04 – Створення

У початку сотворив Бог небо та землю. Земля ж була пуста і пустошня, і темрява лежала над безоднею; і дух Божий ширяв понад водами. І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт. І бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою. І назве Бог сьвіт день, а темряву назве ніч. І був вечір, і був ранок; день первий.

І рече Бог: Нехай проміж водами постане твердь, і розлучає води з водами! І сталось тако. І сотворив Бог твердь; і розлучив Бог воду, що була під твердею, із водою, що була понад твердею. І назве Бог твердь небо. І був вечір, і був ранок; день другий.

І рече Бог: Зберись, водо, що попід небом, ув одно місце, і появися суходоле. І сталось тако. І назве Бог суходіл земля, а згромадженє вод назве море. І бачив Бог, що добре. І рече Бог: Нехай проростить земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, щоб його насїннє було в йому. І сталось тако. І вивела земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, що його насїння було в йому по свойму родові. І бачив Бог, що добре. І був вечір, і був ранок; день трейтїй.

І рече Бог: Постаньте сьвітила, на твердї небесній розлучати день із ніччю, і бувайте знаменнями на ознаку впливочасу і днїв і років. І бувши сьвітилами на твердї небесній, сьвітїте по землї. І сталось тако. І сотворив Бог два сьвітила великі: сьвітило велике правити днем, і сьвітило менше правити ніччю, і зорі. І поставив їх Бог на твердї небесній сьвітити на землю. І правити днем і ніччю, і розлучати сьвіт із темрявою. І бачив Бог, що добре. І був вечір, і був ранок; день четвертий.

І рече Бог: Заграйте, води, душами живими, і полинь, птаство, над землею попід небесною твердю. І сотворив Бог чудища великі і усяку душу живу повзючу, що заграла ними вода, по родові їх, і всяке птаство пернате. І бачив Бог, що добре. І благословив їх Бог, і глаголе: Плодїтеся і множтеся і сповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землї. І був вечір, і був ранок; день пятий.

І рече Бог: Виведи, земле, душу живу по роду їх, четверонога і повзюче і дикого зьвіра, по родові їх. І сталось так. І сотворив Бог зьвірє земне по родові їх, і скотину по родові й усе повзюче по родові їх. І бачив Бог, що добре.

І рече Бог: Сотворимо чоловіка в наш образ і в подобу, і нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким зьвірєм, і над усяким гадом, що лазить по землї. І сотворив Бог чоловіка в свій образ, ув образ Божий сотворив його, як чоловіка і жінку сотворив їх. І благословив їх Бог, і рече до них Бог: Плодїтеся і намножуйтесь, і сповнюйте землю і підневолюйте її, і пануйте над рибою морською і над птаством небесним і над усїм зьвірєм, що гасає по землї. І рече Бог: Оце ж дав я вам усяке зело з насїннями, яке нї росте на землї, та й усяке дерево, що має в собі плід родющий насїннє; се нехай вам на харч. І всякому зьвірові земному, і всякому птаству небесному, і всьому повзючому по землї, усякій душі живій, призначив я всяку траву й зело на харч. І сталось тако. І бачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре. І був вечір, і був ранок; день шестий.

Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх. І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив. І благословив Бог день семий, і зъясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.

Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо, Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю. Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї. І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою. І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.

Се книга роду Адамового: У той день, як сотворив Бог чоловіка, в образ Божий сотворив його. Мужа і жену сотворив їх, і благословив їх і нарече назву їм людина в той день, як сотворив їх. Поживши ж Адам двісьтї і трийцять год, появив сина в свій вид і в свій образ і дав імя йому Сет.

Бо шість день творив Господь небеса і землю, море й усе, що в їх, і перестав дня семого; тим благословив Господь субітнїй день і осьвятив його.

Між мною і синами Ізрайлевими знамя се віковічне. Бо шість день творив Господь небеса і землю, а семого дня спочив.

Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;

Бо поспитай тільки про давні часи, що були перше тебе, з того дня, як сотворив Бог чоловіка на землї, та й від одного краю небес та й до другого краю небес, чи коли сталось таке велике дїло, або чи хто чував що подібне?

Поглянь, небо й небеса небес, земля і все, що на нїй, все від Господа, Бога твого, і все його.

З пороху земного нуждаря підносить, з грязї бідного у гору возносить, щоб з князями посадити, у наслїддє престолом слави надїлити; бо від Господа основи землї, і він заложив на них кулю земну.

І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.

І молився Езекія перед Господом і говорив: Господи, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один Бог над усїма царствами на землї; ти сотворив небо й землю.

Твоя, Господи, величність, і сила, й слава, й побіда, й пишнота, й все, що на небі й на землї, твоє; твоє, Господи, царство, й ти висший над усе, яко Владика.

(І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на нїй, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється.

Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються; Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає. Він самий напинає небеса й ходить по валах морських. Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї; Творить великі дива, недовідні, безлїчні.

І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі; Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі: Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се? В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.

Північний вітер розпускає він в порожню (воздушну), повісив землю нї на чім. Він завязав води в хмарах своїх, і хмари не розсїдаються від них. Він укрив престол свій кругом, розпростерши над ним облак свій. Він обвів круг гряничний водами аж до гряниць між сьвітлом і тьмою. Стовпи небес* тремтять і лякаються від погрози його.

Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм.

Озвався Господь до Йова з бурі й промовив: Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами? Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї: Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш! Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй? На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її, Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів? Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло, Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його, Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота, І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?

Ось бегемот*: Я создав його так само, як і тебе; він їсть траву, як віл; Його сила в бедрах його, а крепкість його в мяснях черева його; Махає він хвостом, неначе кедром, а бедра в його - з жил, мов сїтка, помотаних;

Коли спогляну на небеса твої, дїло рук твоїх, на місяць і зорі, що сотворив єси,

І зявились зливні потоки, і підвалини сьвіта розкрились від грізного голосу твого, Господи, від лютування гнїва твого.

Проводиреві хора: Псальма Давидова. Небеса являють славу Божу, і простір звіщає про дїла рук його.

Цїла земля сьвідчить про них; аж до краю вселенної слова їх, він зробив їх наметом сонця.

Псальма Давидова. Господня земля і вся повня її; круг землї і хто живе на йому. Він бо положив основи її над морями і над ріками утвердив її.

Словом Господнїм сотворені небеса, і все войнство їх - подихом уст його.

Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси. Північ і полудень - ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого.

Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.

І море його, він сотворив його; й сушу руки його сотворили. Прийдїте, поклонїмся йому богомільно, приклонїм колїна наші перед Господом, що сотворив нас!

З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса - твориво рук твоїх. Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.

Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою; Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну; Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру; Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий. Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;

Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого. Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.

Дїла Господнї великі, явні всїм, хто любується ними.

Нехай благословить вас Господь, що сотворив небеса і землю. Небеса, Господнї небеса, а землю дав дїтям людським.

Се день, що сотворив його Господь; радуймося і веселїмся в йому!

Поміч моя від Господа, що сотворив небо і землю.

Поміч наша в імени Господа, що сотворив небо і землю.

Все, що Господеві подобається, творить він на небесах і на землї, на морях і в глибинях.

Він премудро сотворив небеса, бо милість його вічна; Він утвердив землю над водами, бо милість його вічна; Він сотворив великі сьвітла, бо милість його вічна; Сонце, що має правити в день, бо милість його вічна; Місяць і зорі, що мають правити в ночі, бо милість його вічна;

Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї. Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.

Що сотворив небо і землю, море і все, що в йому; що стереже вірність по віки;

Він перелїчує безлїч звізд, і кожну імям називає.

Премудростю Господь поставив землю, а розумом утвердив небо.

Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків; Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї. Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали. Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали; Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний. Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї, Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної), Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, - Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час, Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.

Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.

І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!

На всїй сьвятій горі в мене одні одним шкодити не будуть, бо земля так повна буде розуміннєм Бога, як водою море.

Що за безглуздє! Чи ганчарь же й його глина однакі речі? Хиба ж виріб скаже про того, що його виробив: не він зробив мене? або чи ж скаже штучний утвір про того, що її виконав; він нїчо не знає?

Господи сил, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один - Бог над усїма царствами земними; ти сотворив небо й землю.

Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби?

Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї? Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.

Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.

Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?

Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх; що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй:

Кожного, хто називається імям моїм, кого я сотворив на славу менї, кого з'образував і устроїв.

От, що говорить Господь, що викупив тебе та приспособив тебе з малку, з лоня матїрнього: Я - Господь: я сотворив усе; я один розпростер небеса й своєю силою утвердив землю;

Так говорить Господь, сьвятий Ізрайлїв і сотворитель його: Ви питаєте в мене: що станеться з моїми синами, й хочете менї розказувати в дїлї рук моїх? Сотворив я землю, создав на нїй й чоловіка; я - моя рука розпростерла небеса, та й усьому воінству їх дав я закон.

Так бо говорить Господь, сотворитель небес, - він, Бог, що создав землю й приспособив її; він же утвердив її, та й не надармо сотворив її; він приспособив її, щоб на нїй жили: Я - Господь, а иншого нема;

Слухай же, Якове, й Ізраїлю, мій покликаний: я все той самий, я первий і я останній. Землю втвердила рука моя, і правиця моя розпростерла небеса; кликну їх, а вони разом передо мною стануть.

А забуваєш Господа, творця свого, що розпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед лютостю гнобителя, що наладивсь тебе затратити. Де ж подїлась та злющого ярость?

Тепер же, Господи, - та ж ти наш отець; ми глина, а ти творець наш, і всї ми - дїло руки твоєї.

Так говорить Господь: небо - престол мій а земля - підніжок ногам моїм; де ж ви збудуєте дом менї, і де місце спочинку мого? Все ж бо те зробила рука моя, й все од мене постало, говорить Господь. А ось, на кого я ласкаво спогляну: на смирного й сокрушеного духом та й на того, що тремтить перед словом моїм.

Господь же справдешній Бог, се живий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить земля, і погрози його не здолїють видержати народи. Оце ж кажіть їм: Боги, що не сотворили неба й землї, позникають із землї й зпід неба. Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний мудростю своєю і розумом своїм розпростер небеса.

Я сотворив землю, людей і зьвірину по цїлій землї великою моєю силою й простягнутою рукою, та й оддаю її, кому схочу,

Ой Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю: в тебе нема нїчого неможливого;

Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний премудростю своєю й розпростер небеса розумом своїм;

Хто се сотворив сїм зірок і Оріона, та робить із чорної темряви ясний поранок, а день перемінює у темну ніч, - хто скликує води морські (в хмари) й розливає їх по обличчю землї? Се він - Господь імя йому!

Він построїв у горі палати свої небесні, й утвердив склепіннє своє над землею; він скликує води морські й розливає їх по обличчю землї; Господь - імя йому.

І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.

Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море.

Пророче слово Господнє про Ізраїля. Господь, що розпростер небо й оснував землю та й сотворив духа в чоловіцї, говорить:

З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.

Єносів, Ситів, Адамів, Божий.

У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. Воно було в починї у Бога. Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.

На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.

Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста, і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.

Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?

і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.

Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних хмарах домує, нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх, щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас. Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми.

Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.

(яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.

Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили.

Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї, що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.

Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.

та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.

Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло. Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.

Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим. Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.

і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом,

Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива. Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князївства, чи властї, - все Ним і для Него сотворене. Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть.

в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.

Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.

Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.

се найперш знаючи, що прийдуть в останнї днї ругателї, ходящі по своєму хотїнню, і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від почину створіння. Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим, длячого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб; нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей. Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяча лїт, а тисяча лїт, як один день.

Достоєн єси, Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено.

і покляв ся Живучим по вічні віки, котрий створив небо, і що в ньому, та землю, і що на нїй, та море, і що в ньому: Що вже не буде часу;

І бачив я иншого ангела, що летїв серед неба, а в нього Євангелия вічна, що мав її благовіствувати домуючим на землї, і всякому народові, і родові, і язикові, і людові, глаголючи голосом великим: Бійте ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод.