24 – Родина

І сотворив Бог чоловіка в свій образ, ув образ Божий сотворив його, як чоловіка і жінку сотворив їх. І благословив їх Бог, і рече до них Бог: Плодїтеся і намножуйтесь, і сповнюйте землю і підневолюйте її, і пануйте над рибою морською і над птаством небесним і над усїм зьвірєм, що гасає по землї.

І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому. І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись. І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.

І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом. І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка. І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.

Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним. І були обоє нагі, чоловік і жона його, і не соромились.

І каже чоловік: Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева, я й попоїв. І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала.

І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту. А жінцї рече: Наготую тобі муки в вагонїннях твоїх; мучившись роджати меш дїти, а до мужа твого поривати ме тебе, він же панувати ме над тобою. І чоловікові рече: Що послухав єси гласу жени твоєї та попоїв з того дерева, що заповідав я сього єдиного не їсти, проклята земля задля тебе; в печалї і тузї харчувати мешся з неї по всї днї живота твого.

І дав чоловік жіньцї своїй імя Ева: бо вона мати всїх живих.

І взнав чоловік Еву, жінку свою, і завагонївши вона, вродила Каїна і промовила: Придбала я людину з Божої ласки. Потім уродила брата його, Абеля. І був Абель вівчар, Каїн же пахарь. І сталось по якомусь часї, що Каїн приносив Господеві жертву з польового вроджаю. Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його; На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв. І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв? Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним. Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його. І рече Господь Каїнові: Де твій брат? А він каже: Не знаю. Хиба я сторож брата мого? І рече: Що вкоїв єси? Слухай, се голосить кров брата твого до мене з землї. Оце ж проклят єси прогоном із землї, що роззявила уста свої пити кров брата твого з руки твоєї.

Се книга роду Адамового: У той день, як сотворив Бог чоловіка, в образ Божий сотворив його. Мужа і жену сотворив їх, і благословив їх і нарече назву їм людина в той день, як сотворив їх.

Поживши ж Адам двісьтї і трийцять год, появив сина в свій вид і в свій образ і дав імя йому Сет. Віку Адамового після того, як появив Сета, було вісїм сот год, і появив сини й дочки. А всього віку Адамового було девять сот і трийцять год, і вмер.

Як почали ж люде намножуватись на землї та понароджувалось дочок у їх,

І рече Бог до Нояга: Увійди сам і ввесь дом твій у ковчег; бо тебе вбачав я праведним передо мною в сьому родї.

І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.

І рече Господь Аврамові: Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу. І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен. І благословлю благословляючих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всї племіння землї.

Се я, що вчинив заповіт мій з тобою, що будеш ти праотець купи народів. І не зватимуть уже тебе на імя Аврам, а буде імя твоє Авраам, бо я вчинив тебе отцем купи народів. І зрощу тебе вельми велико і вчиню тебе народами, і царі виходитимуть із тебе. І поставлю мій заповіт між мною й тобою, і потомками твоїми по тобі в їх родах про віковічний заповіт, щоб менї бути Богом тобі і потомкам твоїм по тобі.

І рече Бог Авраамові далїй: Жену твою Сару не мусиш уже звати на імя Сара, а Сарра буде імя її. І благословлю її, і дам тобі сина від неї, і буде вона народами, царі в народів із неї будуть. І впав Авраам ниць і осьміхнувсь; і рече в думцї своїй: Столітнёму б то появити сина? І як би то Сарра девятьдесятолїтна да вродила?

Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усьо, що глаголав до його.

І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав. І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь. І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.

Увійшов же Ізаак у намет матері своєї, і взяв Ребеку, і стала йому жінкою, і влюбив її, і втїшивсь Ізаак по Саррі, матері своїй.

І буде насїннє твоє, як пісок земний і розпросторишся на захід соньця, і на схід соньця, і на північ, і на полуднє, і благословляться в тобі всї колїна землї, і у насїннї твойму.

Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сїм год за Рахелю, дочку твою меньшу. Каже ж йому Лабан: Лучче менї тобі оддати її, нїж мусїв би другому мужеві. Живи зо мною. І парубкував Яков за Рахелю сїм років, і здались вони йому, наче кілька днїв, тим що любив її.

Вбачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру. Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?

Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.

Каже ж Яков домові свому й усїм, що були з ним. Повикидайте боги чужі, які є в кого з вас, та й очищайтесь і поперемінюйте одїж свою.

І не здолїв більш перемогати себе перед усїма, що стояли навкруги, і закричав: Геть усї від мене! І не зісталось нїкого при Йосифі, як признававсь браттю свойму. І заплакав у голос, і почули Египтяне й уся господа Фараонова. І каже Йосиф браттю свойму: Я Йосиф! Чи жив іще панотець мій? І не здолїли брати відказати йому; стрівожились бо перед ним.

Запріг Йосиф колесницю свою, і поїхав назустріч Ізраїлеві, панотцеві свойму в Госен, і побачив його, і впав йому на шию, і плакався плачем великим.

І поселив Йосиф панотця свого й браттє своє, і дав їм державу в землї Египецькій, на луччій землї, в Раємзес землї, як повелїв Фараон. І надїляв Йосиф отця свого й браттє своє й усю родину хлїбом, по лїчбі дїтей.

Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене.

Шануй батька твого й матїр твою, щоб довголїтен був ти на землї, що Господь, Бог твій, дасть тобї.

І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.

Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти.

Що держить ласку про тисячі, прощає несправедливість, переступ і гріх, хоч нїколи не вважає безвинним виноватого, карає несправедливість батьківську на дїтях і на дїтях дїтей, на третьому й на четвертому родї.

І будеш брати дочки їх за синів своїх, і будуть блудовати дочки їх за богами своїми, і приводити синів твоїх до блуду за богами своїми.

Матері своєї й батька свого кожне мусить боятись; і суботи мої пильнуйте. Я Господь, Бог ваш.

Не будеш ненавидїти брата твого в серцї твойму. Докори поважно ближнього твого, щоб не бути тобі винуватим за гріх його.

Бо кожний, хто лає батька свого й матїр свою, того мусять скарати смертю; батька свого й матїр свою лаяв, кров його на йому.

Блудницї або обезчещеної не брати собі муть за жінку і роздведеної з чоловіком своїм жінки не брати муть; сьвятий бо сьвященник перед Богом своїм.

І мусить він дїву за жінку собі брати. Вдовицю й розвідку і збезчещену, і блудницю, сих не брати ме, а дїву з земляцтва свого мусить взяти за жінку.

Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе, Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею сьвященник увесь той закон. І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій.

Праведно дочки Зелофхадові говорять; треба ж тобі надїлити їм наслїдню державу між братами батька їх і нехай перейде на них батьківщина їх. А синам Ізраїля казати меш: Коли вмер чоловік і нема в його сина, так мусите перевести наслїддє його на дочку його. А коли нема в його дочки, так оддасьте наслїддє його братові його. А коли нема в його братів, так оддасьте наслїддє його батьковим братам його. А коли нема братів у батька його, так оддасьте наслїддє родичові його, найближшому в родинї його, і держати ме його він. І буде се синам Ізрайлевим правосудня установа, як заповідав Господь Мойсейові.

Се слово, що заповідав Господь про дочок Зелофхадових словами: Нехай виходять вони замуж за того, хто їм до вподоби; но мусять вони вийти за одного з роду поколїння батька свого, Щоб не переходило наслїддє синів Ізраїля від поколїння до поколїння; бо кожен із синів Ізраїля держатись мусить при наслїддї свого батьківського поколїння. І всяка дочка, в котрої єсть наслїддє з поколїння синів Ізраїля, мусить бути жінкою кому небудь із роду свого батьківського поколїння; щоб кожен зміж синів Ізраїля держав батьківське наслїддє своє, Та щоб не переходило наслїддє від одного поколїння до другого. Бо кожне поколїннє синів Ізрайлевих мусить держатись свого наслїддя.

Тільки стережись і пильнуй душі своєї, щоб не забути дїла сї, що бачили очі твої, і щоб не відлучились вони від серця твого по всї днї життя твого! Нї! Переказуй про них синам твоїм і синам синів твоїх, Про той день, як стояв єси перед Господом, Богом твоїм, під Горебом, як Господь промовляв до мене: Збери менї люд сей, щоб я дав їм почути слова мої, з котрих навчаться боятись мене по всї днї життя свого на землї, і навчать синів своїх.

Шануй батька твого й матїр твою, щоб довго тобі жити на землї, що дав тобі Господь, Бог твій.

І слова сї, що я заповідаю тобі сьогоднї, мусять бути в серцї твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, седючи в домівцї твоїй, і йдучи в дорозї і лягаючи і встаючи.

І не будеш своячитись з ними: не даси дочку твою за сина його, а дочки його не брати меш за сина свого; Бо вони відхилять синів твоїх від мене, щоб вони иншим богам служили; і запалав би гнїв Господень на вас, і швидко вигубив би він тебе.

Він дає сиротинї і вдовицї, і милує приходня даючи йому хлїб і одїж.

І навчайте їх синів ваших, промовляючи їх, як седиш у домівцї твоїй, і коли йдеш дорогою твоєю, лягаючи, і встаючи;

Пильнуй і сповняй всї слова мої, що тобі заповідаю, щоб по віки було добре тобі й дїтям твоїм по тобі за те, що чинити меш все, що добре і праве перед очима Господа, Бога твого.

І будеш веселитись в те сьвято ти і син твій, і дочка твоя, і наймит твій, і наймичка твоя, і Левит, і приходень, і сирота, і вдова, що живуть в оселях твоїх.

Так само не буде він заводити в себе багацько жіноцтва, щоб серце його не відступило. Та й срібла і золота не буде він багацько нагромаджувати в себе.

І хто засватав женьщину, та й ще не взяв її, нехай іде й вернеться в домівку свою; щоб не вмер на війнї, а хто инший взяв її.

Коли будуть в чоловіка дві жінки, одна люблена, друга ненавидна, і вони породили йому синів, люблена й ненавидна, та син ненавидної вродиться перше: То як оддавати ме в наслїддє синам своїм, що має, не можна буде йому обявити первенцем сина любленої перед первородним сином ненавидної; А первородного сина ненавидної мусить він признати, і віддасть йому дві пайки з усього, що має; він бо первенець сили його, йому належить право первородження.

Коли в кого буде син непокірливий і бутний, що не слуха голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони покарають його, та він не послухає їх: Так батько-мати вхоплять його й виведуть до громадських мужів міста свого і до воріт своєї оселї, І скажуть громадським мужам міста свого: Сей син наш непокірливий і бутний, і не слухає голосу нашого, гульвіса і пиячина! І всї люде міста його закидають його каміннєм, так щоб він вмер. Сим робом викорінювати меш зло зміж людей твоїх. І чути ме ввесь Ізраїль та й бояти меться.

Коли чоловік возьме жінку і, ввійшовши до неї, зненавидить її, І дасть причину, щоб люде говорили ледачі речі про неї, і роспускати ме про неї недобру славу, і казати ме: Узяв я сю женьщину й приступив до неї та не знайшов у неї ознак дївування, Тодї батько дївицї і мати її винесуть ознаки дївування її в царину, до громадських мужів міста того, І скаже дївчин батько громадським мужам: Оддав я дочку за сього чоловіка, а він зненавидїв її. І се дав він причину, щоб люде говорили про неї ледачі речі, сказавши: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дївування. Так ось вам ознаки дївування моєї дочки. І вони розгорнуть плахту перед громадськими мужами міста. Тодї громадські мужі міста того візьмуть чоловіка та й скарають його; І наложять на його сто секлїв срібла пенї, та й оддадуть їх батькові дївчини за те, що той пустив недобру славу про дїву Ізраїльську. І мусить вона бути жінкою йому; неможна йому одіслати її поки жити буде. А коли буде правда, і не знайдуть в дївицї ознак дївування, Тодї виведуть дївицю до входу в батькову домівку, і люде міста її побють її каміннєм, щоб умерла; бо вона, блудуючи в батьківському дому, зробила соромне дїло в Ізраїлї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх. Коли спіймає хто чоловіка, що лежить із мужньою жоною, так обом смерть, чоловікові, що лежав із жінкою, й жіньцї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх.

Не ввійде в громаду Господню байструк, навіть і десятому родові його не можна бути в громадї Господнїй.

Коли возьме чоловік жінку та й ожениться з нею, вона ж не знайде милостї в очах його, тим що він бачить у неї що небудь мерзенне, та й напише їй розвідний лист і, віддавши його в руки її, відпустить її; І коли вона вийде з його домівки і пійде заміж за иншого; Та і другий чоловік зненавидить її і, написавши розвідний лист, оддасть їй в руки та й вишле її із своєї домівки; або коли вмре другий чоловік, що взяв її за жінку; Тодї не можна первому її чоловікові, що відпустив її, знов брати її за жінку після того, як вона опоганилась; бо се гидота перед Господом, Богом твоїм. Не будеш допускати гріх у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє.

Коли чоловік тільки що взяв нову жінку, не годиться ійти йому на війну, і не годиться накладати на його нїякого громадського відробітку; нехай зостається на волї в домівцї своїй на один рік, щоб веселити жінку свою, що взяв її.

Проклят чоловік такий, що безчестить батька свого і матїр свою! І ввесь нарід скаже: Амінь!

Проклят, хто перекручує суд приходневі, сиротї і вдові! І ввесь нарід скаже: Амінь!

Що втаєне, те належить Господеві, Богу нашому; що ж відкрите, те наше і дїтей наших, по віки, щоб ми сповняли всї слова закону сього.

Згромадь людей, чоловіків і жінок і малолїтків і пришляка твого, що в оселях твоїх, щоб слухали та навчались боятись Господа, Бога вашого, і додержували усї слова закону сього, сповняючи його. Та щоб сини їх, що нїчого не знають, слухали й навчались боятись Господа, Бога вашого, покіль жити мете на землї, що займити її переходиш Йордань.

Тим же то забожітесь менї Господом, що за мою добрість до вас і ви покажете добрість домові отця мого тай дайте менї вірний знак, Що ви батька мого й матїр мою, братів моїх і сестер моїх, тай усе домовництво їх зоставите живими, і нас обороните від смертї.

Про се ж то завтра рано вранцї нехай приходять сюди поколїння за поколїннєм, і те поколїннє, которе зазначить Господь через жереб, те нехай приступає по племенам, а котре племя вкаже Господь, те нехай приступає родинами; котору ж родину зазначить Господь, та нехай приступає по одинцю, чоловік за чоловіком.

Ато, коли будете зрадливі та пристанете до останку сих народів, що зістались іще коло вас, і помішаєтесь із ними сватаннєм та свояченнєм, Так знайте, що тодї Господь, Бог ваш, не буде проганяти сї народи сперед вас; нї! будуть вони вам сїткою і запоною, бичем на ребрах ваших і колючкою в очах ваших, аж покіль ви зникнете з цієї гарної землї, що нею вас надїлив Господь, Бог ваш.

Коли ж не любо вам служити Господеві, так вибирайте тепер, кому хочете служити: чи богам, що їм служили предки ваші, що жили по тім боцї ріки, чи богам Аморіїв, що в землї їх ви тепер живете; я ж і мій дом служити мем Господеві!

Ізрайлитяне ж розійшлись тодї кожен у своє поколїннє та й вернувсь кожен у свою державу.

Але Рут сказала: не силуй мене покинути тебе і вернутись од тебе; куди підеш ти, туди й я піду, і де жити меш ти, там і я жити му; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом;

А до того ще й беру собі за жінку Руту Моабитянку, Махлонову жінку, щоб зісталось ймення помершого за його наслїддєм, та щоб не зникло імя помершого зпоміж його братів і з воріт його оселї; ви сьогодня тому сьвідки!

Поспитав же чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і не їси і чого така сумна? Хиба ж я тобі не дорожчий за десять синів?

Та й обреклась таким обітом: Господи Саваот! коли змилосердишся над горем раби твоєї та й згадаєш мене і не забудеш раби твоєї та даси рабі твоїй музького пагоньця, дак я передам його Господеві: по ввесь вік його бритва не доторкнеться голови його.

Про се хлопятко благала я, і Господь ізглянувсь на моє благаннє, що заносила до його. Оце ж і я оддаю його Господеві на ввесь вік його, щоб служив Господеві. От і зоставила його там Господеві.

Сини ж Іліїні та були ледачі люде, що не дбали про Господа,

Самуїл ж доглядав служби перед Господом, хлопчик, підперезаний ільляним опліччем (ефодом).

Молодий же Самуїл підростав що раз більше і здобував усе більш ласку в Господа, як і в людей.

Я буду йому отцем, а він буде менї сином, а коли він провинить, покараю його людською лозиною й людськими карами;

Та царь Соломон полюбив і много чужоземнїх женщин, окрім дочки Фараонової: Моабитянок, Аммонїйок, Едомійок, Сидонїйок, Гетїйок, Із тих народів, що про них заповідав Господь синам Ізрайлевим: Не входїте до них, а вони нехай не входять до вас, ато прихилять вони серця ваші до своїх богів. До сих прихилявся Соломон любощами. І було в його сїмсот справдешнїх жінок і три сотнї наложниць, і молодицї його розопсотили серце його. Коли Соломон стався старий, то женщини його прихилили серце його до чужих богів, серце його не було вже зовсїм віддане Господеві, Богові його, як серце батька його Давида.

Через се не видавайте ваших дочок за сивів їх, а дочок їх не беріть за синів ваших, і не шукайте мира з ними й добра їх по вік, щоб вам укріпитись і споживати добро землї тої та передати її в спадщину синам вашим на віки.

І встав сьвященник Ездра й промовив до їх: Ви провинились, побравши собі жінок чужоплемінних, і через те збільшили провину Ізраїля. Так покайтесь тепер перед Господом, Богом батьків ваших, і вволїть його волю, й відлучітесь від народів краєвих і від чужороднїх жінок. І відповів увесь збір і сказав голосно: Як ти сказав, так і зробимо.

І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведностї? Занехай Бога й умри. Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре од Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми.

Із уст дїтвори і немовляток вчинив єси хвалу задля ворогів твоїх, щоб зробити безмовним ворога і мстителя.

Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.

Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати. Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.

Бо коли б покинули мене батько мій і рідна мати, то Господь приняв би мене.

Був я молодим і зостарівся, та нїколи не бачив я опущеного праведника, або, щоб рід його просив хлїба. Цїлий день щедра рука його, і він пожичає, і рід його буде благословенний.

Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя. Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість.

Батько сиротам і суддя вдовам Бог у сьвятому домі своїм. Одиноким дає Бог жити вкупі в одній домівцї, закованих виводить на волю до щастя; ворохобникам же дає місце в пустинї.

Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних; Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші. Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив. Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали. Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали, Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли, І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.

Признайте правду бідному і сиротинї; оправдайте нужденного і вбогого.

Як батько милосердується над дїтьми, так милосердується Господь над тими, що бояться його.

Милість Господа од віку до віку над тими, що бояться його, і справедливість його над дїтьми дїтей їх,

Ти, сїмя Авраама, слуги його, ви сини Якова, вибрані його! Він, Господь, Бог наш; суди його по всїй землї. Вічно памятає він заповіт свій, те слово, що заповів для тисяча родів.

Що дає неплідній жити в домі, як щаслива синів мати.

Помножить вас Господь, вас і дїтей ваших.

Ось і дїти, наслїддє Господнє, плід тїлесний народа. Як стріли в руках сильного, так сини молодого віку. Щасливий чоловік, що наповнив ними сагайдака свого! Не осоромляться вони, говоривши у воротях з ворогами.

Жінка твоя буде серед дому твого, як плодовитий кущ виноградний; сини твої, як відрослї на дереві оливному кругом стола твого.

І бачити дїти дїтей твоїх! Мир Ізраїлеві!

Посходня пісня Давидова. Г лянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!

Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї. Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає. Не були втаєні костї мої перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена. Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було.

Ти юнацтво і ви дївчата, ви старі з дїточками! Да хвалять імя Господа! Бо вивисшилось імя тілько його одного, величчє його над землею і небесами. Аллилуя!

Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;

Кар Господнїх не відкидай, мій сину, й не вважай собі за тягар картання його; Кого бо любить Господь, того він і карає, і ласкавий він до того, як отець до сина свого.

Слухайте, дїти, науку (мою) отецьку, і пильнуйте, щоб набіратись розуму; Бо я добру науку даю вам; не покидайте ж того, що заповідаю вам. Я ж бо й сам був у панотця мого любимою дитиною, й неначе єдиною у неньки моєї. І вчив мене панотець і мовляв менї: Вдержуй слова мої в серцї; допильновуй наказів моїх і жий (щасливо).

Слухай, сину мій, і приймай слова мої, а умножаться лїта життя твого. Я тебе наставляю на дорогу мудростї, проводжу тебе по стежках незаблудних.

Сину! слухай слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю; Не давай їм з очей твоїх зникнути; заховай їх у самій серединї в серцї твойму. Бо життє вони для того, хто їх знайде, і здоровлє для всього тїла його. Бережи твоє серце, мій сину, над усе, що бережеться, бо з нього виходить усе, чим живемо.

Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх, Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.

Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;

Розумний син свойму отцеві втїха, а син безумний - материне горе.

Хто розстроює домівку свою, одержить в наслїддє вітер; і дурний буде рабом мудрого.

Жена честивая - вінець чоловікові, ледача ж - мов та гниль у костях його.

Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.

Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.

Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.

Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.

Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, - добрий розум має.

Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.

Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.

Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.

Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.

Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.

Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.

Дурний син - гризота отцеві, а сварлива жінка - мов вода крізь кришу текуча. І дом і майно - спадщина по родителях, а розумная жона - від Господа.

Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.

Хто батька нехтує й матїр проганяє, - той син ледачий й безчесний.

Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.

Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.

Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.

Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.

На криші в кутку далеко лучше жити, анїж із жінкою сварливою в сьвітлицї.

В пустинї одиноко відраднїйще жити, нїж із сварливою жоною й сердитою.

Настав на добру путь малого, - а й старим він не зверне з неї.

Дурнота впилась молодикові в серце, та навчаюча лозина прожене її від його.

Некараним твого хлопця не лишай; як укараєш його лозиною - він не вмре; Ти покараєш його лозиною й врятуєш душу його од преисподньої. Мій сину! коли серце в тебе буде мудре, то й моє серце буде радїти; Ба й все внутро моє буде веселитись, коли уста твої говорити муть право.

Слухняним батьку будь, що від него родився, не нехтуй неньки, хоч вона буде вже й старенька. Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки. Отець праведного веселиться, і хто мудрого вродив, радується ним. Нехай же радїє й твій отець, і ненька, що тебе зродила, нехай веселиться. Оддай менї твоє, мій сину, серце, а путь мою нехай твої стережуть очі.

Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.

Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;

Додержуєш закон, - розумний син ти в батька, з ледачими дружиш, - отця твого соромиш.

Хто в батька-матері вкраде, та й каже: "се не гріх", - той товариш рабівника.

Лоза й огроза - вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.

Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.

Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки. Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї. Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.

Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.

Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію; Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.

Що ж, сину мій? що, дитино тїла мого? що, обітниць моїх ти сину?* Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.

Хто знайде жінку честиву? цїна їй перел дорожша; Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток; Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її. Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками. Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека. Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло. Схоче поля - є й на поле; з свого дорібку садить виноградник. Оперізуєсь силою й кріпить руки свої. Бачить, що праця чесна й добра, проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі. Простягає руки до прядки, а палцї її беруть веретено. Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденому. Не боїться, що ріднї студено буде; - вся семя має подвійну одежу. Робить вона собі коври; висон, пурпур - її одежа. Мужа її всяке знає; сидить він у воротях між громадськими мужами. Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям Финикийським. Трівкість і краса - одежа її, й весело глядить вона в будущину. Уста свої отвирає лиш на слова мудрі, на язицї в неї - лагідна наука. Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба - нїчо не робивши. Встають дїти, - її величають, і муж її всюди вихваляє: Много женщин честивих, - ти ж усїх перевисшила! Бо принада - річ непевна, пишна врода - річ минуща; богобоязлива ж жінка - от кого хвалити треба! Платїть же їй після того, що її надбали руки; славіть її у громадї за її учинки!

Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї; Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його. Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись? І коли хто подужає одного, то удвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься.

Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо - пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.

Так само, як не знаєш вітрової дороги, та як то в утробі в вагітної утворюються кісточки, так не знаєш і творів Божих, а він творить усе.

Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: "Не до вподоби вони менї",

Пійдїть, дочки Сионські, подивітесь на царя Соломона в вінцї, яким увінчала його мати в день подружжя його, в день радостї серцю його.

Оце ж дасть вам сам Господь знак: Ось невинна дївиця почне в утробі та й породить сина, й дадуть імя йому Еммануїл (Бог із нами).

Бо хлопятко народилось нам - син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.

Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою. І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали.

Живий, - тілько живий прославляє тебе, як я оце тепер; за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою.

Слухайте мене, острови, вважайте, далекі народи: Господь покликав мене з утроби, від матїрнього лоня назвав імя моє;

Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе.

Се бо сам твій творець стане мужем твоїм; на ймя йому - Господь Саваот; він відкупитель твій, Сьвятий Ізраїля; він Богом всієї землї названий буде. Як жену, покинуту й опечалену духом, покликує тебе Господь; як жену з молодощів, що був її одправив, - говорить Бог твій.

Дїти твої навчати ме сам Господь, і великий мир і гаразд буде проміж синами твоїми.

Велико радуватись буду Господом, звеселиться душа моя Богом моїм; він бо з'одягнув мене в одежу спасення, ризою справедливостї обгорнув мене; мов на жениха, вложив вінець, мов княгиню, прибрав окрасами.

Як той молодик дружиться з дївчиною, так сини твої одружаться з тобою; і, як той жених радїє своєю княгинею, так буде Бог твій утїшатись тобою.

Як кого потїшає мати, так я вас буду потїшати; ви знайдете собі потїху в Ерусалимі.

Перш нїж я зложив тебе в утробі матері твоєї, знав я тебе, і перш нїж ти появився із нутра матері твоєї, осьвятив я тебе: пророком для народів призначив тебе.

Говорять звичайно: Коли чоловік відпустить жену свою, й пійде вона від його й зробиться женою в другого мужа, то чи можна їй вернутись до него? Чи не споганилась би тим земля тая? Ти ж блудно жила з багатьма блудниками, а все ж таки вернися до мене, говорить Господь, і я прийму тебе.

І видїв я, що, хоч за все блудуваннє зрадницї, Ізрайлевої дочки, я відопхнув її та дав їй розводного листа, - зрадлива її сестра, Юдея, не злякалась, а пійшла та й блудувала так само,

Вернїтесь, одступники-дїти, говорить Господь, я бо здружився з вами, й возьму таки з вас по одному з городу, по двоє з кожної родини, та й приведу вас на Сион.

Не тїснити мете чуженицї, сироти й удови, та не проливати мете безвинної крови на сьому місцї й не ходити мете слїдом за чужими богами собі на лихо, Тілько тодї дам вам жити на сьому займищі, в землї, що надїлив отцям вашим од роду та й до роду.

Беріте жени й появлюйте синів та дочок; та й синам вашим беріть жени, а дочки ваші оддавайте заміж, щоб роджали сини й дочки, щоб вас там намножувалось, а не меншало;

За се, що не спогадала єси про часи молодощів твоїх і роздосадувала мене всїма тими вчинками, - оберну я поступки твої на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила вже гріха після всїх гидот твоїх. Ось, кожен, хто приповістями говорить, може сказати про тебе: Яка мати, така й доня.

Та душа, що грішить, та й вмерти мусить. Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде.

І говорив я до їх синів у пустинї: Не ходїте слїдом отцїв ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх.

Батька і матїр зневажають в тобі, чуженицю кривдять посеред тебе, безбатенька й вдовицю пригнїтають у тобі.

Нї вдови, нї розведеної з чоловіком не брати муть за себе, а можна їм тілько брати дївиць із насїння дому Ізрайлевого та вдовицю, що повдовіла по сьвященникові.

Я одружу тебе зо мною на віки, одружу тебе в справедливостї й судї, в ласкавостї й милосердю, Одружу тебе зо мною в вірностї, й спізнаєш, що я - Господь.

Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти - дальшому родові:

О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!

І станеться після сього, що на всякого з'іллю мого духа, й будуть сини ваші й дочки ваші пророкувати; старим людям у вас будуть сни од мене снитись, та й молодї в вас будуть видива бачити.

Хиба пійдуть двоє укупі, як не згодились на се?

Тодї бо син зневажати ме батька, дочка повстане на матїр, невістка на свекруху, - ворогами стануть чоловікові домашні його.

Так говорить Господь Саваот: Чиніте правду на суді,) й доказуйте любов та милосерде кожен до свого ближнього. Не тїснїть удови й сироти, заволоки та злиденника, й не мисліть у вашому серці зла одно одному.

Ви знов спитаєте: через що? Через те, що Господь був сьвідком між тобою й жоною молодощів твоїх, що ти її зрадив, - вона ж подруга твоя й законом із тобою звязана, як жона твоя. Та чи ж не вчинив сього один такий, що визначався духом? - Що ж сей один учинив? Він бажав потомства від Бога. Оце ж бережіть духа вашого, й нїхто не ламай віри жінцї молодощів своїх. (Ви тим оправдуєтесь:) говорить Господь Бог Ізраїля: Як зненавидиш її, розведися; нї, - кривда покриє такого, як одежа, говорить Господь сил. Тим же то бережіте серце ваше, й не ламайте віри.

І поприхиляє він серця отцїв до дїтей, і серця дїтей до отцїв їх, щоб я, прийшовши, не покарав землю прокляттєм.

Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його; а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама; а Арам породив Аминадава; а Аминадав породив Насона; а Насон породив Салмона; а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея; а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої; а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу; а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію; а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію; а Єзекія породив Манассію; а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію; а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон; а після того, як переселено їх у Вавилон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля; а Зоровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а Єліяким породив Азора; а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда; а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова; а Яков породив Йосифа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос.

То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів.

Різд во ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Йосифові, перш нїж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від сьвятого Духа. Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її. Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа. І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх. Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи: Ось дїва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог. Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою; і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.

І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний. Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе; зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.

Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист. Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.

Або, чи є між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя? або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку? Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?

Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її. І будуть ворогами чоловікові домашні його. Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.

Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою. Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої? І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої! Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.

Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него? І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю. Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.

І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне. Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.

Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;

Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину? Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх? І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно; так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так. Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб. Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.

Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.

І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?

Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей. Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу; і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму. Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму; так само й другий брат, і третїй, аж до семого. Опісля ж усїх умерла й жінка. Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її. Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої. Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі. Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

Бо, як були за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,

Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.

та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;

І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.

Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.

Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре. Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй, обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.

І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм: Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.

Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.

І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. А в господї знов ученики Його про се питали Його. І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.

І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже. Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.

Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.

Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.

Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму. Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння; і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так. І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка. Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої? Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах. Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?

Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.

Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї. І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария. І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами. Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке. І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.

І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.

Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.

І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі. І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;

І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе. І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути менї? Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм. І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всї слова тиї в серцї своїм.

А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифів, Ілиїв, Маттатів, Левиїн, Мелхиїн, Янаїв, Йосифів, Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв, Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифів, Юдин, Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв, Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів, Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн, Симеонів, Юдин, Йосифів, Йонанів, Єлиякимів, Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів, Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів, Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин, Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів, Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин, Каінанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів, Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів, Єносів, Ситів, Адамів, Божий.

Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом. І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити. Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.

У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?

Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути. І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

Рече ж: Один чоловік мав два сини, і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток. І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток. І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї. І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому. Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його. Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.

Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому. І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм. Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже. Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого, та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його, говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний. І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний. І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали. Опісля ж усїх умерла й жінка. Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку. І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:

Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.

А третього дня було весїллє в Канї Галилейській; і була мати Ісусова там;

Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась. Той мусить рости, я ж малїти.

Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди. Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.

і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?

І, йдучи мимо, побачив чоловіка, слїпого зроду. І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся. Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.

Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.

Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.

Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина. Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій. Опісля рече ученику: От, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню - з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.

І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.

побожний і богобоязливий з усїм домом своїм; подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.

Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.

Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.

Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.

Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа. Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.

Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї, що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.

Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усї ж члени мають не одно дїло, так многі ми - одно тїло в Христї, по одному ж, один другому члени.

Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка. Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим. Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.

Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись. Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком. Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.

Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато дїти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті. Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог. Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?

Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся дїва, не згрішила; та горе по тїлу мати муть такі; я ж вас щаджу. Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;

Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві; жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї. Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові. Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.

Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить. Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить. Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї. Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.

Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу - Бог. Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена. Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся. Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою. Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка. І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка. Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів. Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога. Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу? Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому? Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано. Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.

Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.

Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.

Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї. Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.

Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою? Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним? І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде. Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас, і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.

Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.

Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього, а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,

Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві, тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла. А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові, щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна. Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тїла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить. Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву; тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його. Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло. Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви. Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.

Дїти, слухайте своїх родителїв у Господї, се бо по правдї. Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннєм: щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї. І ви, батьки, не роздразнюйте дїтей своїх, а зрощуйте їх у науцї і напоминанню Господньому.

Жінки, коріть ся своїм чоловікам, яко ж подобає в Господї. Чоловіки, любіть жінок і не бувайте гіркими до них. Дїти, слухайте родителїв у всьому, се бо угодно Господеві. Батьки, не роздражнюйте дїтей ваших, щоб не внивали.

Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,

яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;

Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими, а (як подобає жінкам, що пристали на благочестє) дїлами добрими. Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори. Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню. Адама бо перше створено, опісля ж Еву; і Адама не зведено; жінка ж, як зведено її, була в переступі. Спасеть ся ж ради родження дїтей, коли пробувати ме в вірі та любові і в сьвятостї з чистотою.

Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем, своїм домом щоб добре правив, дїтей держав у слухняностї з усякою повагою; (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?)

Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому. Диякони щоб бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами.

Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів, старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою. Удовиць шануй, тих що справдї удовицї. Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителям; се бо добре і любо перед Богом.

Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного.

Удовицю ж вибирати не меньше лїт шестидесяти, таку щоб була одному мужу жінкою, в дїлах добрих сьвідчена, чи дїтей згодувала, чи людей стороннїх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого дїла доброго щира була. Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж; маючи осуд, що першої віри відцурались. Ще ж без дїла звикають ходити по домах; не тілько ж без дїла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся. Тим хочу, щоб молоді вдовицї йшли заміж, дїтей рожали, домом правили і нїякої причини не давали противному до поговору. Вже бо деякі звернули слїдом за сатаною. Коли який вірний або вірна має вдовицї, нехай їм помагає, і нехай не буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати.

Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси, і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса.

Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних.

щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей, щоб були мірними, чистими, господарними, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.

Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.

і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього; кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає." Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько? Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини. Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?

Чесна женитва у всїх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог.

Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви, а з вас хто скаже їм: Ідїть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь? Так само й віра, коли дїл не має, мертва сама по собі.

Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова були з'єднані, дивлячись на чисте життє ваше у страху (Божому). Ваша окраса нехай не буде зовнїшнє заплїтаннє волосся і убираннє в золото, або з'одяганнє в одежу; а потайний серця чоловік, у нетлїнню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцїнне. Так бо колись і сьвяті жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам; як Сарра слухала Авраама, паном його зовучи, котрої ви стали дїтьми, добре роблячи і не лякаючи ся нїякого страху. Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не з'упинялись молитви ваші. Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі;

Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать."

Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї. Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого. У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти. Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?

Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.

Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.

І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд. І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом. І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон. А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її. І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його. А жінка втїкла у пустиню, де має місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисячу двістї шістьдесять.

Радуймо ся і веселїмо ся, і даймо славу Йому; прийшло бо весїллє Агнця, і жена Його приготовила себе. І дано їй, щоб з'одягла ся у виссон чистий і сьвітлий; виссон бо оправданнє сьвятих. І рече менї: напиши: Блаженні, хто покликаний на вечерю весїлля Агнцевого. І рече менї: сї слова Божі правдиві.

А я Йоан бачив город той сьвятий, новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба, приготований, як невіста украшена чоловікові своєму.

І приступив до мене один із семи ангелів, що мають сїм чаш, повні семи пораз останнїх, і говорив зо мною, глаголючи: Ходи, покажу тобі невісту, жену Агнця.

А Дух і невіста глаголють: Прийди! і хто чує, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо.