від Господа.

Голови його судять за гостинцї, і сьвященники його навчають за плату, та й пророки його за гроші віщують, та ще й на Господа здаються, мовляючи: чи ж Господь не серед нас пробуває? на нас біда не прийде!

От же які вчинки вам чинити: Говоріте одно одному правду та й судїте по правдї й задля спокою в воротях ваших. Не мисліть у вашому серцї нічого лихого одно одному та й не любуйтесь у льживій присязї, се бо все я ненавиджу, говорить Господь.

Бо терафими вам пусте говорять,' та й віщуни видять неправду й сповідають сни пусті; вони потішають вас оманою; тим. то й блукають люде, як вівцї, пустопаш, бідують, бо нікому їх пасти.

Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне!

І буде того часу, говорить Господь сил небесних, повикоренюю імення ідолів із сієї землї, так що вже їх і згадувати не будуть, а так само повиганяю з землї ложних пророків і нечистого духа. Коли ж іще хто наважиться пророкувати, тоді сам отець його й мати його, що його породили, казати муть йому: Не жити тобі на сьвітї, бо говориш лож в імя Господнє; і вбють його батько й мати, що вродила його, коли пророкувати ме. І соромити муться пророки видива свого, пророкуючи, й не будуть уже вдягати волосяної гунї, щоб обманювати людей, А казати ме кожен: Я не пророк, я такий собі, що порає землю, бо з самого малку хтось придбав собі мене рабом.

Бо уста сьвященникові мають перестерігати знання і з його уст ждуть люде закону; він бо посланець Господа сил небесних. Ви ж відійшли від сієї дороги, й були многим приводом до впаду в законї, ви повалили вмову з Левіїним родом, говорить Господь сил. Тим то й я подам вас у зневагу й погорду перед усїм людом, ви бо не держитесь доріг моїх, і в справах закону дивитесь на особу.

Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне. Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене. Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити. Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш? Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї? Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину. Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перел перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.

Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелї, й багацько таких, що ними входять: вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.

Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі.

Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь. Оце ж по овощам їх познаєте їх.

Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили? І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.

Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.

Оце ж послухайте приповістї про сїяча. Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?

Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.

Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського? Тодї зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.

Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.

Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх, глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї. Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять. Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх. Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах, і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю. Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати. І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі. І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос. Більший же між вами нехай буде вам слугою. Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати. Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди. Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий. Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти. Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників, і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків. Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків. І ви доповнюйте міру батьків ваших. Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного? Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город: щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас. Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.

І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного. І багато лжепророків устане, й зведуть многих. І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.

Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних. Оце ж наперед сказав я вам.

Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї. Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.

Сїяч слово сїє. Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх. Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся. А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово, та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.

Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.

Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних. Ви ж гледїть: ось я наперед сказав вам усе.

Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.

Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.

Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть? Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.

Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже. Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся. Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають. Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу. Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.

Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде. Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.

Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.

Він же рече: Гледїть, щоб не були зведені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдїть же за ними.

Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх: бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.

Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.

Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене. Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголю.

Хиба не Мойсей дав вам закон? а нїхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити? Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?

Не судїть по виду, а праведний суд судїть.

Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.

Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете, і зрозумієте правду, й правда визволить вас.

Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.

Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.

І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились. І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі? Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.

Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.

Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї. Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.

Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.

Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.

Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.

Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.

Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.

Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди, що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.

Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.

Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.

Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю? Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.

Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.

Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.

відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.

Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання. Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.

Славлячи себе мудрими, потуманїли,

Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.

(Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону оправдять ся.

Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.

нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога, всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного. Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;

Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.

Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,

Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся. Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.

Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.

(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.

Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них. Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.

Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих. Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають, ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість: тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.

І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого. І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили, щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.

Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають, а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий. Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.

Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.

Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.

Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.

За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.

Анї спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк.

Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.

Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.

Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.

Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.

Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих. Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї. Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.

Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї. Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.

Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить? Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.

котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.

Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.

а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом. Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите, в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.

(бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,) руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу, і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.

Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.

Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.

Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.

Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє. Воно то не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.

Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.

Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим. Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку. Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.

А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледїти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити, ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.

Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору. Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання. Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх. Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?

Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правдї, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, розпятий між вами?

Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним. Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів. Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.

Нехай же дїлить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго. Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна; що бо чоловік сїє, те й жати ме. Бо хто сїє тїлу своєму, од тїла жати ме зотлїннє; а хто сїє духу, од духа пожне життє вічнє.

щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,

Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.

Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.

Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.

Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла: (бо овощ духа - у всякій добростї і праведностї і правдї,) допевняючись, що єсть угодне Богові.

І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.

Бо наша боротьба не з тїлом і кровю, а з князївствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.

Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню (панцир) праведности, і обувши ноги в готовість благовіствування миру, над усе ж узявши щит віри, котрим здолїєте всї розпалені стріли лукавого вгасити; і шолом спасення візьміть і меч духовний, котрий єсть слово Боже.

І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї, щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа,

Се ж глаголю, щоб хто не обманив вас у суперечках;

Гледїть, щоб хто не пожакував вас философиєю і марним підступом, по переказу людському, по первотинам сьвіта, а не по Христу.

Нїхто ж нехай не обманює вас, будучи самовільним у покорі і службі ангелській і вдаючись у те, чого не бачив, марно надимаючись умом тїла свого,

Коли ж оце ви вмерли з Христом для первотин сьвіта, то чого мов би ще живі в сьвітї, про закон суперечитесь (не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся), що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським? Воно має вид премудрости в самовольній службі і покорі і непощадї тїла, (а) не у шанобі до ситости тїла.

Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з дїлами його, і одягнувшись у нового, що обновляєть ся в розумі по образу Того, хто сотворив його,

Всього дослїджуйте; доброго держітесь.

Нехай нїхто вас не зводить нїяким робом; бо коли не прийде відступленнє перше, і не відкриєть ся чоловік беззаконня, син погибелї,

Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани, і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм. І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї, щоб прийняли суд усї, хто не вірував правдї, а кохавсь у неправдї.

Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнєм нашим.

Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.

Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі. Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.

котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли. Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми. На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї.

Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори. Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню. Адама бо перше створено, опісля ж Еву; і Адама не зведено; жінка ж, як зведено її, була в переступі.

Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових, в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,

Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси. Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя.

Звіщай се і навчай. Нїхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї. Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки. Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства. Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх. Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.

Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї. Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї.

На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках. Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали. Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нїчого не роблячи по привичцї (пристрастї). Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи.

Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної, той розгордив ся, нїчого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки, пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє - надбаннє. Відступай від таких.

О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму, котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь.

Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нї на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.

Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди. Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,

і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит, котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру. Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.

Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки. Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним, щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди, і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні, нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра, зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, нїж Бога, мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.

Бо з таких ті, що влазять у доми і полонять женщин, отягчених гріхами, що водять ся всякими похотьми, що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.

Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі. Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всїм, як і тих було.

І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть. Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.

Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси, і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса. Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою. Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом, і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.

щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних. Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві. Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі, не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди. Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість. Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.

Ти ж говори, що личить здоровій науцї: старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;

старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятим, (були) не осудливі, не підневолені великому пянству і навчали добра, щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей, щоб були мірними, чистими, господарними, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.

Молодїж так само напоминай знати міру. У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих дїл, у науцї цїлость, поважність, слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.

Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи, не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого, Бога, украшували у всьому.

Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні. Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь, знаючи, що такий розвертаєть ся і грішить, осудивши сам себе.

Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним? І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.

Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.

знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє; терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку. Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо. Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.

Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить! І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.

Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї"; і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.

"Хто бо хоче життє любити, і видїти днї добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради;

а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом; маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї.

Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти; проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї.

се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм. Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелї, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль. І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть; і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.

Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх - гірше первого. Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди.

яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль.

Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження; а ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.

І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і нїякої у Нього темряви. Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правдї і не творимо правди;

А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо. Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди; хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому. Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.

Се писав я вам про тих, що підманюють вас. Та помазаннє, котре ви приняли від Нього, в вас пробуває, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазаннє навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.

Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт. По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога. І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.

Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх. Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.

Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист. Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли.

Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина. Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його; хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.

Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас. Тим, коли прийду, згадаю про його дїла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє.

Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасеннє, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану. Повлазили бо деякі люде, давно призначені на сей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одрікають ся.

Знаю дїла твої, і труд твій, і терпиливість твою, і що не можеш терпіти лихих, і досьвідчив тих, що зовуть себе апостолами, та ними не є, я знайшов їх ложниками,

Знаю дїла твої, і горе і убожество (багатий же єси), і хулу тих, що зовуть себе Жидами, та ними не є, а зборище сатани:

Тільки ж маю дещо проти тебе, бо маєш там таких, що держать ся науки Валаама, котрий навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїлевими, щоб їли ідолські жертви і жили в перелюбі. Також маєш і таких, що держать ся науки Николаітів, що я ненавиджу. Покай ся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх.

Тільки маю дещо проти тебе, бо даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророкинею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви.

Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий! Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх. Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий.

Я, кого люблю, докоряю і караю; будь же ревний і покай ся.

І скинутий змій великий, вуж вікодавнїй, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті. І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч. І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.

І чув я инший голос з неба, що глаголав: Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її.

і сьвітло сьвічника вже не засьвітить у тебе, й голосу жениха й невісти не буде вже чути у тебе; твої бо купцї були вельможі земні, і твоїми чарами зведені всї народи.

І схоплено зьвіра, а з ним лжепророка, що робив ознаки перед ним, котрими зводив тих, що приняли пятно зьвіра, і що покланялись образові його. Живцем вкинуто обох в озеро огняне, палаюче сїркою.

І схопив змія, вужа вікодавнього, що то диявол і сатана, і звязав його на тисячу років; і вкинув його у безодню, і зачинив його і запечатав над ним, щоб не зводив більше народи, доки не скінчить ся тисяч років; а після сього має бути розвязаний на короткий час.

А диявола, що зводив їх, вкинуто в озеро огняне і сїрчане, де зьвір і лжепророк; і будуть мучитись день і ніч по вічні віки.

А боязким, і невірним, і огидним, і душегубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і всїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга.

І не ввійде до него нїщо погане, анї хто робить гидоту та лож, тільки ті, що написані в книзї життя Агнцевій.

А на дворі будуть пси, і чарівники, і перелюбники, і душегубцї, і ідолські служителї, і кожен, хто любить і робить лож.

Сьвідкую ж також кожному, хто слухає словес пророцтва книги сієї: коли хто доложить до сього, доложить йому Бог і пораз, що написані в книзї сїй. Коли ж хто уйме від словес книги пророцтва сього, уйме Бог часть його з книги життя, і з города сьвятого, та й з того, що написано в книзї сїй.